«Якби така підтримка була в 2014», — жителі Донеччини про Байдена та американську допомогу Україні

Як відчувають американську підтримку жителі Донеччини на фоні загрози повномасштабного вторгнення Росії?

Безпрецедентна допомога США Україні у боротьбі з російською агресією / колаж з фото uc.od.ua, ТАСС

2014 рік. Україна, яка пережила поворотні події у своїй історії під час Революції Гідності, зіштовхнулася сам на сам із гібридною російською агресією, елементи якої «впилися» у державу насправді задовго до цього. Стрімка анексія Криму та окупація частини Донбасу — по суті розв’язання війни в самісінькому центрі Європи — стали апогеєм нахабності Російської Федерації. Військові дії в Україні поступово ставали топтемою в іноземних ЗМІ та предметом обговорень на найвищих політичних рівнях. В умовах максимальної та героїчної внутрішньої мобілізації українського суспільства країна гостро потребувала зовнішньої підтримки.

Одним із ключових партнерів України стали Сполучені Штати Америки. Американська допомога Україні з 2014 року становить понад 3,7 мільярда доларів плюс три кредитні гарантії на 1 мільярд доларів кожна. Штати вкладають гроші майже в усі сфери: безпеку, економіку, гуманітарну допомогу, розвиток громадського сектору, інфраструктуру тощо.

Вісім років тому тодішній Президент США Барак Обама обрав у зовнішній політиці курс «м'якої сили», що полягав у ставці на дипломатію, накладанні санкцій на Росію та наданні нашій країні різнобічної допомоги, що, однак, не включала постачання летальної зброї. За це він не раз піддавався критиці, зокрема, і від свого наступника Дональда Трампа. За часів керівництва якого таке озброєння врешті було поставлене.

2022 рік. Починаючи з січня, Україна отримала від Штатів понад 1300 тонн боєприпасів, військового обладнання та озброєння, серед якого — найефективніші у світі протитанкові ракетні комплекси Javelin. Натомість Президент США Джо Байден запустив потужну кампанію консолідації світу в умовах навислої загрози повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ми стаємо свідками безпрецедентного тиску на очільника Кремля Путіна. Сьогодні будь-які можливі плани РФ одразу зливаються та стають загальнодоступними.

Практичні заняття для воїнів ООС з американськими інструкторами / фото: ArmyInform

З січня Україна отримала від Штатів понад 1300 тонн боєприпасів, військового обладнання та озброєння / фото: Facebook Олексій Резніков

Яку думку про роль США в стримуванні російської агресії мають жителі прифронтової Донецької області? Адже вони на власні очі можуть бачити результати послідовної підтримки регіону Штатами та мають змогу порівнювати масштаби допомоги у 2014 році та зараз. Відповіді дізнавалася редакція «Вчасно».

Андрій Грудкін, виконавчий директор громадської спілки «Коаліція «На лінії зіткнення», Торецьк

Андрій Грудкін (місто Торецьк)— Я високо оцінюю підтримку Сполучених Штатів, незалежно від того, хто там наразі є Президентом. Це держава, яка на своєму прапорі несе принципи свободи та демократії, і дійсно була і є партнером № 1 для України. Чому високо оцінюю підтримку? Тому що це військова допомога, міжнародно-технічна, дипломатична підтримка — те, без чого нам було б відверто складно протистояти такому монстру, як Росія, і її гібридній агресії у будь-яких проявах.

У нашому регіоні я бачу участь США у підтримці України, по-перше, через донорську допомогу. Штати завжди діють стратегічно. Вони розвивають громадянське суспільство, закладають фундамент для того, щоб Донбас був вільним. Зараз громадянське суспільство на Донеччині, і я можу без пафосу це заявити, більш патріотичне та активне, ніж у багатьох інших регіонах країни.

По-друге, це просвітницька діяльність. США вчать нас, як ефективно управляти громадами, реалізовувати різні культурні проєкти, підтримують незалежні видання та свободу слова, щоб протистояти російській пропаганді.

США підтримують громадянське суспільство на Донеччині / фото: Проєкт USAID "Економічна підтримка Східної України"

І Джо Байден, і Барак Обама — обидва демократи. Але не всі демократи, як і республіканці, однакові. І Обама — людина, яка приходила до влади на цій миротворчій риториці, не зміг або не захотів оцінити ті загрози, які несе Росія у зв’язку з вторгненням у суверенну, незалежну державу. Він не захотів займатися питаннями колективної безпеки, в тому числі в Європі. Те, що Путін зараз розігрує таку карту — це в тому числі й результат політики Обами. Коли був анексований Крим, все, що ми бачили — це фінансові санкції стосовно Росії — які нічого не дали, як би нам цього не хотілося. У Росії досі сильна економіка, вони через газ продовжують тримати в залежності Європу, і можуть собі дозволяти те, що дозволяють зараз.

Відповідно Байден більш рішучий. Він розуміє, чого від нього вимагає американське суспільство. І робить більш рішучі кроки та заяви. І мені дуже сподобалася одна з його останніх заяв про те, що ця історія, ця війна — це не про Росію й Україну. Це про майбутнє колективної світової безпеки.

Анна Мурликіна, головна редакторка сайту www.0629.com.ua, Маріуполь

Анна Мурликіна, (місто Маріуполь)— Я вважаю, що ми багато чого не знаємо і не розуміємо в тому, що відбувалося, та продовжує відбуватися. Те, що у ці дні зробили Сполучені Штати, я так думаю, разом із Великобританією — це спецоперація, свідками якої ми стали. Чому керівництво нашої країни не було проінформовано щодо деталей цієї спецоперації? Думаю, це питання довіри з боку США до України, і, власне, до Президента нашої країни, який неспроможний дотримуватися власних обіцянок, які він давав Джо Байдену при зустрічі. Я маю на увазі підтримку створення ефективного керівництва антикорупційних органів, а саме Національного антикорупційного бюро.

