Громадські діячі не бояться брати на себе відповідальність та йти у владу, аби дійсно змінювати свої міста на краще. Вони роками працювали на позитивні зрушення у своїх громадах, дехто тривалий час свідомо вчився, аби свою суспільну діяльність перевести у політичну площину та заручитися новими інструментами боротьби за демократичні зміни, повідомляє «Вчасно».
Наприклад, Руслан Макарович. Він є депутатом Часовоярської міської ради, з 2017 року очолює громадську організацію «Місцевий розвиток громад», яка займається антикорупційною діяльністю та забезпеченням прозорості і доступності влади. Чоловік десять років готувався до того, щоб йти на вибори і стати очільником Часовоярської громади.
«Я готувався до того, щоб прийти у міську раду досвідченим політиком, досвідченим місцевим самоврядуванцем з теоретичним і практичним досвідом. Я пройшов навчання в Інституті політичної освіти за всіма напрямами, став магістром економіки і є експертом з місцевого самоврядування — за цим напрямом я як голова громадської організації вже три роки працюю саме як практик, а не теоретик», — розповідає він.
Засновник «Платформи ініціатив «МУВ», якій за 5 років вдалося реалізувати у Новогродівці понад 10 проєктів у соціально-культурній сфері, Антон Кухлєв, наразі балотується у голови Новогродівської ОТГ. Щоб отримати досвід того, як функціонує місцеве самоврядування та об’єднані громади на практиці, він переїхав до Вінницької області, де пропрацював в одній з громад півтора року.
«Можна бути популістом і для свого рейтингу розповідати казки. Але коли я побачив громаду у Вінницькій області, то усвідомив, який це складний процес. Наприклад, селяни можуть побоюватися, що в них школу чи ФАП закриють, ресурси відберуть. І перший наш крок — все порахувати, провести аналіз, з’ясувати, скільки нам коштує одна дитина, один пацієнт, скільки коштують перевезення між селами і так далі. І відштовхуючись від цих даних, будувати роботу. Тобто є рішення популістичні, а є непопулярні і я, відверто кажучи, за непопулярні рішення, але дієві та перспективні», — розповідає Антон.
Багатьох йти у владу мотивує той занепад та безнадія, до яких міста регіону довели старі політичні клани та неефективні можновладці.
Наприклад, ветеран АТО Олександр Ситников з Покровська не зміг лишатись осторонь, спостерігаючи, як влада системно ігнорує проблеми ветеранської спільноти.
«Я довго думав над тим, що відбувається в Покровську: влада не цінує тих, хто захищав місто та країну, не чує проблеми родин ветеранів АТО та загиблих, проводить патріотичні заходи лише для галочки, виділяючи копійки. При цьому місцеві чиновники витрачають мільйони на інші свята, „заробляють“ на корупційних схемах. Ця влада більше проросійських настроїв, ніж українських. Тому я зважив всі плюси та мінуси та вирішив, що ситуацію треба міняти», — розповідає Олександр.
Ветеран АТО впевнений, що до влади мають прийти нові обличчя, які будуть насправді працювати на громаду, а не задовольняти свої інтереси коштом міського бюджету.
Для боротьби з застарілою корумпованою системою об’єдналися і в Дружківці. Серед кандидатів у депутати, зокрема, є Денис Миронов — очільник громадської організації «Громадський патруль», яка вже декілька років викриває корупційні схеми чиновників Донецької області. А також Павло Островський — громадський діяч, який системно боровся з проблемами водопостачання та підвищення комунальних тарифів у місті. Останні п’ять років Павло переважно мешкав і працював у Києві, але ухвалив для себе рішення повернутися до рідної Дружківки, аби у міській раді стати голосом здорового глузду тих людей, проблеми яких роками не чули.
«Я хочу, щоб через п’ять років Дружківку ставили в приклад як місто, якому вдалося. Щоб ми перемагали в престижних міжнародних конкурсах. Щоб до нас приїжджали з інших країн Європи вчитися і з’ясовувати: а як це працює у Дружківці», — каже Павло Островський.
У Мирноградській громаді на пост голови претендує Олександр Соколов — засновник відомого інформаційного ресурсу «Типовий Мирноград». Олександр веде з собою команду людей різного віку, різного роду діяльності та різного досвіду, але об’єднаних метою поступово перетворювати Мирноград на європейське місто.
