Репортажі

На двох поранених нацгвардійців, суміжників 24 бригади, у стабпункті чекають ще до їх приїзду. Медики евака, які змогли витягнути бійців, повідомили мінімум інформації: 300-ті через розрив мін і скидів поруч. На порятунок із «сіряка» чекали кілька днів, тож медики відразу готуються до найгіршого: від «брудної» та запаленої рани — і до ампутації кінцівок.

Між руїнами будинків — людський вулик: четверо рятувальників у 15-кілограмовій амуніції біжать до завалів, біля яких уже стоїть натовп цивільних, військових та працівників ДСНС. За їх підозрами, кількома сантиметрами нижче, під кількома тоннами бетону, лежить людське тіло: черговий мешканець Донеччини, якого вбили окупанти однією з авіабомб.

В'їхати на швидкості 140 км/годину в бетонний блок, залишений від колишнього діючого блокпоста, гарантовано боляче і, скоріш за все, смертельно. У грудях холоне, коли «Механік» викручує руль вліво лише за метр від купи горілого металобрухту. Колись це була машина, яка їхала у Дружківку, але російський дрон був швидшим. Таких авто по трасі понад 30: усі спалені, деякі росіяни «добивали» кількома БпЛА, коли бачили, що хтось вижив.

Підготуватися до прильоту російських керовних авіабомб у Краматорську на Донеччині неможливо — часу на рятування просто немає.

Місії з евакуацій 12 Вартових — епопея з усіма видами йоги та шибарі. Коти й собаки драматично намагаються атакувати спасителів і їхні підручні клітки, а щоб дістати хвостатого втікача — треба вигнутися, як кішка, і пролізти в дірку між обвалених стін. А потім, з різкими випадами вперед, добігти до собаки чи кота, які ще не здогадуються, що хочуть бути врятованими. З невеселою регулярністю ці вправи доводиться повторювати під обстрілами у Дружківці, Краматорську та селами між ними. І поки над головою пікірує ворожий дрон — у руки, як бультер'єр, зазвичай вгризається наляканий кіт.

Сьогодні посеред дня центр прифронтового Краматорська на Донеччині моторошно пустує. Поодинокі пішоходи високо піднімають ноги, щоб переступити колючий дріт чи «зуби дракона», обтягнені путанкою. За кілька метрів нестерпно хочеться почухати ногу — оптоволокно лоскоче та натирає кісточку на нозі.

Ірина та Роман Дубініни уже кілька місяців шукають нові домівки для улюбленців в акваріумах. Забрати риб та «спробувати дбати» про них охочі знайшлися. Але на бажанні все скінчилося: їхати у прифронтовий Краматорськ, щоб забрати риб, бояться.

Після евакуацій з Донецька у 2014-му та Лиману у 2022 році лікарі Донецької обласної травматології називають свій колектив родиною, адже разом проходять всі труднощі війни. І якщо працевлаштовуватися сюди прийдуть дві медсестри, на роботу спершу приймуть переселенку, розуміючи її життєві обставини.

2 та 3 липня Олександрівка на Донеччині пережила один з наймасованіших обстрілів за останній рік. Окупанти «воювали» з кладовищем та будинками, в яких живуть цивільні десятьма авіабомбами. Найбільше руйнацій — у приватній забудові населеного пункту, де люди лишилися без дахів, стін і вікон у власних оселях.

Два місяці тому на порозі краматорського «Гаража» були калюжі крові: під час обстрілу 5 травня окупанти вбили цивільних людей, які поверталися додому. Це сталося за кілька метрів від закладу. За кілька секунд після прильоту авіабомб пролунали перші крики: очевидців та людей, яким відтяло кінцівки. Ольга Мальва була однією з очевидиць того, що відбувалося відразу після прильоту. Через контузію та горе вона кілька місяців боялася вийти на літню терасу, де раніше постійно сиділи відвідувачі.

Нальоти дронів на Краматорськ із боку Дружківки — звичне для міста явище. Гудіння БпЛА і вибухи на фоні вже нікого не дивують, краматорці навіть не ховаються під крони дерев. Однак те, що називають «засиллям» дронів — лише крихітна частина того, що окупанти підіймають у повітря. До міст долітає не більш як 20% летючого металу, зробленого подекуди з вибухівки, «лайна та палиць». Якби не мобільно-вогневі групи, підрозділи РЕБ і «зенітники», які відстрілюють БпЛА — жити було б неможливо.