ФОТО. «Тут було все — від жандармів до бойовиків 2014 року» — у колишній Дружківській катівні 19 століття відкрили музей

На Донеччині відкрили Музей спротиву українського Донбасу окупаційним режимам. Дружківську катівню облаштували у приміщенні 19 століття, де в різні часи були жандармерія, німецьке геспапо, НКВС і катівня 2014 року

У колишній Дружківській катівні 19 століття відкрили музей / Фото: ІА "Вчасно"

Музей спротиву українського Донбасу окупаційним режимам є волонтерською ініціативою, його вдалося організувати активістам кількох громадських організацій з Дружківки та Києва. Там, де завжди була катівня, облаштували музейні кімнати, деякі камери лишилися неприбраними, аби передати відвідувачам атмосферу тих часів, повідомляє ІА «Вчасно»

Над створення музею працювали кілька років. Вперше активісти потрапили сюди у 2015 році, через рік після звільнення Дружківки від пророрійських бойовиків.

«Те, що ми там побачили, було жахливим. Хоч минув рік, але всюди була кров, пасма жіночого волосся, якісь матраци, написи на стінах, де затримані залишали свої імена і дати перебування, — розповів один з ініціаторів музею, головний редактор газети „Наша Дружківка“ Євген Фіалко. — Ми вирішили, що про це місце люди мають знати правду і почали роботу з облаштування».

 Василь Зандер Василь ЗандерУ червні 2014 року у цих підвалах сидів місцевий житель Дружківки Василь Зандер. За його проукраїнську позицію бойовики викрали його з роботи і катували, ножем пробили ногу, кілька разів водили на розстріл. Чоловік каже, що втратив багато крові, через чотири дні бойовики погодилися відвезти його до лікарні.

«Я був тут чотири дні, а здалося, наче чотири роки. Я чув, як у сусідній камері катували людей, я знаю тих, хто знущався з мене. Вони і досі непокарані, один з них — мій колишній колега, тут же був його батько, зараз вони десь на території окупованої Луганщини. Я щасливий, що вижив тоді, але той запах тюремний досі пам’ятаю, це наша сучасна історія і це місце треба показувати усім», — поділився спогадами Василь Зандер і показав камеру, в якій сидів.

Приміщення, де облаштували музей, 1892 року будівництва. Свого часу тут були царська жандармерія, потім НКВС, німецьке гестапо, у 2014 році катівня бойовиків. Тут перебували відомі українські дисиденти Олекса Тихий і Микола Руденко в очікуванні свого суду у 1980-ті.

«Схожі музеї є у Львові та Тернополі, але наш унікальний тим, що він є свідком сучасної історії, коли північні міста Донеччини були в окупації проросійських бойовиків у 2014 році, — сказав голова ГО „Товариство Олекси Тихого“ Євген Шаповалов. —  Тут завжди перебували патріоти, які боролися за Україну, ми це хочемо показати людям».

Науковий співробітник Донецького обласного краєзнавчого музею Дмитро Білько каже, що заходити до музею потрібно не просто як турист чи відвідувач.

«Тут постійно були місця ув’язнення людей, про такі місця і зараз в Україні говорять дуже мало. Гадаю, ми повинні заходити до цієї будівлі не як туристи чи просто відвідувачі, ми маємо побачити картину своєї провини, адже ми усі винні в тому, що сталося. Таке місце має навчити нас відповідально ставитися до своєї історії», — сказав Дмитро Білько.

Зараз активісти працюють над тим, щоб передати цю будівлю з балансу МВС на баланс міністерства культури, до роботи долучаються фахівці Інституту національної пам’яті, які допоможуть місцевим впорядкувати експонати і налагодити роботу.

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev