Волонтерка Тетяна Пустовойтова йде у депутати Добропільської міської ради, аби займатися захистом тварин та створенням умов для дозвілля дітей із особливими потребами.

Волонтерка Тетяна Пустовойтова йде у депутати Добропільської міської ради, аби системно займатися захистом прав тварин та створенням для дітей із особливими потребами умов дозвілля
Волонтерка Тетяна Пустовойтова йде у депутати Добропільської міської ради, аби системно займатися захистом прав тварин та створенням для дітей із особливими потребами умов дозвілля
За плечима Тетяни Пустовойтової — 18 років педагогічного стажу як вчителя-дефектолога та вчителя-логопеда. Однак з початком війни на Донбасі Тетяна пов’язала своє життя із зооволонтерською діяльністю. Вона — керівниця Добропільського товариства захисту тварин та центру допомоги тваринам «Zoo-City». За останні роки волонтерці вдалося врятувати життя понад 500 чотирилапих та пернатих.

«Почалося все активно з початком війни, коли почали їхати люди і масово позбуватися тварин, лишати їх просто на дорогах. Спочатку це були породисті великі і маленькі собачки, коти. Ми їх прилаштовували. Коли почалися активні бойові дії, помітили, що почало з’являтися все більше собак на промзонах. Пізніше в Україні ухвалили закон про гуманне поводження з тваринами, заборонили їх відстрілювати. Але ніхто нічого не робив, щоб гуманно регулювати чисельність цих тварин», — пригадує Тетяна.

Більше 5 років тому волонтерка розробила масштабний проєкт «Zoo-City. Співжиття людей та безпритульних тварин», який передбачав створення центрів стерилізації, тимчасової перетримки та адопції як у Добропіллі, так і в регіоні. Але для місцевих чиновників допомога тваринам виявилася справою нецікавою.

«Я ще тоді казала: якщо ми нічого не почати робити зараз, то через декілька років ми отримаємо катастрофу з кількістю безпритульних тварин. Так і сталося», — розповідає зоозахисниця.

Однак жінці все ж таки вдалося залучити грант від ПРООН та співфінансування від міської ради для стерилізації безпритульних тварин. Цього року завдяки підтримці донорів стало можливим придбання карантинного боксу, кисневого концентратора та ветеринарного операційного столу для надання допомоги тваринам у Добропіллі.

Щоб у повному обсязі реалізувати свої ідеї як вчителя і зооволонтера, Тетяна Пустовойтова вирішила балотуватися від політичної партії «Голос» у депутати Добропільської міської ради. Журналісти «Вчасно» розпитали кандидатку про її плани.

Що Вас підштовхнуло піти у політику?

Мене підштовхнуло саме створення осередку «Голосу» в Донецькій області. Я чекала цього. Бо команда «Голосу» — найбільш дієва у Верховній Раді за прийнятими законопроєктами, багато з яких саме з екології, захисту тварин та гуманізму. Це майже єдина партія, яка не замішана в жодному корупційному скандалі. Корупція всюди — це, мабуть, головна біда нашої держави. У нас люди не розуміють, як це не давати та як це не брати.

І коли стало питання «підеш на вибори?», я сказала: «Піду, але від партії, яку я оберу, а не яку мені запропонують». І єдина партія, від якої я хотіла піти — це, звісно, «Голос» — проукраїнської політичної сили з високими моральними принципами. І тут почалося: «що таке «Голос»?, «хто ви такі», «про вас не знають, у вас низький рейтинг».

Та я вважаю, що місцеві вибори — це не вибори до Верховної Ради, це вибори за конкретну людину. І, розумієте, ми не виросли як гриби після дощу, ми вже активно до цього роками займалися покращенням життя в місті, і люди знають про нас та нашу роботу.

У нас 31 кандидат, дружня команда, всі на рівних умовах. Ніхто не сварився, хто йтиме під номером 1 у списку. Всі питання вирішуються у колективі. За нами не стоять ніякі дядя чи тьотя з великим гаманцем, які вже купили місця в міські раді. Ми йдемо за покликом серця і з власними фінансами.

Які ідеї Ви хочете реалізувати в Добропіллі?

Кожен наш кандидат прописував свій пункт, з цим він може впоратися, у реалізації якого він бачить себе. Ми не обіцяємо того, чого не виконаємо. У нас чітко є 7 пунктів, які ми зможемо втілити.

Створення центрів стерилізації, тимчасової перетримки та адопції все ще живе в моїй душі. Я особисто противник великих саме притулків. Є велика різниця між центром стерилізації, тимчасової перетримки та адопції (прилаштування тварин у родини) і притулком, де тварини перебувають у жахливих умовах. Ми в країні маємо багато прикладів отаких притулків, ще їх називають «конвеєрами смерті». Там де просто безліч тварин звозять і кидають напризволяще. Вони гинуть від голоду, вірусних хвороб, вбивають один одного. Це жахливо. Такого ми не хочемо.

