Не побоялися їхати у невідомість: цим родинам вдалося вирватися з-під щільних обстрілів та врятувати свої життя.

Історіями донеччан ділиться Гуманітарна місія «Проліска», яка впродовж восьми років надає жителям Сходу України різноманітну допомогу.

«Я не знаю, що буде далі та все одно дуже рада, що діти нарешті в безпеці»

Ірина та її діти виїхали з Торецька
Все своє життя Ірина жила у рідному Торецьку. Працювала у дитячому садочку, бо подобалось працювати із дітьми. Сама виховувала сина й доньку 14 та 12 років.

Мирне життя змінилось з початком повномасштабного вторгнення. У Торецьку зникла вода та газ, почались перебої з електроенергією. Попри обставини, родина не мала планів виїжджати, сподівались, що життя налагодиться. Та з кожним днем ситуація все погіршувалась, а обстріли посилювались.

«Діти почали дуже боятись вибухів. Ми не знали, де ховатись, підвал у нашому будинку був необладнаний, а обстріл міг початись у будь-яку хвилину. Вирішила взяти дітей і їхати в безпеку. Якраз у день нашого від’їзду обстрілом зруйнували нашу школу, яка була неподалік будинку. Тож ми не зволікали, зібрали речі, які змогли, та поїхали до Дніпра. Я не знаю, що буде далі, та все одно дуже рада, що діти нарешті в безпеці», — розповіла волонтерам Ірина.

Взявши двох дітей та кота, жінка приїхала евакуаційним автобусом місії «Проліска» до міста Дніпро, де їх зустріли співробітники гуманітарного центру «Проліска – Дніпро», які допомогли родині влаштуватись на тимчасове проживання й дали запас корму для тварини.

«Мости були підірвані, дороги розмиті, вказівників не було»

Олена вивозила родину по розбитих дорогах

Коли Олені о 5:30 ранку 24 лютого подзвонила донька з Волновахи, зі словами: «Нас бомблять, ми їдемо до вас у село», вона не повірила, адже мешкала за 18 км від міста і нічого не чула, а такі обстріли були звичним ділом. Діти з маленькою онукою приїхали й стали облаштовувати бомбосховище.

«Що ви собі придумали, я не полізу у погріб», — казала Олена. Але коли за пару днів дім здригнувся від потужної артилерії, жінка зрозуміла, що треба терміново рятувати своїх.

Олена була невпевненим водієм новачком, але вирішила за всіх: «Терміново їхати, рятувати життя, як би не важко було полишити будинок, що обживали все життя, кинути господарство». Батькам не сказала правду, обманом посадила у машину і поїхала, куди очі бачили.

Їхали довго, блукали селами, мости були підірвані, дороги розмиті, вказівників не було. Стемніло, почалася комендантська година, їх зупинили серед села якісь люди. Олена розплакалась, бо не змогла сказати куди вони прямують, попросила допомоги.

Як виявилося, їх зустрів голова громади. Він відвіз родину з шістьох осіб у монастир, добрі люди їх прихистили та нагодували. Згодом обстріли почалися й там, і війна погнала їх далі. Голова громади десь дістав бензину, якого тоді взагалі не було, заправив їх машину і показав як доїхати до Запоріжжя. Звідти вже родина поїхала у село Вінницького району, куди їх запросила подруга.

Команда гуманітарного центру «Проліска — Вінниця» надала жінці та її родині необхідну допомогу.

«Неможливо було вийти з укриття»

Дар'я з родиною виїхали до Дніпра

Вже вдруге за останні 6 років Дар’я разом зі своєю родиною вимушена покинути свій дім. З початку з непідконтрольної Макіївки до Красногорівки, а тепер починати все з початку родина буде у Дніпрі.

Останні тижні у Красногорівці жінка разом з двома маленькими дітьми переховувались у підвалі. До цього ще можна було вийти в магазин за продуктами та сходити по воду до колодязя та з рештою обстріли стали настільки сильними, що у відносній безпеці родина знаходилась тільки в укритті.

«Постійно стріляли. Кожен день літало туди й назад. Було дуже страшно за дітей й вже сил не було, тому вирішили виїхати в більш безпечне місце», — розказує Дар’я.

Завдяки волонтерам родина Дар’ї змогла виїхати з Красногорівки до Дніпра, де на них вже кілька тижнів чекала бабуся, що виїхала раніше. Співробітники гуманітарного центру «Проліска — Дніпро» зустріли сім’ю та допомогли їм з тимчасовим розміщенням в одному із центрів для ВПО.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!