Фото: Пласт
Киянин, псевдо «Довгий». У Пласт прийшов у 13 років. За лідерські якості був обраний гуртковим, потім — курінним, любив водити молодших у мандрівки чи на змагання, пише Український ветеранський фонд.
Рік тому підписав контракт зі Збройними силами України. Служив у 30-ій окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. Згодом перевівся до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Торік в серпні, після місяця на передовій, написав текст до Дня незалежності України, котрий опублікував у ФБ:
«...Світлодарська дуга потроху стає домом на найближчі місяці і з початкового хаосу обстрілів, тотального почуття страху, бій перетворюється на методичну роботу, яку виконую з виваженістю та мотивацією. На початку війни мені було 12 років, час йшов, гартувався дух і от настав момент, коли я нарівні з іншими стою за спокій в країні та вільне й мирне майбутнє».
26 липня воїн загинув у бою з російськими окупантами на східному напрямку.
Восени цього року йому мало виповнитися 20 років.
«Ти став зовсім дорослим, тобі 19, але ти вже ветеран. Ти по праву заламуєш свою панаму, кепкуєш з моєї амуніції, даєш поради старшому брату перед його виходами на бойові, але кумедно радієш снікерсам… Вчора тебе не стало. Я більше не отримаю твоїх «+», а мені так хочеться з тобою говорити», — пише про свого полеглого сина його батько Дмитро.
Він також поширив частину листа, який написав синові рік тому, у вересні 2021-го, але не надіслав.
«Щоранку, прокинувшись вдосвіта, відправляю тобі коротке повідомлення «?». Очікуючи на відповідь, на автоматі збираюся на роботу, снідаю, гуляю з собакою. І ось приходить від тебе відповідь «+» і тоді розпочинається мій день. Інколи ти випереджаєш, надіславши свої «4.5.0».
Тепер у побратимів Максима та кожного з нас завжди має бути все 4.5.0 — щоби дійти впевнено до перемоги: злими та з пам’яттю про загиблих.