Але ми бачимо результат. По факту у Російської Федерації було вибито фундамент з-під ніг, у неї майже не залишилося простору для маневрів.

Я бачу мету цієї спецоперації Сполучених Штатів та Великобританії саме у тому, щоб об’єднати цивілізований світ у боротьбі з Росією. Бо що ми мали до теперішнього часу? Італію, Німеччину, Австрію, Чехію, Угорщину, які були дуже лояльні до РФ, їх еліти були корумповані Росією. Все це заважало ефективно захищати європейські цінності вільного світу. Те, що відбулося зараз, — це саме спецоперація, яка змогла Європу об’єднати навколо України та проти агресії й великої несправедливості. Я думаю, що це чи не найважливіший результат подій останніх днів.

І стосовно економічних збитків, про які дуже багато каже і керівництво країни, і навіть депутати в Маріуполі. Що, мовляв, не можна постійно запускати інформацію (про можливий напад — ред.) Але якщо уявити інший розвиток подій: ніхто не знає і не очікує нападу Росії саме на 15, 16 лютого чи інший день. А вона нападає. І тоді ми втрачаємо набагато більше, ніж від попереджень про війну. Про це, на жаль, ніхто не говорить.

Не лише санкції, але й зброя, яку отримала Україна зараз — це те, чого ми дуже потребували у 2014 році. Я вважаю, що якби тоді Європа та США відреагували так на анексію Криму, то в нас не було б війни на Донбасі. Майже не маю сумнівів стосовно цього. На жаль, історія не має принципу «якби». І ми маємо жити у такій реальності. На той час не вистачило або розуміння, або сміливості, або єдності.

Роман Балабойко, заступник голови громадської організації «Союз ветеранів АТО Донбасу», Краматорськ

Роман Балабойко (місто Краматорськ)— Велика дяка нашим партнерам за допомогу зброєю. Хоча вона ще не була випробувана у реальних умовах, дивлячись на її тактико-технічні характеристики, можна казати навіть про психологічний момент для окупантів, щоб вони подумали десять разів, чи гнати свій металобрухт на нашу українську землю.

Загалом зовнішня політика США, мені здається, зараз виглядає більш прагматичною і більш жорсткою по відношенню до Росії. Дуже приємно, що вони перші зробили такий крок як постачання Україні летальної зброї. І вже за ними послідували такі самі кроки з боку Великобританії, Польщі, Балтійських країн та інших держав, що надають нам військову підтримку.

Різниця з 2014 роком відчутна навіть у плані тоннажу допомоги, яку нам передають літаками наші союзники. Якщо на початку війни це була допомога машинами, медичним обладнання, то зараз це вже летальна, високоточна зброя, що дозволяє вражати ворожі цілі з мінімальними втратами з боку наших захисників.

Ця підтримка укріпила наші Збройні Сили. Суцільний стан ЗСУ у порівнянні з 2014 — зовсім інший. Зараз вони — дуже потужна сила. І справа не тільки в озброєнні. Це і логістичні можливості, і система керування Збройними Силами, і стандарти НАТО, що впроваджуються в армії. На мою суб’єктивну думку, якби у 2014 році українські Збройні Сили були в такому стані, як зараз, то окупації Донбасу не сталося б.

Євгенія Калугіна, директорка краєзнавчого музею, Слов’янськ

Євгенія Калугіна (місто Слов'янськ)— Я люблю конкретику. І я бачу, як завдяки допомозі американського народу наш регіон, наша країна можуть розвиватися та змінюватися на краще.

Вже вісім років донорські компанії підтримують на Донеччині малий і середній бізнес, медіа, громадянське суспільство. Дуже важливо, що вливаються інвестиції у розвиток громадського сектору. Для мене це видається потужним процесом, що сприяє демократичним змінам в Україні. Громадські організації (ГО) почали впливати на хід розвитку громад, їх діяльність стала серйознішою, влада нарешті почала їх чути. Зі свого досвіду скажу, що проєктна діяльність в одній із ГО стала особистим кроком уперед. Нові знання, навички та вміння.

USAID — це незалежне агентство федерального уряду США. Основні напрями роботи містять підтримку торгівлі, сільського господарства, економічного зростання, охорони здоров'я, екстрену гуманітарну допомогу, сприяння у запобіганні конфліктам та підтримку демократії в більш ніж 100 країнах світу.

Фінансуються культурні проєкти. Саме за підтримки агентства США з міжнародного розвитку (USAID) з 2016 року в регіоні втілювався проєкт «Музей відкрито на ремонт». (Мета — об’єднати та консолідувати громади, до яких належать музеї, популяризувати локальні історичні та культурні особливості не лише в громаді, а і за її межами; посилити потенціал власного розвитку музеїв, залучити їх до розробки нового контенту, що відображатиме унікальні історії місцевого характеру — ред.).

Тож, допомога проявляється в абсолютно різних речах. Зерно, яке було закладене у 2014 році, потихеньку проростає. Для того, щоб воно виросло у сильний дуб, скажімо, ще потрібен час. Але ми вже бачимо перші результати.

Проєкти USAID на сході України / фото: Проєкт USAID "Економічна підтримка Східної України"