10 років тому за єдність та свободу держави пролилася перша кров українських патріотів. 13 березня 2014 року у Донецьку вбили 22-річного Дмитра Чернявського — це перший житель Донбасу, який загинув від рук проросійських бойовиків.
13 березня 2014 року у Донецьку вбили 22-річного Дмитра Чернявського/ Колаж "Вчасно"
13 березня 2014 року став один із трагічних днів Донбасу. Рівно 10 років тому на центральній площі Леніна у Донецьку відбулася акція «За єдину Україну», учасники якої виступили за збереження цілісності держави.
Після її завершення активісти самооборони донецького Майдану, серед яких був і Дмитро Чернявський, мали забезпечити прикриття для відходу мирних активістів. Однак у цей час натовп проросійських бойовиків оточив їх. Мітинг перетворився на криваве побоїще мирних демонстрантів.
Під час цієї сутички Чернявський отримав ножове поранення у живіт. Закривавлений Дмитро помер в кареті «швидкої» допомоги.
«Він був патріотом. Як і всі ми, вірив у відродження українського духу на Донбасі, вірив, що тут можливий ренесанс. Долучався до відродження усього українського в нашому регіоні й повернення Донбасу справжнього патріотичного обличчя», — розповідає журналісткам «Вчасно» голова Донецької міської організації ВО «Свобода», друг Дмитра, Артур Шевцов.
Він познайомився з Чернявським у 2010 році, коли той був молодим студентом першого курсу. Дмитро саме переїхав із Бахмута, тодішнього Артемівська, в Донецьк на навчання.
«Він шукав нові знайомства у нашому місті серед патріотичного середовища. І так сталося, що ми з ним в соцмережах списалися, домовилися про зустріч у центрі Донецька, — каже Артур. — За місяць Дмитро став партійцем нашої організації. Приблизно через пів року він очолив пресслужбу, а у 2013-му очолив вже обласну пресслужбу нашої організації. Був одним з активних партійців».
Артур Шевцов та Дмитро Чернявський/ Фото Артур Шевцов
Фото Артур Шевцов
Фото Артур Шевцов
Напередодні трагічного дня, 12 березня, Дмитро повернувся у Донецьк зі Львова, де проходив сесію. В місті вже проходили час від часу акції з бійками, атмосфера в суспільстві була напружена.
«Дмитро зателефонував мені 13-го зранку, сказав, що вже тут. Дізнався про акцію, ми обговорили її деталі. Сказав, що прийде. Ми з ним вже зустрілися на площі Леніна, — розповідає Артур Шевцов. — Я пам’ятаю, як перед початком мітингу площа вже була розділена на дві частини: біля Леніна стояли проросійські активісти, наші стояли по інший бік. У повітрі витала напруга. Коли ми йшли на цей мітинг, у всіх було передчуття, що щось має трапитися. Бо до цього теж проходили акції - 5 березня, одні з активістів отримали травми через бійки й потрапили до лікарні. Між цими мітингами були ще акції меншого масштабу, які теж закінчувалися зіткненнями. Тому ми очікували, що бійка неминуча».
Фото з відкритих джерел
Фото з відкритих джерел
В останній день свого життя Дмитро Чернявський прийшов на мітинг із бронежилетом. Однак у власних цілях не використав його, він віддав броню одному із партійців.
«Тоді Дмитро сказав, що бронежилет важкий і не зручний для нього. А можливо б саме він врятував би йому життя, така іронія долі - додає Артур. — Також був момент, коли перед акцією хлопцям намотували на рукав помаранчевий скотч. Це для того, аби розрізняти своїх від чужих. Ми вишикувалися в чергу, й іронія полягає в тому, що скотч завершився саме на Дмитрові. Мені та всім, хто стояв в черзі, не вистачило, ми одягали помаранчеві рукавички, щоб нас бачили. А суть в тому, що коли ти попадаєш в оточення, то рукавицю можна швидко зняти, й ти нічим від тих орків зовні не відрізнятимешся, а стрічку просто так не знімеш. Гадаю, це теж зіграло дуже злий жарт із Дмитром».
Мітинг, який відбувся 13 березня, взагалі не був у планах. Акцію планували на 15-те, але з певних причин довелося провести завчасно.
Фото з відкритих джерел
Після вбивства Дмитра винних у його смерті так і не знайшли. Відомо, що основні докази та матеріали справи лишилися в окупованому Донецьку.
«Пам'ятаю, як на наступний день після вбивства, місцева міліція оголосила розшук, опублікували на своєму сайті фото підозрюваних. Це все були проукраїнські активісти, а найцікавіше і найцинічніше, що вони опублікували фото Дмитра як підозрюваного, — розповідає Артур. — Тоді всі звернули на це увагу, оскільки на наступний день вже було відомо, що саме цей хлопець загинув, а вони оголошують його в розшук. Це маразм. Тоді донецька міліція відкрила кримінальну справу, а у квартирі Дмитра вилучили всі його речі. Куди вони ділися — ми не знаємо й досі».
У 2014 році по справі Дмитра Чернявського проводили низку допитів свідків. Артура Шевцова викликали аж у кінці року.
«Мене викликали вперше, як свідка у Києві в грудні 2014-го. Донецьк був вже під окупацією, й матеріали, які збирали, лишилися там. І власне на цьому справа й завершилася. Вони ще проводили якісь допити, але до логічного кінця розслідування так і не дійшло», — підсумував Шевцов.
Фото: Артур Шевцов
За свою громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання демократії, прав і свобод людини під час Революції Гідності Дмитро отримав звання Герой України (посмертно) з відзначенням орденом «Золота Зірка». Також він став одним із тих, хто назавжди очолив Небесну Сотню.
У рідному Бахмуті, який нині російська армія перетворила на руїни, у тодішній школі № 18, в якій навчався Дмитро, на його честь було встановлено меморіальну пам’ятну дошку.
Таку ж дошку відкрито на будівлі Економічного факультету львівського університету ім. Івана Франка, де він навчався.
15 листопада 2017 року уряд заснував стипендію ім. Дмитра Чернявського за спеціальністю «Економіка».
Пам’ятаємо ім'я Героя, який віддав життя за честь, гідність та свободу свого народу.
Фото ЛНУ ім. І. Франка
Фото з відкритих джерел
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!