Близько 900 жителів Авдіївки залишилися в місті. Ці люди до останнього не виїжджали попри сильні обстріли з боку рф. Нині на каналах росзМІ місцеві «ждуни» радіють росіянам та розрусі, яку вони принесли.
Жителів Авдіївки, які лишилася в окупації, радіють росіянам та розрусі, яку вони принесли/ Колаж "Вчасно"
З війною в Україні з’явилися не тільки повітряні тривоги, смерті й розруха, а й колаборанти та «ждуни», які попри все чекають на «руський мір». Так було ще з 2014 року, однак найбільше їх стало після 2022-го.
Деякі з людей, які залишились у прифронтових містах, просто не хотіли залишати свої домівки, а хтось просто чекав на окупантів. Саме так було в Авдіївці. Перед оточенням міста лишалося близько 900 місцевих. Після приходу «визволителів» люди радісно розповідають на камери пропагандистів, як вони чекали на «своїх».
Про зраду жителів Авдіївки розповів місцевий Олександр Шабашов, який вчасно виїхав з міста. Він один із тих, хто більше не може мовчки споглядати за потоками брехні, якою діляться на рашаТВ міські божевільні - авдіївські «ждуни руського миру». Його відеозвернення опублікував начальник Авдіївської військової адміністрації Віталій Барабаш.
«Я — корінний авдіївець. І є етнічним росіянином. Але якби я хотів бути росіянином і жити в росії, то переїхав би туди, — каже Олександр. — Росіяни прийшли мене звільняти від хорошого життя. Авдіївка завжди була Україною. Тут нас ніколи нас не примушували розмовляти українською мовою. Ми жили добре, працювали, будували плани на майбутнє. Наразі всього цього немає завдяки росії. Насадження „руського міру“ призвело до того, що ми втратили житло, роботу, своє майбутнє. І нам доводиться все починати спочатку. А авдіївські „ждуни“, що залишилися, радіють цьому й говорять брехню».
«Я не знаю, чому тут радіти. Особливо «вражають» такі історії, як з дитиною, яка два роки прожила у підвалі. Її нібито берегли від українців. Насправді їм просто пощастило, що туди не прилетів ФАБ, руки й ноги б порозліталися, — каже Олександр. — На одній із вулиць так і було, приїхали евакуювати, а там одні останки вже. Ви цього чекали? Тепер розповідають, що українці обстрілювали. А самі у своїх сепарських групах писали, що летять ракети, ФАБи, це ж все робила росія. Зараз набрали води в рот і мовчать.
Все, що нам принесла ця країна — це війна, хаос, смерть, розруха. У 2014 році я став за їх версією нацистом тільки за те, що я хочу жити в Україні, й щоб Авдіївка була українською".
Також Олександр наводить ще один із прикладів, як місцевий житель Ігор Панчук, якого він знає, нині лишається в окупації. До повномасштабного вторгнення він мав свій бізнес в місті, давав інтерв'ю українським ЗМІ, був не останньою людиною в Авдіївці.
«Що йому не вистачало, я не розумію. А нині він розповідає який він радий „руському міру“. Дочекався „визволителів“. І що вони йому зараз дадуть, ким він там буде — двірником? Зараз всі такі історії розповідають фантастичні, а в підсумку що? Здоров’я немає, бідні нещасні, які ховалися по підвалах, а тепер радіють їм. Хіба це вартує того?», — каже Олександр.
Всі ці ганебні кадри з росТВ бачать й ті волонтери, які, ризикуючи своїм життям, приїжджали під обстрілами, щоб доставити гуманітарну допомогу цим людям. Вони не одноразово вмовляли їх на евакуацію.
«Були такі, які прямо говорили, що вони чекають росію, що всі їх близькі знаходяться на тимчасово окупованих територіях або в росії, — розповідає в інтерв'ю Факти поліцейський екіпажу „Білих янголів“ Геннадій Юдін. — Ми всіх цих людей знали. Ми все робили для них, що могли, а тепер вони кажуть, що „Білі янголи“ — це „чорні трансплантологи“, що на органи вивозили дітей і людей. Що ми не привозили гуманітарну допомогу, що українська влада про них забула, а російська — турбується».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!