ФОТО. «Про вугілля навіть не мріємо», — мешканці прифронтового Гранітного бояться холодів
У прифронтовому Гранітному на Донеччині більшість літніх людей, які живуть на мінімальну пенсію, не можуть забезпечити себе вугіллям чи дровами на зиму / фото Сергія Косяка
Гранітне знаходиться у «сірій зоні», у селищі проживають приблизно півтори тисячі чоловік, більшість із них — пенсіонери, які виживають в нелюдських умовах, повідомив ІА «Вчасно» пастор та волонтер Сергій Косяк.
За словами Сергія Косяка, минулої зими багато людей похилого віку у Гранітному змушені були опалювати свої будинки сміттям, тому що не могли забезпечити себе запасом вугілля або дров. Цього року ситуація не змінилася.
«Ми привезли до селища цілий бусик гуманітарної допомоги — їжу, одяг, памперси, радіоприймачі, — розповів волонтер. — Розвозили допомогу тим, хто її потребує. Все, про що нам говорили люди у Гранітному — це зима, вони бояться зими. Вони говорять тільки про те, як будуть зимувати, в якій кімнаті будуть жити, тому що опалювати весь будинок — то дорого. Як будуть кутатися чи завішувати кімнати, щоб утримати тепло. Скільки вони можуть купити палива. При цьому старі говорять, що про вугілля вони навіть не мріють — воно дуже дороге та купити його у селищі неможливо. У Гранітному вони можуть купити тільки брикети — торф'яні або з соняшнику. Ці брикети дуже погано опалюють будинки, але ті, що з соняшнику, гріють трохи краще».
Волонтер заявив, що йому було дуже важко бачити убогість, в який живуть люди. Умови життя цих старих він назвав нелюдськими.
«Гранітне і до війни не було процвітаючим місцем, але сьогодні там все сіре та безвихідне, — говорить Сергій Косяк. — Дуже сумно було бачити ці жебрацькі дома, де на стінах навіть шпалер немає, де меблі 60-х років, де замість туалету — відро, що стоїть прямо у кімнаті. І в цьому смороді, антисанітарії, убогості вони живуть. І навіть не думають, що можна жити інакше. У людей немає газу, вони не можуть купити собі навіть вугілля. Я запитав, чи є у селищі працюючі підприємства — мені відповіли, що працюють лише магазини, кафе та пекарня. Роботи у людей немає. Головне — ніякої державної програми про відновлення, пожвавлення цього селища теж поки немає. Люди виживають як можуть. Саме виживають».
Сергій Косяк заявив, що волонтери забезпечать дровами близько 40 людей із числа тих, хто потребує допомоги.
«Ми взяли прайси, ми плануємо забезпечити дровами чи вугіллям 40 будинків, щоб не було замерзаючих, як в минулому році, — заявив волонтер. — Також ми плануємо і далі підтримувати у селищі найбільш нужденних людей похилого віку. Зараз наші волонтери розносять по домівках обіди для 15 людей похилого віку — кожен день. Ми будемо збільшувати кількість тих, хто отримує наші обіди. Також зараз плануємо покупку будинку, куди переселимо самотніх старих, щоб забезпечити їх доглядом. І маємо намір відкрити тут будинок побуту — щоб створити для жителів робочі місця».
