Напад російських фашистів на Україну застав маленького Іллю в Маріуполі, де він жив з мамою та вітчимом. З першого дня війни тоді ще шестирічна дитина чула всі вибухи, крики жаху та розпачу людей, які жили поруч. На жаль, один з воєнних днів забрав у нього найріднішу та найкоханішу людину — маму. А потім — і вітчима, який був йому за батька. Попри пережитий біль і страждання, через кілька місяців Ілля знову став сином — уже для Марії та Володимира Безпалих. Молода пара не побоялася стати батьками для дитини, яка вже знає, як це боляче — втратити найрідніших.

Неймовірна історія Іллі з Маріуполя, якого всиновила сім'я з Донеччини/колаж Вчасно
Неймовірна історія Іллі з Маріуполя, якого всиновила сім'я з Донеччини/колаж Вчасно

Втратив усю сім’ю за два дні: як Ілля лишився сиротою у фронтовому Маріуполі

За шість місяців до війни молоде подружжя зі Слов'янська купило будинок своєї мрії. На нього, каже Маша, працювали 5 років, збираючи кожну зароблену гривню. І такий ідеальний будинок знайшовся. У ньому пара почала робити ремонт, час від часу знімаючи пам’ятні відео. Тепер Маша зізнається: дуже складно й сумно розуміти, що відео — це справді єдина пам’ять, яка лишилася від їхнього омріяного дому.

“За 6 місяців до війни ми купили будинок мрії. Почали робити в ньому ремонт, міняли вікна, паркан. Мріяли народити й всиновити діток, щасливо жити в ньому. Але тепер не знаємо, чи побачимо його ще колись… Скільки праці в нього вкладено”, — розповідає Марія. 

В той самий час, майже рік тому, Ілля жив у Маріуполі разом з мамою та вітчимом. Обожнював їздити на ночівлю з палатками на берег моря й купатися в ньому разом з батьками. Зараз хлопчик, коли бачить водойми, часто називає їх морем — навіть сидячи на березі річки. Пояснює: “звик, що поруч море, бо жив у Маріуполі”... І все його життя, яким він жив 6 років, відібрали перші вибухи, які пролунали в місті вранці 24 лютого.

Першою війна забрала його маму. Та пішла з дому і, як з’ясувалося пізніше, підірвалася на мосту. Це трапилося ще на початку війни. Вітчим Іллі пішов шукати дружину — і не повернувся. Так шестирічна дитина лишилася сама в цілому світі. У воєнному світі, в якому щохвилини поруч прилітають вбивчі російські снаряди.

“Через два дні, як ми дізналися про Іллю, поїхали забирати його у свою сім’ю”

Про усиновлення пара домовилася ще до початку війни — і Марія, й Володимир хотіли подарувати любов дитині, і біологічність не відігравала для них великого значення. 

 “Народити свою дитину я ще встигну, а чужих дітей не буває”, — пояснює Маша.

Вперше родина Безпалих побачила Іллю на світлинах у соцмережах, які виклали волонтери. Тоді ж вирішили, що мусять подарувати цьому хлопчику сім’ю.“2 березня я виклала допис на своїй сторінці, що ми з чоловіком готові всиновити новонароджену дитину. Тоді ще знали, що за документами під час війни цього зробити не можемо, тому готові були взяти просто так. А через майже два місяці знайомі волонтери нам розповіли про Іллю. І через два дні ми поїхали у Дніпро, щоб звідти його забрати додому”, — розповідає Маша.

Ілля до нової родини звикнув швидко, однак від цього свою рідну маму не забув. Маша додає: навіть те, що він називає її мамою, а Володимира — татом, не означає, що він не сумує за своїми загиблими рідними. 

“Коли ми забирали Іллю, він нам сам розповів, що мама підірвалася на мосту, а тато пішов її шукати й не повернувся. І період адаптації до нашої родини в Іллі ще триває. Навіть якщо цього не видно, бо він посміхається і радіє, це проявляється інакше. В Іллі є величезний страх нас втратити”, — розповідає Марія Безпала.

“Він називає нас мамою й татом, але ніколи не забуде свою рідну маму”

Дівчина розповідає, що з самого дитинства знала, що візьме дитину з притулку. Це була одна з найбільших її мрій — подарувати сім’ю без сварок, агресії, повну любові та турботи, в якій дитина ростиме психічно та психологічно здоровою й почуватиме себе в безпеці. 

@mari_bezpalaya_ Ответ пользователю @17_mashe4ka_10 ♬ Falling - Tvorchi

“Мені хочеться плакати від щастя, коли я бачу, який Ілля щасливий, коли може сказати батькам все, що в нього на душі, цінує все, що йому дається”, — розповідає Марія.

