«Приховав свої хвороби та пішов служити в тероборону»: історія 20-річного боронця Сходу, який отримав важке поранення

20-річний Богдан Петренко навчався на еколога у Харківському автодорожньому університеті на третьому курсі. У нього було звичайне життя молодого хлопця — захоплення, прогулянки, навчання, мрії.

На початку повномасштабного вторгнення хлопець без вагань пішов на оборону своєї землі і вступив до лав 113-ї бригади територіальної оборони.

«Пацифіст по своїй природі», — так рідні описують Богдана Петренка. Юнак навчався на еколога, годинами міг захоплено гуляти полями та лісами, досліджуючи навколишнє середовище. З початком повномасштабного вторгнення росії Богдан без вагань вирішив захищати Україну від загарбників. Навіть попри хворобу імунної системи та аутоімунні реакції, від яких лікувався з дитинства.

Фото: Альона Шведова-Петренко

«Ми весь час його лікували. Він пішов туди сам. В перший день. Нікому нічого у військкоматі не сказав про хвороби, бо він взагалі не хотів чути, що у нього є проблеми зі здоров’ям», — ділиться з «Вчасно» мама хлопця Альона Шведова-Петренко.

Богдан зробив свій вибір самостійно. Захоплення природою та мрії про кар'єру еколога відсунув на потім. Натомість хлопець приміряв військову форму, бронежилет, та взяв у руки зброю для захисту.

Бригада дислокувалась на Харківському напрямку. Жінка каже: син нічого конкретного не розповідав та завжди мав у відповідь чергову фразу: «Мама, все добре».

«Після зачистки Харківської області їх перекинули на Бахмутський напрямок. Я навіть не знаю, як називається населений пункт, де це сталося. Коли перекидали, він був у відпустці. У його перший вихід на позиції після відпустки їх накрили мінами. Він сидів в окопі з побратимом удвох. Прилетіло прямо туди. Побратима немає в живих, — розповідає Альона. — Коли усвідомив це, став кликати хлопців, бо зрозумів, що ані ніг, ані рук не відчуває і не може сам собі надати допомогу».

Жінка ділиться: вона відчувала, що з сином щось станеться, адже незадовго до отриманого поранення на нього впала ікона, що вважається поганим знаком.

З поля бою до позицій хлопця евакуювали бійці 95-ої бригади. Дорога була довгою і складною, через багнюку. Після надання першої допомоги Богдана доставили до лікарні Харкова.

«З харківської лікарні Богдана привезли до Мечникова у Дніпро. Із відірваною лівою ногою і розбитою вщент лівою рукою. В лікарні Мечникова він в реанімації. Вже проведено чотири операції. У нього страшенні фантомні болі, відсутня нога дуже болить, йому дають дуже сильні знеболювальні, які не завжди допомагають… В такі хвилини він каже мені, що нам з татом вже пора йти, бо він не хоче, щоб ми його таким бачили, — ділиться жінка. — Лікарі кажуть, що фізичні і фантомні болі будуть ще тривати довго… Треба пережити цей період. Я не можу нічим йому допомогти в такі моменти».

Слідкувати за лікуванням хлопця, а також допомогти родині бійця можна за реквізитами, вказаними на сторінці його матері, Альони Шведової-Петренко у Фейсбуці.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!