Голова МЗС Литви Ґабріелюс Ландсберґіс про 7 міфів, які стоять на заваді перемоги України.
Голова МЗС Литви Ґабріелюс Ландсберґіс / фото: www.lrt.lt
«Вчасно» публікує переклад статті Ландсберґіса «7 міфів, які стоять на заваді перемоги України» для Politico.
«Якщо Київ буде змушений примирятися, це не принесе ні справедливості, ні миру. Тільки перемога зупинить Путіна від ще одного нападу.
Попри всю жорстокість і ненависть, яку розв’язує режим президента Росії Володимира Путіна, Україна продовжує протистояти агресору — і готова боротися до перемоги.
Рік тому багато хто сумнівався в Україні. Вони припускали, що за кілька днів — максимум тижнів — Росія захопить Київ. І деякі з тих голосів, які тоді виявилися настільки явно неправими, зараз розмахують «мирними планами», підштовхуючи Україну піти на поступки щодо свого суверенітету та територіальної цілісності в обмін на згоду Росії припинити війну.
Але ці «мирні плани» базуються на поширених міфах, яким ми повинні протистояти, перш ніж вони стануть реальністю.
Перший міф — Україна не може повернути свої території.
Україна вже спростувала цей закид, звільнивши територію з-під контролю Росії — від околиць Києва до Харківщини та Херсона. Українці мають волю до боротьби та ефективну стратегію, щоб повернути собі все, що їм належить. Натомість наша швидкість підтримки перешкоджає їхній здатності діяти швидше та, зрештою, збільшує кількість загиблих.
Більше зброї, більше боєприпасів, більше навчання — вірний шлях до повного відновлення території України. І для досягнення цього нам потрібна довгострокова стратегія, яка дозволить Україні повністю витіснити Росію за її міжнародно визнані кордони.
Збройні Сили України / фото: сторінка ЗСУ у Facebook
Другий міф — Росія непереможна.
Попри те, що Росія нехтує людським життям і безтурботно готова кидати солдатів як гарматне м’ясо, її безрозсудний підрахунок загиблих досі не може закрити розрив у можливостях. Українські війська мають високий моральний дух, компетентних командирів і доступ до значно кращих технологій.
Нам також потрібно визнати реальність того, що Захід наразі — з обсягами виробництва оборонної промисловості, які все ще знаходяться на рівні мирного часу — навіть не почав демонструвати повну військову силу. Об'єднаний лише номінальний ВВП країн Північної Європи та Балтії є вищим за російський, і саме такі реальні факти повинні інформувати стратегію Заходу, а не наратив Москви про те, що вона є аналогом НАТО. Розум, рішучість і політична воля є ключовими.
Третій міф — Росія виснажиться і захоче зупинитися.
Путін не готовий погодитися на чесний і міцний мир. Як і в 2008 і 2014 роках, ця війна підживлює російський реваншизм, і коли західні партнери говорять про можливе врегулювання або заморожування конфлікту, Москва сприймає це не як «шлях з'їзду з дороги», а як ознаку втоми Заходу.
Замість того, щоб наблизити мир, триваючі розмови про припинення війни шляхом переговорів лише збільшують її ціну для України — і для західних союзників. Тому цю війну доведеться «вирішувати» на полі бою, оскільки будь-яка угода, яка забезпечить реальні або уявні вигоди для Росії, буде лише перепочинком перед наступним етапом цієї війни.
Четвертий міф — Крим для Путіна — це червона лінія.
Путін любить малювати лінії на піску. Він знає, що Захід сприйме їх серйозно, як і свої. І в ході цієї війни Путін постійно проводив нові червоні лінії.
Однак ці лінії обмежують швидкість прийняття рішень. Міжнародно погоджені кордони можуть бути єдиною червоною лінією, а Крим — це Україна. Перешкоджання Україні в поверненні Криму ніколи не зупинять жагу Путіна до більшого.
П’ятий міф — життя з путінською Росією після війни є.
Путін і дехто на Заході все ще покладаються на ідею, що «Росія все ще буде там» після війни, і, таким чином, планують повернутися до звичайного ведення справ. Це те, що пов’язано з переважаючими побоюваннями, що наступник Путіна буде ще більш безжальним і мстивим.
Однак ми повинні сприймати поразку Росії не як загрозу, а як можливість побудувати іншу, трансформовану країну, яка більше не загрожуватиме своїм сусідам. Замість того, щоб боятися трансформації Росії, нам потрібно визнати, що хоча минуло 30 років, розпад Радянського Союзу все ще не завершився — і ніколи не завершиться, доки не зміниться мислення в Москві.
Ілюстративне фото з росЗМІ
Шостий міф — усі війни закінчуються переговорами.
Це наратив, який не витримує випробування історією. Після Другої світової війни європейські країни не повертали свої території шляхом дипломатичних контактів із нацистським режимом. Тільки уявіть собі, як ви сидите за столом переговорів з Адольфом Гітлером наприкінці 1942 року, коли він застряг у Сталінграді, але половина Європи все ще була окупована.
Більше того, чи будь-яка угода про припинення вогню з Росією коли-небудь принесла справді стійкий мир? Якщо так, то чому грузини досі лягають спати, боячись, що наступна атака зруйнує їхнє подвір'я? Мінські домовленості зупинили війну чи, радше, дали Росії час для підготовки до тотального наступу?
Бухарестський меморандум 1994 року, який давав Україні гарантії безпеки в обмін на відмову від ядерних запасів, також виявився порожніми обіцянками. Отже, Росія повинна зазнати військової поразки, а не отримувати запрошення на мирну конференцію. І Україна має приєднатися до НАТО, як тільки це дозволять умови, тому що тільки НАТО може дати реальні гарантії безпеки.
Сьомий міф — країни Балтії та Польща хочуть лише помсти для Росії.
Війна проти України живиться невдоволенням Росії через розпад Радянського Союзу. І мстивий імперіалістичний план Росії є екзистенційним викликом не лише для України, але й для всіх прикордонних держав, включаючи мою власну.
Але кожне рішення, яке ми ухвалювали за останні три десятиліття, стосується створення безпеки для наших людей. Коли ми попереджали про небезпеку Росії, нас сприймали як панікерів, але ми виявилися праві. І ми продовжуємо висловлювати своє занепокоєння, тому що знаємо, що з режимом Путіна ще не покінчено, і світ не буде в безпеці, поки це не станеться.
Як і Україна, ми хочемо справедливого і тривалого миру. Але якщо Україну змусять примирюватися, це не принесе ні справедливості, ні миру.
Тому перемога України — це наша перемога. Їхня безпека — наша безпека. І тільки перемога зупинить Путіна від ще одного нападу".
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!