Змінити Краматорськ: «Наше місто має бути не просто адміністративним, а й культурним центром області», — Олександра Папіна

«Культура — це не просто література, мистецтво і театр. Культура — це те, що допомагає формувати діалог у громаді, а також спосіб мислення і буденного життя у людей. Через культуру можна не дуже радикально, а лагідними та поступовими кроками змінювати людей та їх думку про життя та ситуацію в Україні», — розповідає Олександра.

Окрім залучення жителів регіону до діалогу з українськими діячами культури, жінка своїми проєктами розкриває потенціал талановитих літераторів Сходу. Наприклад, книга «Денний звук» переселенця Олександра Олійника — одного із переможців літературного конкурсу в рамках фестивалю «Кальміюс», увійшла до довгого списку премії «Книга року ВВС» у 2018 році.

Щоб системно розвивати культурний потенціал Краматорська, Олександра Папіна ухвалила рішення балотуватися від партії «Демократична сокира» у депутати міської ради.

Журналісти «Вчасно» розпитали кандидатку про її плани.

Як і коли вирішили балотуватися у депутати Краматорської міської ради?

— Для мене це було доволі несподівано. У мене було дві пропозиції вступити до лав партій — від «Демократичної сокири» та «Голосу». Я спочатку думала взагалі відмовитися, не йти в політику, бо, як у нас кажуть, політика — це брудно, і якась заангажованість може кинути тінь на тебе особисто і твої проєкти. Але я подумала, що залишатись осторонь і потім казати «А, знову нас надурили, знову все не так, вони знову крадуть і обманюють» — це не моя життєва позиція. І перше ніж казати, що все погано, потрібно спробувати змінити щось на краще самій.

Я вирішила йти з «Демократичною сокирою», бо тим людям, які є безпосередньо у краматорській команді, довіряю. Вони живуть у Краматорську, мають результати у своїх сферах. У нас є і підприємці, і активісти, і волонтери. Вони працювали минулі шість років і користуються популярністю та повагою.

Розкажіть докладніше про локальну команду «Демократичної сокири».

— Нас 25. Об’єднує нас одна ціль — ми хочемо бачити Краматорськ у майбутньому сильним, перспективним, розвиненим, звичайно, українським, і комфортним для людей. Тобто місто для людей, а не люди для міста.

Першим по списку в нас ідей Юрій Трембач, він — керівник осередку партії, і також балотується на посаду міського голови. Юрій — директор Інтернет-провайдеру «Сателіт Сервіс» у Краматорську. Це людина з чіткою проукраїнською позицією, у нього є чітке бачення, розуміння та конкретні пропозиції по тому, що треба змінити в місті, зокрема, в плані ремонту доріг, реформування освіти — того, що в компетенції місцевої влади. Є розуміння, як заохочувати міських чиновників для того, щоб вони не просто приходили на роботу і сиділи з 9-ої до 6-ої та робили якісь формальні відписки для людей, а були вмотивовані працювати.

Серед членів нашої команди також є Олексій Шотт — волонтер проєкту «Вільна Хата», громадський діяч. Він брав участь у волонтерському таборі «Будуємо Україну Разом». Тобто людина, яка вже набула досвіду, і якій є що показати. Він не просто має уявлення, що треба змінити, а й знає, як вирішувати ті чи інші проблеми.

Також у наших рядах є голова одного з найуспішніших в місті об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) — Людмила Сахно. У нашій програмі є окремий пункт стосовного того, як переконати жителів Краматорська створювати ОСББ. Вона хоче поділитися власним досвідом створення і роботи об’єднання. Вона знає інструменти, як це робити на практиці.

Також у нас є люди, які працюють у сфері неформальної освіти і готові ділитися досвідом та докладати зусилля, щоб зміни були не точкові, а системні.

Яка Ваша програма дій? Які проблеми треба першочергово вирішити в Краматорську?

— Я буду говорити про те, на чому я розуміюся. Це культура. У нас в Краматорську, як і в багатьох містах України, проблема в тому, що є досить багато різних програм і стратегій розвитку, але всі вони чомусь стосуються лише соціально-економічного життя міста або громади. І ніхто при цьому не розглядає культуру. Є окремі програми розвитку культури, але вони якісь точкові. Такі програми включають у себе просто ремонти якоїсь будівлі, у якій розташований заклад культури, і все. І ніхто не думає, що культура — це одна зі складових, яка також впливає на позитивні зміни в місті.

Коли ми будуємо дороги, робимо капітальні ремонти закладів культури або закладів дошкільної освіти, будуємо площі та реконструюємо площі, то ніхто не думає, про те, хто буде користуватися цими парками і цими закладами культури. Тому що просто ремонт, красива гарна картинка — це ще не реформа і не стратегія розвитку культури в місті. І міська влада має зробити все, щоб у містян був якісний вибір того, як проводити своє дозвілля. Люди повинні мати можливість реалізовувати себе в житті не тільки на роботі, а й у свій вільний час. Жителі міста повинні мати вибір: або сходити в театр, або до музею, або піти на якийсь театральний гурток. Це буде вагомим аргументом для того, щоб залишатися в місті і його розвивати.

