У 2014 році ім'я донецького художника Сергія Захарова дізналася вся Україна, і воно стало символом культурного опору окупації Донбасу — в захопленому бойовиками місті він створював інсталяції, що висміювали бойовиків, і виставляв їх на вулицях. Саме за це Захаров потрапив у полон, в якому окупанти 6 разів змушували його рити собі могилу.

Безстрашного донеччанина ЗМІ назвали «донецьким Бенксі» по асоціації з відомим британським художником, майстром гостросоціального стріт-арту, політичного активіста та режисера. За свою сміливість Сергій Захаров поплатився місяцями, проведеними «на підвалі» бойовиків — переніс допити, тортури, інсценування розстрілу. Але йому пощастило врятуватися з полону.

Пережите в 2014 році в Донецьку художник зобразив у графічному романі «Діра», де кожна ілюстрація — спогад реальних подій. Щоб зрозуміти, як це — бути у полоні проросійських бойовиків, треба лише відкрити це видання. Книга справила велике враження на читачів. Сьогодні вона переведена на 8 мов.

Зараз Сергій Захаров живе в звичайній київській багатоповерхівці. Каже, його «спальний» район на околиці столиці його влаштовує — тут все справжнє, немає пафосу, як у центрі міста.

Від київлян колишнього донеччанина відрізняє лише погляд, в якому немає безтурботності, а є життєвий досвід і розуміння того, що таке окупація і війна.

Після полону він уже кілька років у творчості не звертається до Донбасу — це дуже важка для нього тема.

Ми зустрілися з Сергієм Захаровим в його орендованой квартирі, одна з кімнат якої обладнана під майстерню — під стінами розставлені картини, посеред кімнати — мольберт з незакінченою роботою.

«Мене рідні по руках били, щоб нічого більше не малював»

Серед картин у квартирі Сергія — авторські екземпляри графічного роману щодо подій в окупованому Донецьку. Перше видання «Діри» вийшло ще в 2015 році українською мовою — тоді його випустило видавництво «Люта справа». Зараз роман випустило Міністерство інформполітики на 8 мовах, в тому числі і російською.

Художник згадує, що тоді, в 2014 році, ще в Донецьку, тільки вийшовши з полону, він став робити замальовки — рідні просили не малювати цього, тому що були налякані.

«Це графічний роман, репортаж, — показує художник книгу, що недавно вийшла. — Спочатку я не задумував її як комікс. Почав просто малюнки робити, ще коли в Донецьку був. Хотів це швиденько замалювати. Мене рідні по руках били, щоб нічого більше не малював, бо — страх! Прийдуть „ці“. Побачать. Всі були залякані».

Уже виїхавши до Києва, художник опублікував частину малюнків на своїй сторінці в Фейсбук і написав про те, що хотів би зробити з цього книгу. Відразу після цього на нього посипалися пропозиції від видавців.

«У 2015 це ще був не комікс, просто картинки і просто текст, — каже Сергій Захаров. — Те, що вийшло зараз — більш бюджетне видання, це за наші гроші Міністерство інформполітики випустило. Вони зробили переклади на європейські мови, на російську. Тільки німецький чомусь обійшли. Тираж невеликий, але цей формат — роману-коміксу, це те, що європейцям дуже добре показувати. Це просто, доступно, зрозуміло. Це не якась довга та нудна доповідь в ПАРЄ, а те, що одразу розкриває суть того, що відбувається на окупованому Донбасі».

«Я більше не боюся погроз, я від цього відірвався»

Графічні роботи Захарова, що увійшли в «Діру», виставлялися на багатьох художніх виставках в Україні та Європі. У тому числі вони викликали і певний резонанс і в Росії.

