Змінити Добропілля: «Наша команда не була замішана в якихось махінаціях чи дерибані бюджету», — Денис Лисицький

Цьогоріч Денис Лисицький ухвалив для себе рішення балотуватися від партії «Голос» у депутати Добропільської міської ради.

«Хочеться, щоб на моєму окрузі, на масиві Гагаріна, нарешті був депутат, який би реально цікавився проблемами людей», — каже Денис Лисицький.

У чоловіка вже був досвід балотування у місцеві депутати, однак під час минулих виборів йому трохи не вистачило голосів, і перемогу отримав інший кандидат.

«Ця людина жодного разу за п’ять років не з’явилася на нашому окрузі і абсолютно нічого не зробила. А мені хочеться, щоб люди мали можливість до когось звернутися і вирішувати свої проблеми», — зазначає Денис.

Журналісти «Вчасно» розпитали детальніше кандидати про його плани.

Які проблеми хочете вирішити у Добропіллі?

— На тому окрузі, на якому я проживаю, хотів би вирішити такі основні проблеми як міжквартальні дороги. У нас і заїзд і виїзд з обох сторін району у жахливому стані і потребує ремонту.

Також планую покращувати інфраструктуру, обов’язково — встановлення дитячих і спортивних майданчиків.

Якщо брати у масштабах міста, то основні напрямки нашого бачення щодо спільного перетворення Добропільської громади це, по-перше, оновлення влади та налагодження суспільного діалогу. По-друге, модернізація інфраструктури міст і сіл громади (водопостачання, опалення, доріг, житлового фонду та інше). По-третє, збалансований та справедливий розподіл ресурсів по місту та селу.

Четверте — захист інтересів шахтарів на державному та регіональному рівнях. Далі — сприяння розвитку малого та середнього бізнесу з метою створення нових робочих місць. Також розвиток громадянського суспільства, культури та спорту. Реалізація програми регулювання чисельності безпритульних тварин. А також утримання громади чистою, охайною, вільною від бруду та сміття.

Яких змін, на Вашу думку, прагнуть звичайні жителі міста? Яких змін прагне бізнес-спільнота Добропілля?

— Монопрофільність міста зараз перетворюється на велику проблему. Тому що ДТЕК (фірма олігарха Ріната Ахметова — ред.) з нового року йде з міста, розриває договір оренди, а шахти переходять у державну власність. Люди не знають і не розуміють, що на них чекає у майбутньому. Це хвилює кожного. І шахтарів, і вчителів, і підприємців, тому що ми реально всі на цьому «зав'язані». Нашу проблему винесли на національний рівень у питанні трансформації вугільних регіонів.

І дуже гостро для людей стоїть питання медицини. У лікарнях у нас значний застій.

Що стосується підприємців, то вони стикаються із такими самими труднощами, як і бізнес у будь-якому іншому місті. Це, наприклад, низька платоспроможність населення. Вирішити це можна лише через оживлення економіки в місті. Однозначно має бути якесь альтернативне виробництво, велике або декілька середніх на 500−1000 робочих місць, із гідною заробітною платою. Так люди будуть більше споживати послуг на місці.

Який потенціал є у Добропілля? Яким місто може стати через п’ять років?

— Зараз місто стоїть на роздоріжжі. І багато залежить від того, яку дорогу зможуть обрати голова громади і депутати. І чи зможемо ми швидко зорієнтуватися в цьому світі, що швидко змінюється, адаптуватися під всі мінливі умови.

Багато залежить і від національної політики, тому що іноземні інвестори з не дуже великим бажанням хочуть іти в Україну. Якщо ж буде створений сприятливий інвестиційний клімат, то за програмою трансформації вугільних регіонів можна було б завести інвесторів саме у Добропілля.

Наразі ж шансів, що вони працюватимуть у нашому місті мало, бо ще одним із факторів ризику є те, що ми знаходимося дуже близько до лінії розмежування.

Чому обрали саме партію «Голос» і розкажіть докладніше про вашу локальну команду?