Ми з командою вирішили: якщо навіть не потрапимо до міської ради, будемо ініціювати розробку стратегії розвитку культури. Для початку її потрібно розробити, щоб знати, куди ми маємо рухатися, і якого результату маємо досягти за п’ять чи десять років. Завдяки тому, що останні п’ять років я спілкувалася з багатьма не тільки діячами культури, але й менеджерами культурними, у мене є досить багато контактів в інших містах, зокрема, у Львові, у Києві. Їх стратегії уже не просто розроблені, а втілюються в життя. Я думаю, ми зможемо їх долучити, щоб розробити стратегію для Краматорська і уже з конкретними діями та пропозиціями все реалізовувати.

Який культурний потенціал має Краматорськ?

— Я вважаю, що потенціал в місті є. Краматорськ — адміністративний центр, але те, що в місті базується обласна адміністрація та якісь обласні установи, не робить автоматично його таким як Львів, Київ чи Вінниця. Є потреба місту співпрацювати з обласною владою, бо є достатньо будівель та місця для розташування тієї ж обласної філармонії або обласного театру. І саме тісна співпраця міської та обласної влади має залучити та повернути, наприклад, театральних діячів, які виїхали з Донецька та Краматорська, і поїхали до Львова, Києва або Харкова. Розробкою спільної програми та дій повернути їх сюди, і зробити так, щоб Краматорськ був не просто адміністративним, а й ще культурним центром Донеччини.

Яких змін прагнуть звичайні жителі міста?

— «Демократична сокира», певно, одна з небагатьох партій, кандидати якої агітують самі за себе. Тобто ми виходимо до виборців, спілкуємося з ними. У середньостатистичного краматорця проблеми досить банальні: відремонтувати дорогу у дворі, відремонтувати каналізацію. Багато людей жаліються, що не можуть потрапити до лікарні навіть не до якогось вузькопрофільного спеціаліста, а просто до сімейного лікаря. В принципі, у нашої команди є пропозиції, як ці проблеми вирішувати в рамках повноважень міських депутатів.

Як думаєте, люди готові голосувати за такі партії як «Демократична сокира»?

— Є люди, які реально готові до змін, але таких небагато. До нас підходять люди і кажуть: «О, класно, „Демсокира“. Ми вас читаємо у Фейсбуці, ми за вами слідкуємо і будемо за вас голосувати». Але в нас люди чомусь думають, що вони на місцевих виборах обирають Петра Порошенка або Юлію Тимошенко, або, я не знаю, Тягнибока, Бойка, Медведчука, Королевську і ще когось. І ми, користуючись можливістю спілкування з жителями Краматорська, розказуємо: якщо ви підете на дільницю, то подивіться і зрозумійте, що в міській раді не буде перших політичних лідерів країни, і не голосуйте за політичний бренд, лише тому що це, наприклад, просто «Європейська Солідарність». Або тому що це «Опозиційна платформа — За життя», і вона вам обіцяє відновлення економічних зв’язків з Росією. Це не в компетенції міської влади.

Ми кажемо: дивіться в списки, дивіться на людей, на їх бекграунд, що вони робили попередні роки. Якщо вони вже були у міській раді, поставте собі питання: що вони обіцяли на минулих виборах, і що зробили з цього.

Чому важливо, що представники громадського сектору беруть на себе відповідальність і йдуть у владу?

— Коли ти працюєш у громадському секторі, то в тебе менше можливостей щось змінити, і ти це робиш точково, а не системно, і можеш опиратися лише на своїх однодумців і друзів, які розумують, що той чи інший проєкт важливий. І досить класно, що наші громадські активісти та діячі не побоялися взяти на себе відповідальність, і ухвалили для себе рішення йти у міську політику, тому що це додаткові інструменти та важелі впливу, щоб доносити свою думку до інших, і я думаю, що ці люди не захочуть якимось одним неправильним рішенням перекреслити всю свою попередню роботу і будуть дійсно працювати. Бо вони мають відповідальність перед своїм сумлінням і перед тими людьми, з якими вони працювали до цього, і тими, хто їм повірив і віддав своїй голоси.

Чому виборці мають голосувати саме за Вас та «Демократичну сокиру»?

— Тут усе дуже просто. По-перше, всі, хто балотується від «Демсокири», живуть у Краматорську вже не перший рік. Ми знаємо його проблеми і ми дивимося на ці проблеми такими ж очима, як і пересічний житель міста. Бо наші діти ходять у ті ж самі школи або дитячі садочки, ми ходимо тими самими вулицями, дворами, ми ходимо до тих самих лікарень, і ми знаємо, що треба змінити, і в нас є конкретні пропозиції, як це змінювати.

За нашою політичною силою не стоїть ніяких олігархів або великого бізнесу, ми відповідаємо лише перед своїм сумлінням та виборцями, які віддадуть за нас голос. Ми точно не будемо ухвалювати або просувати якісь проєкти рішень, які будуть шкодити інтересам громади.

Нагадаємо, місцеві вибори в Україні відбудуться 25 жовтня 2020 року