Чи зможе Росія домінувати в небі над Україною? Дослідження американських експертів

«Вчасно» публікує переклад матеріалу «Чи пануватиме Росія в небі над Україною», опублікованому на сайті Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS).

Автор дослідження — Марк Кенсіан, старший радник Центру, колишній бюджетний стратег Пентагону, відставний полковник резерву Корпусу морської піхоти США.

Про що йдеться у злитих документах Міністерства оборони

Як відомо, у відкритих джерелах з’явилося 100 секретних документів Міністерства оборони, які нібито оприлюднив молодший військовослужбовець ВПС. Самі документи вилучені з Інтернету та недоступні для аналізу. Однак The New York Times, Washington Post та інші переглянули документи та написали про них.

Одним із головних викриттів є те, що українська ППО може залишитися без ракет до травня. The New York Times повідомила, що «запаси ракет радянської епохи С-300 і систем ППО „Бук“, які складають 89% захисту України від більшості винищувачів і деяких бомбардувальників, за прогнозами, будуть повністю вичерпані до 3 травня та середини квітня, згідно з одним із оприлюднених документів». Це може дозволити Путіну «використовувати свої смертоносні винищувачі таким чином, що змінить хід війни».

Стан ППО України

Протиповітряна оборона завжди була слабким місцем України, але стала кризою восени, коли Росія почала зосереджувати атаки на інфраструктурі та спричиняти труднощі українському населенню. Аналіз CSIS свідчив, що Сполучені Штати, НАТО та інші країни мали відносно невеликий потенціал протиповітряної оборони, оскільки більша частина їхньої наземної ППО була дезактивована після холодної війни.

Дві таблиці демонструють сучасний стан систем ППО України. Дані про українські запаси взяті з Міжнародного інституту стратегічних досліджень The Military Balance 2023, а про українські втрати — з онлайн-бази даних Oryx Attack On Europe: Documenting Ukrainian Equipment Loss During The 2022 Russian Invasion of Ukraine, мабуть, найкращого джерела як про російські, так і українські втрати, оскільки база потребує фотографічних доказів, хоча також це означає, що вона, ймовірно, занижує деякі втрати. Інформація про допомогу Україні від НАТО та інших країн взята із Бази даних про поставки зброї Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру. Деякі цифри були скориговані на основі даних, що містяться в секретних документах Об'єднаного штабу, опублікованих The New York Times.

Дані про українські системи протиповітряної оборони, наявні до війни

Червоним: запаси вкрай обмежені та поповнення малоймовірні, жовтим: запаси обмежені, зеленим: запаси великі.

Системи протиповітряної оборони, надані Україні НАТО та іншими країнами

Червоним: запаси вкрай обмежені та поповнення малоймовірні, жовтим: запаси обмежені, зеленим: запаси великі.

Перше враження від обох табличок — мало зеленого, і це, на жаль, точне враження. Українська ППО обмежена і занепадає. Іронічна ситуація, яка випливає з таблиці 1, полягає в тому, що українці все ще мають відносно велику кількість пускових установок систем протиповітряної оборони радянських часів, але зменшується кількість ракет. Наприклад, країна має понад 100 пускових установок зенітних ракет середньої дальності, зокрема С-300 і Бук-М1. Вони були основою української протиповітряної оборони, і їхні ракети використовувалися у великій кількості для захисту від російських крилатих ракет і безпілотників. За повідомленнями, цей захист був ефективним, з показником у близько 80% збитих російських ракет. Однак, оскільки залишилася обмежена кількість ракет, українцям доведеться тримати їх для найбільш пріоритетних цілей — російських літаків або ракет, що прямують до найбільш чутливих цілей.

До війни Україна мала лише невелику кількість ЗРК ближнього радіусу дії, і вони, ймовірно, вичерпані. Україна також мала невелику кількість наземних систем озброєння, які, хоча й застаріли, можуть мати певні можливості проти повільних безпілотників.

З винищувачами ситуація краща. Хоча кількість обмежена, ймовірно менше 50, НАТО надає запасні частини, щоб підтримувати їх у робочому стані. Українські винищувачі, які працюють над своєю територією, можуть забезпечити певний захист від російських винищувачів і ракет.

У таблиці 2 наведено системи, надані Україні з початку війни. Існує велика кількість систем малої дальності, включаючи американські Stinger і Avenger, польські Piorun, французькі Crotale і Mistral і німецькі IRIS-T. Стандартною практикою є розгортання цих систем серед військ на передовій для захисту їх від повітряних атак. У документах Об'єднаного штабу вказано, що вони розгорнуті саме таким чином. Деякі з них можуть бути розміщені в критичних місцях інфраструктури, таких як електростанції.

