«Росія прийшла на Донбас, щоб знищити і поселити страх», — переселенка Олена Стяжкіна / скріншот трансляції
Російсько-українська війна, яка розпочалася на Донеччині та Луганщині в 2014 році, неабияк змінила для багатьох жителів регіону сприйняття самих себе, світогляд та розуміння всіх подій.
Про свої три головні уроки війни в рамках дискусії «Що таке сьогоднішня війна для нашого «ми»? в ході форуму «На кордонах» розповіла переселенка з Донецька, письменниця та історикиня Олена Стяжкіна, передає ІА «Вчасно».
Своїм першим висновком вона називає буттєвість та самоусвідомлення, які розвинулися саме в 2014-му році.
«Розуміння, що я є у себе, прийшло до мене, коли перші росіяни в березні 2014 року в Криму і Донецьку прийшли для того, щоб знищити Україну. І саме в тому березні я зрозуміла, що Україна для мене — це про свободу, про існування і про відсутність страху. Я ще пам’ятаю радянське, я трошки пожила в радянському, і я точно знаю, що в Україні я нічого ніколи не боялася. Росія зрештою прийшла, щоб знищити, вбити, поселити знову страх і принцип неіснування. І з того моменту, як загроза неіснування стала абсолютною, видимою в танках, я знаю, хто я, за що я, і для чого я», — розповідає Олена Стяжкіна.
Також важливим пані Олена вважає процес ідентифікації тих людей, яких за поглядами і переконаннями можна назвати «своїми».
«Ясність, любов, гідність — це дієслова, — розповідає вона. — Одного разу побачити людину, яка віддала останнє і пішла на фронт, і зрозуміти, що любов — це і є дієслово. І зрозуміти, що ті, які ясні, і ті, які люблять — вони «мої».
За її словами, третім уроком є віра в те, що люди можуть змінюватися. І завжди слід давати шанс для змін та перетворення не лише собі, а й іншим.
«Багато моїх друзів сьогоднішніх і я сама жили до війни в стані такої собі дитячої інфантильної порожнечі, яка заповнювалася статусами, гонитвою за успіхом, якимись плітками, балачками, якимось непотрібним взагалі сміттям. У декотрих, серед них не було моїх друзів, ця порожнеча заповнювалася радянським минулим, силою Росії, пломбіром за 22 копійки і таке інше, — зазначає Олена Стяжкіна. — Але я знаю, як в один момент мої друзі народилися. Народили себе самі. І може ми зараз малі діти, і я в тому числі. І може ми зараз тільки вчимося ходити і постійно падаємо. Але якщо подивитися на дітей, то вони, постійно падаючи, жодного разу не сідають на диван і не кажуть: „А, це не моє!“. Вони все одно навчаються ходити».
ЧИТАЙТЕ: «На кордонах»: громадськість Донбасу бере участь у першому в світі віртуальному форумі
Зазначимо, форум нової доби «На кордонах» — перший у світі онлайн-форум громадянського суспільства в спеціально створеному гейміфікованому просторі. Більшість учасників форуму — це активні мешканці Донецької та Луганської областей, які впродовж двох днів братимуть участь у обговоренні речей загальнонаціонального значення, понять, які важливі кожному українцю.