Репортажі

Від Костянтинівки до «сірої» зони лишилося 5 кілометрів. Для російських дронів ця відстань мізерна, тому в небі над містом завжди «висять» до десятка FPV. Від виявлення «цілі» до атаки — менш як 20 секунд. Шансів на порятунок чи сховок немає. Навіть якщо ціллю стала жінка у квітастому халаті, що йшла набирати воду з вуличної криниці.

Зі спорожнілого Добропілля люди готові виходити пішки. Рятуючись від дронів, які цілять по мирних мешканцях, інколи єдиний варіант — шлях в нікуди: вже без речей, захисту та просто неба, де полюють десятки ворожих дронів з вибухівкою. Але є ті, хто ще залишаються у місті.

Дружківка — місто Донецької області, до якого намагаються дістатися окупанти після Костянтинівки.

Відколи реактивні снаряди рф почали «місити» пил Костянтинівки з літрами людської крові та будівельним сміттям, який раніше був багатоповерхівками, поліцейські стали останньою надією на порятунок.

Прифронтовий Лиман на Донеччині за останні місяці наступу росіян значно змінився. Умови, в яких люди жили ще пів року тому, тепер здаються чи не кращими, ніж зараз — оскільки було значно менше обстрілів, а відповідно — і шансів загинути від ворожого дрона чи ракети. Нині ж вихід за водою чи гуманітаркою перетворюється на щохвилинну спробу втечі від атакуючого дрона, розповідають лиманці журналістам «Вчасно».

Чотиримісячна російська окупація у 2022 році, масштабна пожежа після обстрілу рф у 2024 році, ризик опинитися знову «під росією» — в таких умовах живе сьогодні селище Ярова Лиманської громади на Донеччині. Найбільше люди бояться повернення окупантів, адже згадки про окупацію у всіх страшні.

Коли машина з волонтером гуманітарної місії «Проліска» та журналісткою нашого видання в'їжджала в Миколаївку за 2 км від росіян — по ній уже почали прицілюватися з артилерії. Попри червоні, «гуманітарні» хрести, та наліпку «евакуація».

Покровськ — жадана ціль російських окупантів, які прагнуть вийти на кордони Донецької області. Фронт наближається до міста з надзвичайною швидкістю.

Від околиць Мирнограду на Покровському напрямку до фронту — менш як кілометр. До повномасштабного вторгнення рф в Україну тут мешкало до 50 тис людей. Сьогодні у напівзруйнованому місті під прицілом fpv-дронів та артилерії залишаються жити 2,5 тисячи містян.

На сьогодні люди в Лимані вимушені жити інколи без світла, газу та навіть води, коли окупанти обстрілюють громаду. І попри те, що місто вже два роки як вільне, оговтатися воно навряд чи зможе навіть через десятиліття.

В умовах наближення фронту та спеки більше +30 черговий евакуаційний потяг повіз мешканців Покровської громади на Рівненщину.

Після чергового візиту психолога та ювенального поліцейського з пропозицією евакуюватися, дитина на фоні вибухів у Лимані питатиме маму, що хотіли «дяді». Що відповість мама — невідомо. Як і те, яке рішення вона ухвалить заради добробуту своєї дитини.

Робота саперів на Донеччині триває увесь день під палючим сонцем, яке нагріває землю + 60 °C. І попри 20 кілограмів броні на кожному, головна умова збереження життя піротехніків — «холодна голова» та зібраність посеред тонн вибухівки на кожному квадратному кілометрі.