Ключове питання тут полягає в тому, скільки Stinger залишилося. Близько 2500 було відправлено в Україну, але в документах Об'єднаного штабу йдеться, що залишилося лише близько 190. Це велика різниця. Такі показники свідчать про багато прогалин в ППО України. Велика кількість польських Piorun і німецьких ракет малої дальності Strela можуть заповнити деякі з цих прогалин.

НАТО надіслало невелику кількість систем середньої дальності, таких як американський Patriot, італійський/французький Aster/SAMP/T, НАТОвський Hawk і норвезький/американський NASAMS. Вони чудово підходять для захисту міст та критичної інфраструктури. Проблема в тому, що HAWK і Aster/SAMP/T доступні лише в невеликій кількості. Системи з великою кількістю доступних ракет, такі як NASAMS, мають лише кілька пускових установок (дві). Україні надаються чотири батареї Patriot, ракети — у виробництві, тож це забезпечить гарний захист чотирьох міст. Проте є обмеження: ракети дорогі (4 мільйони доларів кожна) і не підходять для захисту від недорогих безпілотників.

Україна все ще має достатньо систем протиповітряної оборони, тому для російської авіації все одно було б дуже небезпечно облітати лінію фронту та ключові військові об'єкти. Кількість російських літаків настільки мала, що навіть при ще менших запасах ракет українці могли б стріляти по них усіх.

Це не стосується безпілотників чи ракет-камікадзе. Оскільки поповнення обмежене або неможливе, Україна не може відстрілювати занадто багато ракет ППО по російських крилатих ракетах і безпілотниках, яких сотні. У витоку документів Об'єднаного штабу йдеться про те, що «можуть бути прикриті лише вибрані [українські] активи».

Триваючі ракетні обстріли Росії

З початку конфлікту аналітики очікували, що російські ракетні атаки зменшаться, оскільки Росія запускає більше ракет, ніж може виробити її промисловість. Дійсно, інтенсивність ракетних атак зменшилася порівняно з літом. Однак нещодавнє дослідження CSIS показує, що атаки були відносно постійними протягом останніх кількох місяців.

Важливим елементом, на який варто звернути увагу, є підтримка Ірану та Китаю. Іран вже відправив сотні безпілотників-камікадзе, таких як Shahed-136. Надсилання додаткових буде тиснути на українську ППО. Китайці відправили комплектуючі, але не повні системи. Якщо Китай змінить свою політику та поставить зброю та боєприпаси, це покращить можливості Росії для повітряних атак.

Заглядаючи наперед

Безпідставними є побоювання, що російська авіація буде літати в небі над Україною і вільно атакувати цілі. Україна має достатньо можливостей ППО, щоб зробити свій повітряний простір надзвичайно небезпечним для російських літаків. Крім того, російські військово-повітряні сили показали, що не схильні до ризику через недостатню підготовку та неадекватні системи захисту. Російські літаки рідко заходять в повітряний простір України, але стріляються з території Росії. Таким чином, заява Об'єднаного штабу про те, що «[Україна ризикує] втратити здатність зосереджувати сухопутні сили на [лінії фронту] і вести контрнаступ», є надмірною. Принаймні протягом наступних кількох місяців росіяни не зможуть використати скорочення українських ракет для отримання великої переваги на полі бою. Довгоочікуваний український наступ зможе рухатися вперед.

Ефект відчує пересічний українець. Досі українській ППО вдавалась зменшити, але не запобігти, збитки інфраструктурі, зокрема електромережі. Оскільки запаси українських оборонних ракет зменшуються, все більше російських крилатих ракет і безпілотних літальних апаратів долітатимуть, спричиняючи більше шкоди, більше відключень електроенергії та більше страждань цивільного населення. З холоднокровної військової точки зору це прийнятно, тому що військові операції зможуть продовжуватися з меншим втручанням, але це мало втішить страждаюче населення.

Попри прийнятні у військовому відношенні найближчі перспективи, існує довгострокова криза, оскільки українські засоби ППО вичерпуються. У міру ослаблення захисту росіяни ставатимуть сміливішими та агресивнішими. Щоб завадити Росії отримати значну оперативну перевагу, Україні потрібно деяке посилення або поповнення постачання ППО. Хоча деякі системи радянських часів ще можуть бути доступні на світовому ринку, їх мало. Лише системи НАТО можуть заповнити порожнечу. Для країн НАТО це означає прийняти вищий ступінь ризику, забравши системи у своїх власних сил і зменшивши запаси боєприпасів нижче бажаного рівня. Однак краще виграти нинішню війну, ніж програти її на користь майбутньої війни, яка може ніколи не відбутися".