Він мріяв заквітчати землю садами, а довелося її захищати: мешканець Попасної Луганської області Анатолій Биков воював і поліг за Україну.
Колаж з фото, наданих Ольгою Биковою
Уродженець Луганщини Анатолій Биков, з 2014 року воїн АТО/ООС, з початком повномасштабного вторгнення захищав країну на найгарячіших точках фронту. Поліг 34-річний молодший сержант, стрілок-снайпер славетної Холодноярської 93-ї ОМБр у цьому році при обороні Бахмута на Донеччині.
Свою рідну землю довелося чоловікові боронити від завойовників, хоча мріяв він ростити на ній сади, виноградники, поля пшениці. Тому й пішов Анатолій після попаснянської школи в Білокуракинський професійний аграрний ліцей. А відразу ж після його закінчення пішов на строкову службу.
Втім, навіть після армії, попрацювати в сільському господарстві не довелося. Цю мрію ненадовго відклав, бо склалося так, що його здібності пригодилися в міській лікарні у господарському відділі. А вже звідти через деякий час Анатолій Биков вирушив в АТО, бо інакше не міг. З лютого ж 2022 року знову пішов на велику війну.
Кожним своїм вчинком Анатолій руйнував російську пропаганду про те, що у Луганській області немає справжніх українців, і всі чекають рф. Він відстоював Україну разом з іншими патріотами зі Сходу. Без перебільшення, Анатолій Биков був одним з тих воїнів, які титанічними зусиллями в найзапекліших битвах, на самих серйозних напрямках буквально виривали країну у ворога. Брав участь у боях за Харківщину, а коли звідти потиснули окупанта — на Луганщині, потім у Бахмуті.
Побратими говорили, що Анатолій Биков був другом і наставником для них, бо був досвідченішим воїном — на собі витягував із пекла не одного з них, і не раз. Називали його в бригаді «Тихий», бо завжди — спокійний, врівноважений, упевнений в собі, знаючий справу, стовідсотково надійний.
«Анатолій сирота, батьків не знав. Як і я, родом з Луганщини. Знайомі були ще зі шкільних років, — розповіла журналістам „Вчасно“ дружина воїна Ольга. — Побралися ми в Попасній. Там і жили у затишній квартирі. Чи були щасливіші за нас? Ні. Але ж, клята війна! Анатолій став на захист країни. Говорив, що на його землі не мають хазяйнувати чужинці. І відтоді - постійно був відсутній. Постійно на війні».
Незадовго до повномасштабного вторгнення подружжя переїхало з Луганщини на Дніпропетровщину. Так було зручніше з огляду на місця несення служби чоловіка. Знайшли невеличкий будиночок. Анатолій стояв на захисті країни, Ольга його чекала.
Весна 2023 року все змінила. Це були важкі бої за Бахмут, в яких Анатолій разом з побратимами протистояли російським найманцям-вбивцям з чвк «вагнер». На жаль, для «Тихого» бій на початку квітня став останнім — воїн загинув, виконуючи бойове завдання. Ольга не дочекалася дзвінка від коханого.
Провели Анатолія Бикова в останню путь у Новомосковську Дніпропетровської області, де Ольга зараз проживає. Поховали на міській Алеї Героїв.
Життя без Анатолія складне, зізнається дружина. Ольга вимушена самостійно виживати під час війни. На деякий час жінка лишилася без роботи. Втім, говорить, що допомагали друзі і побратими чоловіка.
«Сумно лише, що й їх все менше. Багато дуже хлопців загинуло. Не секрет, що 93-тю бригаду кидають завжди туди, де самі найстрашніші бої. А рідна моя Попасна зараз в окупації і в руїнах. Знаю, що тим, хто не виїхав зараз там надзвичайно складно. Немає зв’язку, ліків. Люди мерзнуть без опалення. Я тепер залишилася сама на Дніпропетровщині, бо моя родина, то був Анатолій. Скажу більше — навіть саме життя, то був він. Як тепер жити…», — додає вдова воїна.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!