У воєнний період усиновлення заборонене. Тому спершу Ілля в родині Безпалих перебував на тимчасовому проживанні, потім подружжя упродовж чотирьох місяців оформило опікунство. А після перемоги обов’язково всиновлять хлопчик.

“Щодо прізвища, яке в нього буде — це на вибір Іллі. Але він хоче бути Безпалим, як і ми”, — каже Маша.

@mari_bezpalaya_ Ответ пользователю @victorysecrets ♬ Swing Lynn - Harmless

Дівчина додає: Ілля — це найдобріша дитина, яку вона зустрічала. Хлопчик може по сто разів на день прибігти. обійняти її та Володимира й сказати, як він їх любить. Такі прояви любові чекають і на всіх їхніх домашніх улюбленців.

“Через волонтерів — і в руки прем'єр-міністра Британії”: як лист Іллі читав сам Борис Джонсон

Ілля став відомим не лише через те, як знайшов нову сім’ю після втрати рідної мами. Саме його лист читав прем’єр-міністр Британії Борис Джонсон, в якому хлопчик писав про війну, любов до футболу й свою мрію — щоб люди не вмирали.

Лист британському чиновнику подали волонтери разом з англійським перекладом. Проте Борис Джонсон прочитав написаний хлопчиком лист мовою оригіналу.

“Дорогий Борисе Джонсоне! Я хочу, щоб швидше закінчилася війна, щоб більше не вмирали люди. Я хочу грати у футбол у себе в Маріуполі. Я хотів би, щоб у всіх дітей світу не було війни. Передаю привіт усім дітям у Британії, дякую, що допомагаєте нам. Ми переможемо!

У мене мешкає кішка Фрося. Надсилаю Вам прапор України, який я намалював. Сильно обіймаю Вас.

Ілля, 6 років"”, — написав хлопчик у листі прем’єр-міністру.

Врятовані Безпалими життя: як у родину через 8 місяців повернувся загублений Фрося

Ще перед війною Маша підібрала на вулиці цуценя. Малеча, навіть викупана, не зацікавила людей у Слов’янську. Так в родині Безпалих з’явилося чотирилапе поповнення — малюк Фрося, якого тепер обожнює Ілля. 

“Я проводила з Фросею увесь час. Кожного дня він ставав усе кращим і кращим, а потім загубився. Ми його шукали кожен день, ніде не могли знайти. Розвішували оголошення, публікували дописи та історії, але його ніхто не бачив. Потім — 24 лютого, перший день війни. Нам довелося покинути рідне місто без Фросі.

А через 8 місяців після зникнення Фросі мені надсилають його фото. Вже дорослого. Попри бойові дії, чоловік поїхав у Слов’янськ і забрав його додому. Я не знаю, де він був і що з ним трапилося, що він пережив (бо його викрали). Але зараз він з нами і я точно вірю в дива”, — розповідає Марія.

Крім того, в родині живуть ще троє котиків. Усі — родом із вулиці, але стали чотирилапими членами родини Безпалих. Марія розповідає, що коли забирали Іллю додому, хвилювалися, чи подружиться той з їхнім котом і собакою. Однак реальність перевершила очікування — хлопчик не лише полюбив чотирилапих, а й збирає гроші, аби купити їм смаколиків і нові іграшки. Хоча інколи й додає, що такі ціни на котячі забавки — “грабіж”, жартує Маша.

Перший День народження разом

Уже з новими татом і мамою Ілля 4 серпня відсвяткував свій сьомий День народження. І хоч отримав найбажаніше — глобус та мікроскоп, аби до молекул пізнавати все, що його оточує — зізнається: найбільша його мрія — щоб не було війни. Але вже зараз знає, як би хотів відсвяткувати перемогу України над рашистами.

“Ілля часто каже: “А давай помріємо, що будемо робити після війни?”. Каже, що хотів би покупатися, поїсти приготовлені на вогнищі шашлики. Ще хотів би поїсти пиріг з чаєм і запросити друзів, щоб разом святкувати перемогу”, — розповідає Марія. 

Нещодавно Ілля навіть попросив маму й тата взяти йому сестричку з притулку. 

“Ми сказали, що спочатку народимо, а потім обов’язково візьмемо. А він каже: “давайте спочатку візьмемо, а потім народимо?”. Але потім сказав, що “це якщо ви готові знов збирати документи, бо це дуже складно”, — розповідає Марія.

Тепер разом із мамою й татом Безпалими Ілля вчить українську, тому що до війни спілкувався російською мовою. Мріє колись повернутися у Слов’янськ — Маша та Володимир часто розповідають йому, як там гарно. А вже за кілька днів хлопчик піде в перший клас у київській школі. А Марія продовжує волонтерити й допомагати покинутим і загубленим у Слов’янську тваринам, про яких піклуються небайдужі.

Новини Донбасу, Марія Безпала, Маріуполь, війна в Україні, всиновили сироту з Маріуполя