Сторінка Тетяни Пустовойтової в Фейсбуці: https://www.facebook.com/zayaplay

Мій основний пункт як вчителя-дефектолога такий: у нас немає жодного інклюзивного майданчика, тобто центру дозвілля для дітей з інвалідністю. Я не кажу про реабілітаційні центри при міському відділі освіти, а саме про дозвілля таких дітей, де мама з дитиною можуть себе спокійно почувати, де дитині буде безпечно. Ніхто не замислюється над тим, що в нас багато дітей з інвалідністю. Це і діти з аутизмом, і з ДЦП. І були в мене випадки, особливо з дітками з аутизмом, коли я працювала з ними через тварин. Це були протестовані тварини і все відбувалося за згодою батьків і з дотриманням санітарних норм. І я мрію створити на базі центру «Zoo-City» місцевого або регіонального, як вийде, центру канетерапії — це терапія для діток з особливими потребами через тварин. Це коні, собаки, зокрема. Якщо ми за два з половиною роки, разом із чоловіком і просто небайдужими людьми, змогли створити наш приватний центр допомоги тваринам, не так вже й важко буде відкрити центр терапії, маючи підтримку більшої кількості людей та держави.

Обов’язковим я вважаю прийняття правил утримання домашніх тварин, які включають обов’язкову стерилізацію всіх собак і котів, які не зареєстровані офіційними клубами та розплідниками.

Розумієте, ми тварин стерилізуємо, стерилізуємо, а їх все більше і більше, тому що викидають. Виходить, що всього одна організація стерилізує, а викидають 40% людей. Особливо в селах, де до людей майже неможливо достукатися. У них існують якісь печерні уявлення про утримання тварин. Тобто собака сидить на ланцюгу обов’язково, їсть раз на тиждень. Стара собака викидається, вбивається або кудись прив’язується. У вихідні на ринку постійно лишають коробки з щенятами, кошенятами. Люди це роблять свідомо. Багато хто знає, що це порушення закону, але не працює наша правоохоронна система у справах жорстокого поводження з тваринами.

Я в університеті за своєю спеціальністю вивчала судово-кримінальну медицину, і, знаєте, всі експерти кажуть, що всі маніяки: Онопрієнко, Чікатіло, в Америці вбивці, починали зі знущання з тварин. Це перший дзвіночок. Якщо вбита тварина, на це треба реагувати, але, на жаль, жодних реакцій немає. І це треба змінювати.

Тобто до цього влада системно питанням саме зоозахисту не займалася?

Коли ПРООН робила моніторинг, що більше турбує населення в регіоні, то 24% відповіли — що питання питної води, водопостачання, а 76% - кількість безпритульних бродячих тварин. Це турбує людей. І ви думаєте, на це соцопитування хтось відреагував? Ні.

Якщо щось проводилося в місті, то одноразово, безсистемно. Стерилізація тварин закуповується без тендерів, не через Prozorro, де можуть люди подати іншу ціну. Наприклад, нам важливо, щоб працювали професіонали і ціна. Тобто на собачку 1500 грн чи ось у нас нещодавно запросили за собаку 2500 грн. Було простерилізовано 40 собак, а якщо був би тендер, було б простерилізовано 60. Є ж різниця. Все відбувається абсолютно непрозоро, з якимось своїми інтересами.

Усі засідання міської ради відбуваються онлайн, але перед кожним засіданням працює робоча група, яка вирішує, що буде ухвалено, а що — ні. Тобто ми постфактум маємо ухвалені рішення та розподілення коштів. А ми будемо намагатися, щоб кожне рішення кожної сесії міської ради було ініційовано саме громадськістю, людьми. Депутати повинні реагувати на суспільний запит.

Чию підтримку або навпаки протидію Ви відчуваєте?

Нас підтримують звичайні люди. Інше питання — ми зіштовхнулися з протидією. Ми не можемо ані банери повісити, ані публікації якісь зробити, бо дуже працює адмінресурс.

Окрім сторінки на Фейсбуці, ми ніде не можемо дати рекламу. І нас відкрито попереджають, що чесних виборів не буде. Але я відчуваю, що в нас є підтримка людей.

Наскільки, на Вашу думку, важливо, що до влади йдуть прості люди, активісти, волонтери?

Дуже важливо, бо хто тоді змінюватиме міста? Це люди, які не на зарплаті, це саме ті, хто готові творити зміни. І важливо, що навіть якщо якісь люди від нашої партії не пройдуть до міської ради, наші громадські діячі та організації вже об’єдналися між собою для суспільної діяльності і працюють разом. Будемо ми у міській владі чи не будемо, ми будемо продовжувати свою роботу, будемо намагатися, щоб нас чули.

Зрозумійте, як у нас розподіляються бюджетні кошти: віддалені села та райони міста без світла, без чистоти та відремонтованих доріг і тротуарів, все вилизується навколо центру. Розподіл бюджетних коштів іде десь там із договорняками між кимось. Такого не може бути.

Ми проти корупції і ми за абсолютну прозорість всього і, звісно, відповідальність за те, що ти зробив або не зробив.

Нагадаємо, місцеві вибори в Україні відбудуться 25 жовтня 2020 року

Публікація створена у рамках інформаційного проєкту редакції «Вчасно» — «Змінити своє місто» з метою підтримки місцевих активістів, ветеранів АТО/ООС, волонтерів

Новини Донбасу, вибори, Донеччина, Добропілля, Тетяна Пустовойтова

Додати коментар