«У 2015 році мене запросили в Москву в Центр ім. Сахарова, — розповідає Сергій. — Тоді у мене ще була ілюзія, що з росіянами можна розмовляти, можна їм щось донести. І я поїхав, представляв там свій проект. Минуло все нормально, без ексцесів. Всяких провокаторів туди не пускали, це був абсолютно закритий захід. У минулому році мене знову туди запросили, але я відмовився, тому що не бачу сенсу про щось говорити з ними, тим більше їхати в Москву. Навіщо?».

Художник розповів, що після його відмови в Центрі ім. Сахарова попросили дозволу виставити його графічні роботи. І графічні картини про звірства бойовиків були представлені на виставці в Москві.

«Пізніше, коли я читав звіт про цю виставку, то дізнався, що туди увірвалися якісь козаки, які шукали мене за те, що я нібито на Майдані махав прапором і кидав коктейлі Молотова, — дивується Сергій. — Це були страшні, божевільні статті про розгул в Україні якогось нацизму. У них там чергове загострення».

За словами художника, відвідувати Росію зараз він не хоче навіть транзитом.

«Я зараз їду до Фінляндії для участі в черговому проекті, — каже Сергій. — Організатори оплачували проїзд, але вони пропонували квитки проїздом через Росію. Я відмовився і купив квитки сам. Я навіть транзитом через Росію їхати не хочу. Це не з міркувань безпеки, просто таке сприйняття. Тому що тут я перетинаю кордон з Росією і все законно, стоять прикордонники, а трохи далі — і цієї межі немає, і летять снаряди. Я не хочу до цього навіть торкатися, навіть перетинати цю країну».

На питання, чи надходили до нього погрози від бойовиків після публікації «Діри», художник тільки відмахується: «Я від цього всього давно вже відірвався. Раніше в Донецьк часто думками повертався, зараз починаю забувати навіть назви вулиць».

«Київ вплинув на те, що я присвятив себе лише творчості»

У майстерні Сергія Захарова — десятки картин, частина розставлена вздовж стін, частина — розвішана. На мольберті — незакінчена робота.

«У Донецьку я робив меблі, проектував дизайн, заробляв, як всі інші, — каже Сергій. — Переїзд до Києва вплинув на те, що я став художником без яких-небудь ще завдань. Хоча трапляється, звичайно, іноді підробляти. Але тут я намагаюся бути тільки художником. Я освоюю якісь нові стилістики, відкриваю щось для себе, борюся з полотном. Але про свою творчість я не можу говорити, це робота мистецтвознавців».

Популярність Сергію приніс саме донецький проект «Мурзилка» — ті самі стріт-арт карикатури на ватажків бойовиків і їх пособників — намальований на стіні в стилі графіті Гіркін з пістолетом біля скроні і написом «Just do it» («Зроби це»).

Меланхолійна смерть з гранатою в руці і прапором «Новоросії» на спині. Поліграф Поліграфович Шаріков з булгаківського «Собачого серця» в камуфляжній формі типового «денеерівця». Фанерна парочка — польовий командир «Моторола», у якого замість ніг — копита, і його дебела дружина Олена Коленкіна у весільній сукні з пістолетом.

Після полону та переїзду на підконтрольну Україні територію донеччанин також намагався робити стріт-арт.

«Відразу по приїзду в Київ я намагався якісь стріт-арт робити, — розповідає художник. — Ну там стоїть, хлопчик, пісяє. Ця робота називалася «Вєздесущій». Я їх розміщував на Подолі в Києві. Потім ще парочка робіт була з фігурами бомжів. Але, що цікаво, в Києві вони зникали так само швидко, як і карикатури на бойовиків в окупованому Донецьку. Я не знаю, хто бореться з цим — чи то комунальники, то чи «небайдужі громадяни».

Картини Сергія — здебільшого не інтер'єрні. Це не пейзажі і не натюрморти.

«Я можу написати, але не можу розповісти, для цього й існують мистецтвознавці, — каже художник. — Це образи, і це ви повинні їх прочитувати. Все, що я переживаю, я висловлюю в картинах алегорично».

На питання, хто сьогодні став його клієнтами в Києві, художник знизує плечима.

