«Після прильоту ракети зранку ми вже видавали будматеріали»: як волонтери Краматорська рятують містян від наслідків війни

«Після нічного прильоту ми одразу зрозуміли, що самим буде важко впоратися, тому ще ввечері у соцмережах кинули клич, що нам потрібні „вільні руки“. А з самого ранку всі вже зібралися на місці. У нашому офісі також були пошкоджені вікна, але нам було не до цього, — згадує Валерія Камарницька, і.о. керівника фонду „Добрий рух“. — Поряд з офісом збиралися постраждалі місцеві мешканці, дехто з бабусь стояв у шоковому стані та сльозах. Ми заспокоювали їх та почали видавати будматеріали, які у нас були на той час — це дошки, ОSB — листи, піна, цвяхи, пінопласт, молотки, інше». Волонтери видали 324 набори будматеріалів, щоб врятувати пошкоджені квартири місцевих. Допомагати розвантажувати будматеріали прийшли звичайні містяни, хто відгукнувся на заклик у соцмережах.

Також волонтери фонду «Добрий рух» самі приходили до пенсіонерів забивати вікна.

Серед таких був 16-річний Іван, який нещодавно приєднався до волонтерської команди. Він пішов до сусіднього двору, щоб допомогти одній бабусі забити вікна. І саме в той час, коли після нічної атаки забивав вікно, у цей двір знову прилетіли російські ракети. Черговий потужний та руйнівний вибух хлопець відчув кожною клітинкою свого тіла. Йому пощастило — не зачепило. Пошкоджень зазнали щонайменше ще 8 багатоквартирних будинків цього району.

«До цього мені не страшно було жити у місті, а після того вибуху все змінилося і вже при гучному звуку якось так тривожно», — розказує Іван. Але він навіть і не подумав відмовлятися від волонтерства та продовжує свою роботу у фонді, каже: «Мені подобається допомагати людям. Це краще ніж просто сидіти вдома».

Втратити все та знайти новий сенс життя у прифронтовому місті

Після вибухів та руйнувань навколо, в офісі БФ «Добрий рух» як і раніше кипить робота — треба зібрати потреби людей, видати допомогу, все зафіксувати, зв’язатися з донорами та партнерами. І так кожного дня вже протягом року. Сьогодні це їх головний сенс життя — допомагати мешканцям Краматорська пережити цю страшну війну. До повномасштабного вторгнення співробітники фонду не займалися волонтерством, дехто навіть один одного не знав.

Валерія, яка очолює команду, до 24 лютого 2022 року працювала у агентстві нерухомості. З початком війни вона втратила роботу, але просто сидіти вдома не могла.

«Розуміла, що я не та людина, яка може взяти автомат, але я також знала, що нашим хлопцям потрібен гарний тил. Бачила навколо багато людей, які були у шоці від повномасштабного вторгнення, вони не могли взяти себе у руки і щось робити. А я це могла», — розказує енергійна Валерія.

Вона почала разом з друзями допомагати літнім людям — за свої гроші купляли продукти та ліки. З часом потребуючих допомоги ставало все більше і власних сил Валерії вже не вистачало, тому вирішили створити благодійний фонд. Офіс облаштували у колишньому приміщенні місцевого агентства нерухомості - власники віддали його волонтерам лише за оплату комунальних послуг. Також зареєстрували сторінки фонду у соцмережах.

Так фонд почав розвиватися — за допомогою міжнародних донорів волонтери видають місцевим продукти, теплі речи, засоби особистої гігієни, будматеріали, інше. Сюди приходить багато людей, кожний ранок збирається черга. І це найбільш складний момент — робота з великою кількістю різних людей. Приєднуватися до команди почали ті, хто був готовий з цим працювати не за гроші, а за покликом серця.

«Я випадково тут опинилася — влітку сама прийшла за гуманітарною допомогою, яку видавали у фонді, — згадує Оксана, яка до 24 лютого працювала інженером-конструктором на місцевому заводі. — Була дуже велика черга і я бачила, як дівчата розриваються, тому не витримала та взяла список у руки, почала корегувати чергу, зриваючи голос. Дівчата сказали — залишайтеся, допоможіть з чергою. Роботи у мене не було, завод стояв. І вже наступного дня я прийшла працювати сюди».

Невідомо, як би склалася доля жінки, адже їй випали важкі випробування і саме колеги-волонтери стали єдиною підтримкою у цьому. У чоловіка Оксани стався інсульт, швидка не хотіла приїжджати та й везти його у Краматорську тоді не було до кого з медиків. Валерія з Оксаною самі повезли чоловіка у Павлоград і ледь встигли врятувати. В той самий час, в Оксани померла мати і жінка розривалася між лікарнею та похованням. При цьому обстріли Краматорська не припинялися. Знову ж підтримали та допомогли друзі з фонду. Коли жінка про це розповідає, на очах з’являються сльози і вона починає тремтіти.

