«Проти 50 наших було 2000 росіян. За 10 хвилин бою у ворога — пів тисячі втрат»: бойовий медик про оборону Донеччини
Військовий медик із Вінниччини з перших днів повномасштабної війни рятував життя побратимів на Сході. У гвардійця Миколи — це перший бойовий досвід, а вже понад сотня врятованих життів, йдеться у сюжеті НГУ.
«Перший момент страху з’явився, коли ми тільки заїжджали в Донецьку область. Бачили поодинокі стовпи диму, коли горіла техніка. А далі все якось простіше. У тебе є завдання, ти його виконуєш. Це твоя робота. Якомога більше врятувати життів і максимально вчасно надати допомогу. Тому що 70% втрат — це люди, які померли від крововтрат», — каже медик.
За місяць він надав допомогу понад 70 важким пораненим — з ампутаціями, складними осколковими пораненнями: «Якщо там одне кульове або один осколок, я навіть не рахував такі випадки».
Микола вважає, що українська армія зараз — надзвичайно вмотивована та професійна. І ефективно нищить ворога, що переважає у кількості.
«Одного ранку ми прокинулися, всі виходять на зв’язок, і командир по радіоперехопленню передає, що після артилерійської підготовки на нас будуть висуватися десь приблизно 2000 особового складу (окупантів – ред.). А на рубежі населеного пункту, який ми захищали, було близько 50 наших людей, — пригадує гвардієць. — Після 10 хвилин бою все затихло десь на 5 хвилин, ми не розуміли, що сталося. Нас 50 чоловік, на нас висунулося 2000. По радіоперехопленню надійшла інформація, що за 10 хвилин близько 500 чоловік втрат їхнього особового складу. За 10 хвилин. Наша армія дуже професійна!»
Під час служби Микола став мішенню ворожої артилерії. Отримав дуже багато поранень — важку контузію, черепно-мозкову травму, забої, контузію нервів, травми внутрішніх органів. Але навіть після цього гвардієць продовжував рятувати бійців:
«Я отримав поранення десь о 6 ранку. Навіть у цьому стані ми намагалися надавати допомогу, бо ми повинні були цей рубіж втримати. Позаду села неевакуйовані, як пустити ворога? Ми не могли то зробити».
Поранений боєць був евакуйований до рідного міста. Надалі пройшов успішну реабілітацію у Литві.
Детальніше про історію Миколи — у відеосюжеті: