Історія її життя схожа на історії всіх переселенців, що змушені були виїхати з окупованої території. Викладачка іноземних мов переїхала з Горлівки Донецької області та оселилася у Краматорську. На новому місці жінка відкрила власну і незвичайну школу для навчання дошколят іноземним мовам.

Анастасія Шляхова до війни працювала у Центрі мов, що знаходився у Донецьку, де викладала німецьку та англійську мову для дорослих.

Влітку 2014 року разом із чоловіком, також викладачем, рятуючись від війни переїхала до Краматорська, де проживають родичі. Згодом родина вирішила виїхати до Білорусі, але там не склалося, тому переселенці повернулися на Донеччину. Тут постало питання - чим займатися далі?

«Я давно розуміла, що викладати дітям та дорослим – це дві великі різниці,- розповідає жінка. - Коли народилася моя друга дитина, то я з нею від самого народження розмовляла німецькою мовою. Моєму синові 2,5 роки, він вільно володіє нею, і я для цього приклала зовсім мало зусиль. Так зрозуміла, що вчити мову можна через рух, гру та дотик».

Гра – найлегший спосіб пізнання

Анастасія не з тих, хто впадає в депресію у важки часи. Пошуки ідеї для власної справи були не довгими — досвід викладання і знання мов визначили подальшу долю переселенки і її чоловіка. 

Так з’явилася ідея створити школу для навчання іноземним мовам дітей від одного до семи років. Подружжя почало шукати методи та прийоми, які б приносили результати і не примушували дитину тривалий час просиджувати над вивченням матеріалу.

«Ми перечитали в Інтернеті сотні статей та методик, що пропонували легке та невимушене навчання, від українських до закордонних. Для себе взяли найкращі — ті, що відповідають реальному життю, в якому живе дитина», - зазначає переселенка.

Спочатку була ідея створити дитячий міні-садочок, але зіштовхнувшись із рядом проблем, зупинилися на заняттях по годинам.  Так подружжя відкрило школу «Аурінко», де заняття проводять за допомогою ігор. Малеча вчиться писати, читати, малювати, розмовляючи іноземною мовою. Все проходить невимушено та легко, а найголовніше - діти не сидять на місці, а навчаються у русі.

«На заняттях ми розмовляємо тільки англійською, перекладу у нас немає,– розповідає Анастасія. - Ми постійно граємо, співаємо, рухаємось, розмовляємо, при цьому виконуючи найменшу кількість завдань. І розмовляючи, діти розповідають тільки про себе, саме це і викликає певні асоціації, сприяє запам’ятовуванню».

Маленьким учням дуже подобаються різні творчі заняття — діти так захоплюються, що не помічають як створюючи щось, обговорюють все це на іноземній мові. 

«Головне у нашій роботі – це те, що я бачу результат, – говорить Анастасія. — Якщо чотирирічна малеча з легкістю розуміє мене та відповідає, то це для мене найбільша нагорода, у цьому і є мій успіх. Діти, вони як окрема планета - все легко пізнають через гру».

Чоловік не лише підтримує Анастасію, він є активним учасником всього творчого процесу навчання малюків.

Школа «Аурінко» відкрилися в Краматорську влітку минулого року в орендованому примищенні. 

«Ми довго шукали, щоб воно не було на першому поверсі, та було світле та просторе, - каже жінка. - Хоча знайти та орендувати у Краматорську приміщення не так вже й було легко - допомогли друзі. Спочатку воно було не придатним до використання. Нам довелося зводити нові стіни, ремонтувати його, аби воно набуло того вигляду, яким є на сьогодні».

Підтримка від ПРООН відкрила нові можливості

Якось друзі розповіли подружжю про гранти, що надаються на відкриття власної справи. Родина вирішила спробувати свої сили та написати проект. Він виявився успішним, тому отримали 70 тисяч гривень. Цієї суми вистачило обладнати студію: закупили меблі, мультимедійну дошку, проектор, комп’ютер та інше. За умовами гранту, родина створила одне робоче місце. Завдяки навчанню та тренінгам, що передбачені від ПРООН, Шляхови навчилися вести документацію.

Завдяки участі у програмі ООН з розбудови і відновлення миру та фінансової допомоги від уряду Японії подружжя викладачів отримало змогу суттєво вдосконалити свою методику викладання іноземних мов для дітей — почали самі створювати унікальні посібники і застосовувати сучасні інтерактивні технології.

Також на зустріч до маленьких учнів запрошують англомовних гостей — це найкраща практика і цікаве спілкування, яке надихає малечу. 

Щоб постійно тримати зв'язок з батьками і інформувати їх про те, як проходять заняття, Анастасія створила у соцмережі сторінку свого проекту. Тут можна дізнатися анонси подій в творчій родині «Аурінко», задати питання викладачеві, побачити, що і як діти роблять під час навчання. 

Інтерактивне спілкування дозволяє Анастасії розповісти аудиторії про свій проект, залучити нових клієнтів, буті сучасною і йти в ногу з часом.

Наразі подружжя Шляхових шукає викладача, який готовий прийти та працювати з дітьми за їх методикою. Також Анастасія мріє, аби її школа переросла в англомовний садок, де діти мали б змогу цілий день знаходитися в групі та вивчали мову.

«За колишнім життям не сумую, бо те, що ми маємо на сьогодні, є тим фундаментом, що був закладений тоді, - констатує жінка. - Якщо б ми не мали досвіду, який напрацювали ще в Донецьку, то нічого у нас не вийшло б тут».