«У мене в Києві з'явилося багато друзів і знайомих, набагато більше, ніж в Донецьку. Це люди, які можуть дозволити собі замовити або купити картину. Я не знаю, що спонукає людей купувати картини. Можливо, це і той факт, що, купуючи картину, ти стаєш учасником самого художнього процесу. Допомагаючи художнику, ти як би сам стаєш на бік мистецтва і допомагаєш йому розвиватися».

Найбільша персональна виставка, за словами художника, відбулася в Музеї Другої світової війни навесні цього року — там були представлені його графічні роботи, живопис, копії інсталяцій, які він виставляв на вулицях окупованого Донецька. На цій же виставці копії тих самих донецьких інсталяцій зникли.

«Я думаю, що їх просто прибрали працівники музею, сховали їх кудись, — каже Сергій Захаров. — Вони всі були перелякані у зв'язку з виборами. І, мабуть, тому вирішили так вчинити».

«Укрмакровсесвіт» від донецьких художників

Не лише Захаров з донецьких художників відмовився жити в окупації та переїхав. Іноді митці зі Сходу зустрічаються, підтримуючи один одного. Разом з київськими художниками і колегами з Донецька Сергій створив в столиці об'єднання під назвою «Укрмакровсесвіт», галерея якого майже три роки працювала на київському Подолі.

«Беру участь іноді в проектах, іноді в виставках, іноді працюю над своїми надзавданнями, — говорить Сергій Захаров. — Уже майже три роки і до цього дня існує своє об'єднання художників, ми його назвали „Укрмакровсесвіт“, це така відкрита територія, і всі наші знайомі можуть стати членами нашого „угруповання“. Зараз до неї входять близько 10 художників — донеччан і киян. У одного з друзів була квартира з відмінним місцем розташування на Подолі, і в одній з кімнат ми зробили галерею. Зараз по ряду причин ми тимчасово призупинили її роботу».

Донецько-київське об'єднання стало консулом відомої прибалтійської Республіки художників Ужупіс.

«Ми — консули республіки Ужупіс, — розповів Сергій Захаров. — Наше консульство знаходиться в Донецьку, а ми зараз у вигнанні. Я їздив до Вільнюса, отримував там посвідчення, був на інавгурації, пройшов посвяту. У документі консулом записаний я і галерейний кіт Крішна». Кіт, на жаль, зараз пропав.

«Зараз у мене є якісь проекти в задумах, стріт-акції, — каже художник. — Що потрібно для того, щоб вони втілилися? Напевно, якась іскра, дрібниця якась. І найголовніше — гроші на закупівлю матеріалів. Всі найпрекрасніші проекти найчастіше розбиваються саме через фінансову проблему».

Але попри все картини Захарова виставляються в українських і європейських музеях, він проводить персональні виставки. Працює над різними проектами.

Як буде далі складатися його творча доля, Сергій не планує. Він живе натхненням і тим спокоєм, який у нього є зараз в Києві. Каже, що столиця його прийняла, а він почуває себе тут комфортно. Донецьк залишився в важких спогадах, до яких все менше хочеться повертатися. Він не дуже прагне згадувати деталі пережитого — допити, тортури, інсценування розстрілу.

Але Захаров все ж не зміг всидіти вдома 24 серпня у День Незалежності і вийшов разом з тисячами українців на Марш захисників у Києві.

Сергій Захаров на Марші Захисників, Київ, серпень 2019 / фото: Олександр Заклецький

Попри пережите у полоні бойовиків «ДНР» і важкий життєвий досвід, Сергій Захаров залишається соціально активною людиною, яка є прикладом незламного духу.

Наразі художник активно веде свою сторінку у Фейсбуці — тут можна побачити його картини та зв'язатися з автором: https://www.facebook.com/serg.zakharov.5

Творчість Сергія Захарова в Києві:

Сергій Захаров, Донецьк. полон ДНР, бойвики, Донбас

Додати коментар