«Став поперек горла росіянам ще у 2014»: закатований капітан у відставці не дожив тиждень до 79-річчя

Зі свого ж будинку в приморському Мелекіному його забрали в один із підвалів у Мангуші, де кілька днів били та знущалися.

Страшно побитого капітана у відставці кати відпустили через три дні знущань. Провели словами, що «не воюють з ветеранами радянського флоту».

Після повернення додому Євген Баль ще встиг розповісти друзям і рідним, що сталося. Багатьох навіть підбадьорював — мовляв, живий, все буде добре. Але за кілька днів, 2 квітня, помер.

Андрій Баль, племінник капітана, розповідає: навіть маючи можливість виїхати з окупованого міста, той вирішив лишитися на своїй землі, у своїй Україні.

«Це людина, яка мала активну громадську позицію, проукраїнську, державницьку, військове звання капітана І рангу у відставці. Був активним і мав тонке почуття гумору. Літератор, письменник, наставник, воїн. Саме таким був дядько Євген.

Маючи можливість виїхати з міста, він прийняв рішення залишитися, щоб допомогти всім, чим міг. Чи пошкодував дядько Євген про рішення? Відповідь однозначна — ні. Адже капітан покидає корабель останнім! Моряк не залишає у скрутний час тих, кого вважає своїми друзями. Пишаємося своїм дядьком!" — пригадує Андрій Баль.

Журналіст Павло Кущ встиг поспілкуватися з Євгеном Балем після того, як нелюди відпустили його додому. Медійник розповідає, що капітан не дожив менш як тиждень до свого 79-річчя — загинув 2 квітня, а його день народження — 7.

«Цей мужній, міцний духом і тілом чоловік помер ще 2 квітня, не витримавши побоїв рашистських зайд, які три дні «перевиховували» його у підвалах окупованого Мангуша.

Морський офіцер, який понад тридцять років ніс службу на підводних човнах Північного та Тихоокеанського флотів, звичайно, бував у різних важких морських бувальцях. І не раз ходив у автономне плавання. Власне, «автономкою» стала і його активна патріотична і волонтерська діяльність у Приазов'ї, яку вів ще з лихого 2014 року.

Євген Баль дуже часто зустрічався з підрозділами морських піхотинців і прикордонників та з іншими захисниками Маріуполя, передав їм свої книги та бібліотечки книжок українських письменників, писав художні твори та журналістські матеріали про гібридну війну…" — пригадує Павло Кущ.

До будинку Євгена Баля орки увірвалися 18 березня. Під час потворного «шмону» відшукали фото морського офіцера з українського морпіхами, членський квиток Національної спілки письменників України та інші «докази фашизму».

«Нашого колегу відвезли до Мангуша, але на прохання рідних Євгена Миколайовича ми певний час утрималися поширювати цю інформацію і робити відповідні заяви. Бо «визволителі» пообіцяли випустили 78-річного бранця. Зрештою, так і сталося — 21 березня Євген Баль навіть написав мені лаконічне повідомлення: «Я вдома. Все гаразд».

Про отой «гаразд» ми поговорили вже наступного дня. Та треба знати Євгена Баля! Він підтвердив, що його добряче попобили за ці три дні, і є важкі ушкодження, але запевнив, що обов'язково одужає. Зізнався, що російські кати були дуже «великодушними». Відпустили 78-річного чоловіка, бо, мовляв «нє воюєм с вєтєранамі флота СССР…» Це після кількох днів побиття.

Ми ще домовилися про виїзд колеги з небезпечної зони, який намагалися організувати через пару днів, коли він трохи оговтається від знущання орків. На жаль, це була наша остання розмова…

Хоча я знав, що Євген Баль у селі поблизу Маріуполя перебуває, немов у напівзатопленому відсіку підводного човна, який лежить на дні, цей мужній чоловік жодного разу не подав сигнал «SOS». Якщо не було можливості поговорити, він надсилав звичні звістки: «Все нормально. Тримаємося».

Так було до 19 березня. А цинізм рашистів ще й тому, що капітана 1 рангу — підводника Євгена Баля — захопили якраз 19 березня, коли відзначається День моряка-підводника" - пише колега загиблого.

У 2014-му закатований капітан був одним з активних мешканців Мелекіного, які не дозволили підняти над селом російський прапор. Він захищав український прапор над сільрадою.

«Євген Миколайович, попри поважний вік, був енергійною людиною. У нього кожен день був спланований важливими заходами. Він мотивував на службу в Морській охороні Держприкордонслужби велику кількість молодих людей, в тому числі й власного внука.

Коли прикордонники потребували допомоги, він оперативно організовував волонтерську підтримку чи здачу донорської крові.

Капітан I рангу Євген Баль під час служби в радянському ВМФ був справжнім офіцером-підводникомКапітан I рангу Євген Баль під час служби в радянському ВМФ був справжнім офіцером-підводником, для якого поняття офіцерська честь було не порожнім звуком. Він все життя залишався достойною, високоморальною людиною, а загинув від рук моральних виродків, які лише публічно на камеру демонструють повагу до радянських офіцерів.

Насправді ці раби не знають, що таке повага, їм відоме лише одне почуття — страх. Донедавна вони боялися лише свого царька, а тепер бояться українських захисників. І правильно, бо знають, що їх переслідуватиме кара за Маріуполь, Бучу, Краматорськ… За тисячі безневинно вбитих і закатованих українців, серед яких і Євген Миколайович Баль", — написали на сторінці Донецького прикордонного загону.

Олена Білозерська, яка повідомила трагічну звістку, була знайома з Євгеном Балем протягом кількох років — вони познайомилися, коли та служила в іншому підрозділі.

«Пан Євген брав у нас інтерв'ю, коли я служила у 503-му. Подарував дві свої книжки. Потім кілька разів розмовляли телефоном. Травили байки, сміялися.

Кати не можуть впоратись з армією і знищують беззахисних. Ще один випадок до «колекції» військових злочинів. Будуть відповідати", — написала військова.

Євген Баль відомий не лише як капітан — у 80−90-х був головою Маріупольського громадського комітету з порятунку Азовського моря, був очільником комітету водопостачання в Мелекіно у 2009−2010, а у 2016 досліджував проблему зсувної на дорозі в Мелекіно. З 2014 року, щойно почалася окупація Криму та вторгнення росії на схід України, він був активним волонтером.

Донецька обласна організація Національної спілки письменників України звернеться до керівників НСПУ, аби вийти з клопотанням щодо нагородження Євгена Миколайовича Баля орденом «За мужність» III ступеня. Посмертно.