— У партії «Голос» мінімальний негативний шлейф. Вона проукраїнська, достатньо молодіжна, що мені подобається.

У нашій команді понад 30 осіб. Звісно, як і у будь-якій партії, в команді є кістяк людей — це близько 10 людей, які роблять основну частину роботи. Лідером у нас є Віталій Вальт — також підприємець. Спочатку в нас не було явного лідера, але потім він став активно виконувати великі об’єми роботи, і ми його поставили першим номером у списку. Це заслужено. У нас багато громадських діячів. Це і Марина Кучеренко, і Володимир Орос, і Влад Бурховецький, і Катерина Стороженко, і Тетяна Пустовойтова. У нас є Олег Кравчук — ветеран АТО, раніше був два роки головою районної адміністрації. Некорумпована, відкрита, чесна та відверта людина.

Нас об’єднує те, що ми насправді хочемо не показово принести користь нашій громаді, а реально. І ми хочемо показати, що громадський сектор у нас існує. І я думаю, що це саме ті люди, які в найближчому майбутньому будуть визначати майбутнє Добропільської громади. Обов’язково їм треба приділяти увагу, а не посувати на задній план.

Ми самостійного кожного дня з 4 до 7 години ходимо розклеюємо листівки, роздаємо агітки, друкуємо на своєму обладнанні програми. Ось такі моменти нас згуртовують. І ми хочемо показати, що маленька та якоюсь мірою бідна локальна партія може зробити якісь вагомі зміни і пройти до міської ради, подолати цей бар’єр у 5%.

Чию підтримку Ви відчуваєте?

— В основному люди реагують позитивно на нас. У процесі агітації ми зіткнулися буквально з декількома людьми, які були категоричними у своїх висловлюваннях. Достатньо багато людей прогресивних, з мого кола спілкування розуміють, знають тих, хто йде у нашій команді. Вони знають, що ці люди не були замішані у якихось махінаціях чи дерибані бюджету. Це, напевно, і викликає довіру.

Ми розраховуємо саме на людей незалежних у своєму мисленні, у своїх думках, які не бояться сказати, що голосуватимуть за «Голос».

Наскільки містяни готові підтримувати демократичні сили?

— Знаєте, я пам’ятаю, коли був 14-ий рік, і у нас по місту було непросто пройти у футболці з тризубом чи з прапором України. Зараз патріотично налаштованих людей стало більше і, скажімо так, ніхто їм у спину не плює та не обзиває. Це означає, що хоча б у нашому регіоні з’являється якась, скажімо, терпимість до України. Так неправильно казати, але мені здається, що так і є.

На жаль, багато виборців підтримують політичні сили, які направлені чи то на дружбу з Росією і ідеологію про братів, слов’ян і православних, чи то на політичний нейтралітет, який вийшов під новими партіями. У яких немає чіткої вказівки не те, що вони мають якусь проукраїнську позицію, політологи їм зробили таку фішку «ні нашим, ні вашим», і це працює.

А команда «Голосу» спокійно каже про те, що ми — проукраїнська партія і такі в нас погляди, що тут Україна, і ми спокійно себе тут відчуваємо. Розуміємо, що так навіть собі ріжемо електорат. Якби в нас була мета схопити якісь голоси і преференції, то про це краще було б мовчати, але цього не можна робити, бо є надія, що ще через п’ять років тут буде ще простіше працювати і з’явиться більше проукраїнськи налаштованих людей.

Чому люди мають віддати свій голос саме за Вас?

— Знаєте, я не вмію за себе агітувати і нікого про це не прошу. Я розумію, що ті люди, які мене знають, і вважають, що я гідний їх голосу, вони його віддадуть. А такого, щоб прямо переконувати і агітувати за себе, я практично не роблю, чесно скажу. У мене є розрахунок на те, що треба продовжити робити якісь позитивні зміни у собі та в місті, і з часом це, сподіваюся, зіграє свою роль. Якщо не на цих виборах, то на наступних.

Нагадаємо, місцеві вибори в Україні відбудуться 25 жовтня 2020 року