«Ми йдемо на вибори з лозунгом: „Змінимо систему — змінимо місто!“. Система — це наші місцеві чиновники, які перефарбовуються в політичні кольори щоразу напередодні нових виборів. Ми — команда нових людей, які не бігали з партії до партії», — зазначає Олександр Соколов.
Багато представників громадського сектору балотуються до органів місцевого самоврядування, бо розуміють, що їхні проєкти чи то ініціативи приносять точкові зміни, але міста потребують системних перетворень.
Наприклад, добропільська зоозахисниця Тетяна Пустовойтова з початку війни на Донбасі займається порятунком чотирилапих та пернатих. Роками влада міста ігнорувала попередження Тетяни про катастрофічну ситуацію з кількістю безпритульних тварин, яка може статися, якщо бездіяти. Щоб втілити у місті масштабний проєкт зі створення центрів стерилізації, тимчасової перетримки та адопції тварин, жінка йде в депутати.
Громадська діячка, організаторка та співзасновниця літературно-мистецького фестивалю «Кальміюс» Олександра Папіна балотується до Краматорської міської ради. Вона хоче на постійній основі розвивати культурний потенціал Краматорська і зробити так, щоб він був не просто адміністративним, а й культурним центром Донеччини.
«Досить класно, що наші громадські активісти та діячі не побоялися взяти на себе відповідальність, і ухвалили для себе рішення йти у міську політику, тому що це додаткові інструменти та важелі впливу, щоб доносити свою думку до інших, і я думаю, що ці люди не захочуть якимось одним неправильним рішенням перекреслити всю свою попередню роботу і будуть дійсно працювати. Бо вони мають відповідальність перед своїм сумлінням і перед тими людьми, з якими вони працювали до цього, і тими, хто їм повірив і віддав своїй голоси», — впевнена Олександра Папіна.
У Маріуполі до влади йде потужна проукраїнська команда, члени якої не мають негативного бекграунду чи залежності від олігархічних структур. До команди входять, наприклад, Дмитро Чичера — голова вільного простору «Халабуда», Олексій Дідаш — волонтер і підприємець, людина з інвалідністю, яка бореться за права людей з особливими потребами, Максим Бородін — відомий екоактивіст, якому разом із командою вдається контролювати великі підприємства-забруднювачі, що належать Рінату Ахметову.
«Є велика загроза, що багато хто обере старих „крепких хозяйственников“, як кажуть. Але ми знаємо, що це ті ж самі регіонали, які не мають ніяких бажань до змін, а просто хочуть заробляти на простих мешканцях от і все. Але в будь-якому разі це не кінець. Ми вже мали 10-ий рік, і 12-ий і 14-ий, і знаємо, що все йде по спіралі. І навіть якщо зараз буде важче, то попереду все одно буде перемога», — впевнений Максим Бородін.
Аби протистояти реваншу проросійських сил, у Краматорську до міської ради балотується відома волонтерка Ангеліна Шостак, яка в 2018 році створила рекордний синьо-жовтий прапор площею 120 квадратних метрів, що запустили в напрямку нині окупованих бойовиками територій.
«У нашому регіоні саме колишні регіонали, які привели на Донбас „русский мир“, зараз повертаються. Це реванш. Але я маю позицію свою життєву, я маю сили, я маю час, мені болить. Розуміючи, що це важко, я беру на себе відповідальність робити задумане. Буде важко, але хто як не ми?», — переконана Ангеліна.
І, напевно, окрім патріотизму та жаги до змін, громадський сектор, який йде до влади на Донеччині, об’єднує ще одна дуже важлива річ. Ці люди не зникнуть після виборів. Вони продовжать боротися за те, що їм «болить», незалежно від результату виборчих перегонів.
Наприклад, підприємець Денис Лисицький, який балотується в депутати Добропільської міської ради, зазначає: «У мене є розрахунок на те, що треба продовжити робити якісь позитивні зміни у собі та в місті, і з часом це, сподіваюся, зіграє свою роль. Якщо не на цих виборах, то на наступних».
Лишається лише одне питання: чи готові жителі Донеччини підтримувати громадський сектор та демократичні, проукраїнські сили? Відповідь дізнаємося вже 25 жовтня.