«Домовлятися з московськими попами — це як казати вбивці твоїх дітей і ґвалтівнику твоєї дружини, що так чинити погано»,

«Домовлятися з московськими попами — це як казати вбивці твоїх дітей і ґвалтівнику дружини, що так робити погано», — військовий капелан

За всю історію існування російська церква жодного разу не сказала владі, що напад на іншу країну — це гріх.

Військовий капелан Павло Основенко / фото: Вчасно

Військовий капелан Павло Основенко раніше був капеланом у пенітенціарній системі України — працював у Київському слідчому ізоляторі з 1998 року. Коли розпочалася війна, багато його друзів пішли на фронт — і на той момент багатьох речей, необхідних для мінімального забезпечення солдата, просто не було в наявності. Військові потребували не лише моральної, а й матеріальної підтримки. Тому з 2014 року Павло Основенко став учасником добровольчого батальйону «Айдар» на Луганщині, проїздивши гарячі Щастя, Піски, Половинкове, Старобільськ тощо. А з весни 2015 пішов у танкову роту батальйону «Азов» у Маріуполі. Відтоді, з серпня, мав постійні ротації у зону бойових дій.

Наші священники поїхали забрати хлопців з росіського полону, і самі потрапили у полон

Павло Основенко пригадує у розмові з журналістом «Вчасно»: на початку російського вторгнення добровольцями ставали азовці, які взагалі не мали нічого спільного з військовою справою. Однак було те, що їх об'єднувало — любов до України та висока мотивація, яка тоді стала визначним формувальним «клеєм» одного з найбоєздатніших підрозділів.

«Хлопці, які йшли в „Азов“, „Айдар“ чи „Донбас“ — це були високомотивовані патріотично налаштовані хлопці. На жаль, вони не мали бойового досвіду, зате дуже хотіли захищати Україну від окупантів. І якраз у 2014 році до священників було найбільше питань, чи вони не вбивці, якщо вбивають собі подібних? Особливо часто це питали на початку в „Айдарі“. Військовим тоді доводилося пояснювати, що вони залишаються людьми, не порушують Божі заповіді й навіть Міжнародне гуманітарне право, тому що захищають свою країну та свої сім'ї», — розповідає Павло Основенко.

Капелан зауважує: попри величезну мотивацію, на початку війни справді були великі втрати серед добровольців. Вчитися доводилося на власних помилках, пораненнях і смертях побратимів.

«Було дуже багато відспівувань хлопців. Пам’ятаю, 1 жовтня 2014 я відспівував у Старобільську 28 загиблих хлопців з «Айдару» й 80-ї аеромобільної бригади. Вони загинули ще в серпні на Луганщині під Веселою Горою. Їх не віддавали нам! Поїхали наші священники, щоб домовитися про те, щоб забрати хлопців — і їх взяли в полон! Коли нарешті їх відпустили й наших хлопців нам повернули, впізнати фактично нікого не можна було. Брали ДНК й ховали героїв у закритих трунах під номерами, зазначаючи, що в цій могилі лежить «Невідомий солдат». А один з командирів «Айдару» відразу сказав, що забороняє священнику йти разом з хлопцями в бій. Пояснив це так: «Хто нас відспівуватиме, коли ми загинемо?» — пригадує капелан.

Фото: Вчасно

«Домовлятися з росіянами можна тільки про одне: якщо вони хочуть вижити — нехай здаються в полон і йдуть на обмін

Павло Основенко визнає, що домовитися з московськими попами все ж можна. Однак тут мова не про «скрєпи», а про їхнє відношення до України. Якщо вони все ж лишаються людьми, служачи в УПЦ мп, роблять все, що можуть для боротьби українців за країну, то домовленості мають силу. Однак у більшості випадків московські попи — це московські попи, а не українські священники у лавах московського патріархату.

«З московськими священиками домовитися складно. Всі патріоти, які були, перейшли в ПЦУ ще у 2014 році. Ті, хто не перейшов, але допомагали гуманітаркою, грошима, допомогою іншою (були навіть священники московського патріархату, які допомагали „Азову“) — ті перейшли в ПЦУ вже з 2022 року. А взагалі домовлятися з росіянами — це те саме, що у твою хату прийшов маніяк, який вбиває твоїх дітей, ґвалтує твою дружину, а ти сідатимеш із ним за стіл перемовин і казатимеш, що це дуже погано — отак чинити. Домовитися з ними можна тільки про одне: якщо вони хочуть вижити — нехай здаються в полон. Їм нададуть медичну допомогу за потреби, а потім вони підуть на обмін. У всіх інших випадках у них немає шансів вижити на нашій землі», — наголошує капелан.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «У росії думають, що їхня церква повинна покрити увесь світ — як жеребець»: військовий капелан про «подаровані» рф регіони й сморід від московських попів і їхніх церков

Павло Основенко додає: ставлення до російської церкви сформоване в усьому світі ще давно — з часів війни росії у Грузії, яка на той момент була братською, дружньою. Як і на Україну, рф просто напала на країну, зокрема й на її братську православну церкву. Ще тоді московський патріархат не лише не зупинив та не засудив війну, а проголосив, що грузини — то православні брати, і забрали у них частину їхньої законної території. Війна в Чечні та Сирії також показала, що російська церква — жалюгідна, оскільки жодного разу не висловилася, що це — гріх. Тож логічно, що після цього російська церква — це один із департаментів спецслужб на росії.

«На росії церква — це департамент, який займається духовною пропагандою, тож не дивно, чому патріарх Кирило — п’ятий серед тих держслужбовців, яких найбільш охороняють? При тому, що охороняють лише держслужбовців першої категорії. А він якраз і є ним», — наголошує військовий капелан.

Павло Основенко також нагадує: в Україні російська церква (а саме її верхівка) проявила себе ницо й потворно, але відверто, ще у 2015 році. Тоді 8 травня було урочисте засідання у Верховній Раді. Тодішній президент запропонував вшанувати пам’ять загиблих воїнів, які віддали своє життя за Україну. Піднялися всі — депутати, запрошені представники церков, почесні гості й іноземні представництва. Не піднялися лише представники московського патріархату — Онуфрій. На обурення він тоді промовив, що він проти війни, тому й лишився сидіти на стільці.

Розмова Павла Основенко з журналісткою Аліною Євич

«У церкві передбачені дії, які можуть „поставити на місце“ антиукраїнського священника»

Павло Основенко зауважує: зараз московські попи змінили свій підхід і техніку «проникнення»: тепер вони волають, що вони — українці, нібито вболівають за Україну. Але така зміна тактики сталася лише після того, як стало зрозуміло: їхні дії ніхто не підтримає і їм доведеться бодай якось виживати й повертати собі парафіян.

Разом з тим протоієрей зауважує, що довіряти священникам, які лише зараз переходять з УПЦ мп — в ПЦУ — можна.

«Ми не російська церква й не російська держава. Ми нікого не примушуємо робити перехід, від нього можна відмовитися, якщо священнослужитель категорично не поділяє людської позиції. Ми любимо — тож нікому нічого не нав’язуємо, російська церква ж — навпаки: ненавидить, а тому нав’язує. У цьому головна відмінність між нами. Але якщо священник, який перейшов у ПЦУ, і далі продовжує чинити протиукраїнські дії — що ж, за цим дивитиметься архієрей та браття. І на цей випадок є церковні дії, які поставлять цього священника на місце», — каже капелан.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!