Від Бабиного Яру до Донеччини: пам’ять про трагедію Голокосту, яка не має терміну давності

27 січня, як День пам’яті жертв Голокосту, встановила Генеральна асамблея ООН у 2005 році. Вона пов’язана зі звільненням у 1945 році в’язнів концтабору Аушвіц військами 60-ї армії Першого Українського фронту біля польського Освенцима. Саме звільнення Аушвіца — одного з найстрашніших символів нацистських злочинів — стало знаком припинення Голокосту. В цьому концтаборі, за різними оцінками, загинуло від 1,5 до 2,2 млн людей.

Відомо, що термін «Голокост» з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і геноцид євреїв нацистською Німеччиною протягом 1933−1945 років.

У цей період нацистська влада навмисно переслідувала, ув’язнювала і вбивала мільйони євреїв, а також інших людей, яких вважала «небажаними» (ромів, людей з інвалідністю, політичних противників). Їх відправляли в концтабори, де багато хто загинув від розстрілів, голоду чи в газових камерах.

За офіційними даними, внаслідок цього геноциду загинули близько 6 мільйонів євреїв, з них 1,5 млн — це діти. Проте загальна кількість жертв є більшою.

«Гетто» в період Голокосту

Гетто — це спеціально виділені нацистами закриті житлові зони, куди примусово зганяли єврейське населення для ізоляції, контролю та подальшого знищення. Вони були частиною «остаточного розв’язання єврейського питання», де люди жили в умовах жахливої тісноти, голоду та хвороб.

Голокост на Донеччині

Трагедія Голокосту не оминула й Донецьку область. Як повідомляла пресслужба Донецької ОДА, за переписом населення від 1939 року на території області проживало 65 556 осіб єврейської національної меншини, що складало 2,1% від загальної кількості її населення.

Найбільша концентрація єврейського населення була у місті Донецьк (тоді — Юзівка), де проживав 24 991 єврей.

У період Другої світової війни на території області нацистським окупаційним режимом було знищено близько 30-ти тисяч осіб єврейської національності. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто, а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення.

В книзі Олександра Круглова «Знищення єврейського населення України в 1941—1944 рр. Хроніка подій» є факти, які говорять про знищення євреїв в Авдіївці: в різні періоди 1941−1942 рр. в Авдіївці та прилеглих селах кількість вбитих перевищувала сотні людей, повідомляли в Авдіївській МВА.

Основні факти про Голокост

1. Голокост був задуманий та спланований нацистсько-німецьким режимом на чолі з Адольфом Гітлером. Нацистська ідеологія була заснована на расистській ідеології, метою якої було усунення євреїв і інших небажаних груп з німецького суспільства.

2. Нацисти ідентифікували євреїв за записами перепису населення, податковими деклараціями, списками членів синагог, парафіяльних записів тощо. Євреям наказали носити позначку на одягу — так звану «жовту зірку Давида». Їх виселяли з власних будинків та переселяли у гетто, де вони мали жити ізольовано від іншого населення.

3. Нацистська влада створювала на окупованих територіях концтабори, де ув’язнювала євреїв та представників інших народів. Табори були дуже наочним показником готовності нацистського режиму застосовувати насильство і терор.

4. Ув’язненим систематично робили татуювання з їхніми тюремними номерами, щоб полегшити їх ідентифікацію після смерті від голоду, хвороб або жорстокості в таборі.

5. Євреїв убивали за допомогою «циклону Б» чи чадного газу. Протягом доби отруїти газом і спалити в крематоріях могли близько 9 тис. осіб.

6. Відомими місцями масових розстрілів євреїв в Україні стали Бабин Яр та Дробицький Яр.

7. Після закінчення Другої світової війни Сполучені Штати, Великобританія, СРСР і Франція заснували Міжнародний військовий трибунал. У листопаді 1945 року вцілілі високопосадові чиновники Третього рейху постали перед судом в Нюрнберзі. Серед них були Герман Герінг — віцеканцлер Гітлера та один з найвідоміших нацистських лідерів; міністр закордонних справ Йоахім фон Ріббентроп; Ганс Франк, генерал-губернатор окупованої нацистами Польщі; нацистський ідеолог Альфред Розенберг; і Ернст Кальтенбруннер, старший офіцер СС і глава Головного управління безпеки Рейху. 1 жовтня 1946 року 12 підсудних були засуджені до смертної кари, троє виправдані, а решта підсудних отримали тюремні терміни.

8. Найважливіший обвинувачений, Герман Герінг, покінчив життя самогубством у своїй камері. Останнім померлим обвинуваченим в Нюрнберзі був Рудольф Гесс в тюрмі Шпандау в 1987 році.

Бабин Яр

Одним із найвідоміших символів Голокосту в Україні став Бабин Яр — глибокий яр у Києві. 29−30 вересня 1941 року за наказом німецьких СС і поліції близько 33 771 єврей був розстріляний нацистами лише за два дні. Це одне з найбільших масових убивств євреїв у часи війни в одному місці.

Дробицький Яр

Ще одним відомим місцем масових розстрілів цивільного, насамперед єврейського, населення нацистами під час Другої світової війни є Дробицький Яр у Харкові.

Масові розстріли у Дробицькому Яру тривали у 1941−1942 роках. Сюди звозили єврейське населення Харкова та навколишніх населених пунктів. Тіла жертв скидали до яру, який став місцем масового поховання.

За різними оцінками, тут поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У 2002 році на місці трагедії відкрили меморіал. А у 2022-му в центральний монумент мФеморіалу — менору влучили російські снаряди.

Загалом гітлерівський окупаційний режим винний в загибелі 1,5 млн євреїв на території України. Ті, хто залишилися живими, урятувалися насамперед завдяки місцевим жителям, зокрема українцям.

Нині історія Голокосту — це історія не лише болю і страждань, а й тріумфу та відродження, історія людської гідності та любові до життя. Ми маємо знати, що покарання за злочини проти людяності й за злочин геноциду не має строку давності та є неминучим. Пам’ять про Голокост необхідна, щоб ми ніколи не були жертвами та байдужими спостерігачами.