Взаємодопомога та чуйність — людські якості, які сьогодні проявляються в умовах війни в українців і допомагають їм витримувати цю страшну війну. Такі люди тягнуться один до одного, об'єднуються та працюють ефективніше, ніж деякі владні структури.

Досвідчена підприємиця Анна також мала бізнес з нерухомості у Краматорську та втратила його через російське вторгнення. Вона виїжджала з міста, але повернулася, бо починати щось в іншому місті під час війни складно. Коли дівчата з фонду запропонували їй співпрацю — одразу погодилася тому, що бачила наскільки їм було складно.

«Відданість справі, здатність швидко скоординувати роботу, комунікабельність, чуйність — за це я люблю наш колектив. Вони не припиняють мене дивувати та радувати. У нашої країни є майбутнє, якщо є такі люди», — зізнається колишня бізнес-вумен Анна, яка сьогодні щодня волонтерить у рідному Краматорську.

Зворотний бік волонтерства та добрих справ

Волонтери готові працювати на допомогу людям безоплатно, щоденно, не дивлячись на особисті проблеми та труднощі. Готові знаходити нових партнерів, донорів, які можуть надіслати корисні речи для мешканців Краматорська. Крім того, їм доводиться вислуховувати людей, заспокоювати, пояснювати. На це потрібне дуже багато сил та витримки. І сьогодні волонтери хочуть, щоб їх теж чули та розуміли.

«Іноді зустрічаються такі люди, які просто вимагають у нас щось ніби ми їм щось винні або зобов’язані, — розказують жінки у фонді. — Буває прийдуть, беруть продуктовий набір, де є крупи, макарони, тушонка, масло, і обурюються, що їм таке дають — вимагають чогось іншого. Розмовляють зневажливо. А ось кому дійсно така допомога потрібна, ті приходять беруть та дякують. Після останнього вибуху у нас дехто з місцевих готовий був навіть битися за молоток. І як же ж нам було приємно, коли одна дівчина прийшла та від всього будинку подякувала за будматеріали, якими люди змогли забити вікна».

Під час роботи над цим репортажем можна було побачити таких різних людей. У черзі до волонтерського офісу стояли жіночки — такі жваві та бойові, і невдоволено обговорювали ковдри, з якими виходили пенсіонери з фонду. В цей день постраждалим від вибухів, у кого вибило вікна, видавали теплі ковдри з Норвегії. Питаємо жіночок: «Ви теж за ковдрами? У вас теж у квартирі зруйновані вікна?». Відповідають: «Ні, у нас нормально з вікнами все. Ми за побутовою хімією прийшли». До речі, побутову хімію у фонд майже не привозять, і це не провина волонтерів. А щодо ковдр — пенсіонери, які їх несли у холодні квартири, були вдячні за них.

Інша ситуація: ті ж норвежці передали теплі дитячі речі в обмеженій кількості. В першу чергу намагалися видати їх найбільш нужденним родинам. Але знаходилися такі, хто приходив добре вбраний і вимагав речі для себе, натомість матері з ледь одягненими дітьми скромно стояли поряд. Як би у той момент не ображалися люди, а волонтери розподілили допомогу серед тих, кому це найбільш було потрібно.

І ще з важливого. На питання — чи співпрацює з волонтерами місцева влада, чи відбувається якась з нею комунікація, нам нічого не змогли розказати. За словами в.о. керівника БФ «Добрий рух» Валерії Комарницької, вони зверталися якось з проханням дозволити волонтерам організації безкоштовний проїзд у громадському транспорті, але це питання досі не вирішено. Наразі за проїзд волонтерів Валерія сплачує особистими грошами. Лише один раз через приватні зв’язки вдалося домовитися з владою про приміщення під склад для зберігання будматеріалів. Його дали лише на місяць. Наразі фонд знову не має якоїсь будівлі для складу.

Але ніякі труднощі не зупиняють цих активних громадян Краматорська — волонтери Доброго руху не лише видають гуманітарні набори, будматеріали, а також допомагають і безпритульним тваринам, здійснюють безкоштовну евакуацію людей з Бахмуту та інших небезпечних міст. Жалітися їм ніколи — збираються й роблять все, що в їхніх силах, і навіть більше.

Благодійний фонд «Добрий рух» у телеграм-каналі: t.me/dobryi_ruh_ua