Через російську анексію Криму та агресію на Донбасі, що триває вже шостий рік, багато людей були змушені залишити свої домівки та переїхати на підконтрольну уряду України територію, почавши своє життя спочатку. За ці роки залишилися так і не вирішеними проблеми, які ускладнюють життя переселенців.

За даними Мінсоцполітики України, в травні 2020-го року в нашій країні проживає 1.4 млн внутрішньо переміщених осіб. Велика частина цих людей проживає безпосередньо на підконтрольних Україні частинах Донецької та Луганської областей та змушені час від часу відвідувати тимчасово окуповані території. Як і ті люди, що з різних причин змушені залишитися в ОРДЛО. Багато з них щодня зіштовхується з проблемами, які зазвичай невідомі для більшості українців. Але про них варто говорити та вирішувати.

1. Реєстрація статусу ВПО та отримання документів

Насамперед переселенцям досі важко отримати документи, що посвідчують особу, цивільний статус і майно. Це також стосується отримання статусу внутрішньо переміщеної особи (ВПО) та посвідки, що дозволяє отримувати соціальні виплати та перетинати лінію розмежування. Через російську агресію Україна втратила доступ до записів актів цивільного стану на окупованих територіях. З цієї причини зараз важко підтвердити факт проживання особи та володіння нею майном на окупованих територіях до 2014-го року.

Ситуацію можна покращити за умови повного застосування Закону № 2268 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Він підтверджує недійсність усіх документів, виданих на окупованих територіях, за винятком «документів, що засвідчують факти народження чи смерті людини». Втім, це не стосується Криму.

Офіційне підтвердження смерті людини на окупованих територіях отримати важко. Так само, як і реалізувати право власності та спадкування. Якщо адміністративні процедури відсутні, люди, які проживають в ОРДЛО та Криму, повинні звернутися до суду для встановлення факту народження або смерті до того, як вони отримають відповідні довідки. А це створює додаткові проблеми переселенцям і членам їх сімей.

Оскільки переселенцям складно отримати реєстрацію ВПО та інші документи, вони часто звертаються до гуманітарних та правозахисних організацій. Через посилення обмежень на пересування мешканці ізольованих населених пунктів і ті, що проживають вздовж лінії розмежування, також часто потребують юридичну підтримку.

2. Обмеження свободи пересування

Фото: DWL. kuprijanova

Переселенці часто залишаються власниками майна на територіях ОРДЛО або мають рідних, які не можуть виїхати звідти. Відкриття додаткових пунктів пропуску (КПВВ) допомогло би зменшити навантаження на інші пункти пропуску та скоротило би час очікування.

Укриття та медичні пункти на КПВВ залишаються в незадовільному стані. Довгі черги та погані погодні умови підвищують ризики для здоров’я людей з інвалідністю та людей похилого віку. Модернізація КПВВ значно поліпшить рівень безпеки під час перетину лінії розмежування.

Але для цього також потрібно мати спеціальний пропуск, який регулярно треба оновлювати. Система отримання цих пропусків є досить складною, особливо для людей похилого віку. А регулярні негаразди із системою реєстрації призводять до втрати інформації, через що багато людей не можуть перетнути КПВВ. Можливість отримати постійну перепустку значно би спростила життя тим, хто вимушений регулярно перетинати лінію розмежування.

3. Доступ до пільг і пенсій

Фото: Інтерньюз Україна

Основною підставою для перетину лінії розмежування є необхідність отримувати українську пенсію. Саме пенсіонери складають 60% тих, хто перетинає лінію розмежування. Від самого початку конфлікту пенсіонери з непідконтрольних територій могли отримувати пенсії за умови отримання статусу ВПО, який слід поновлювати на підконтрольній уряду України території кожні 60 днів.

У 2016 році було введено нове обмеження: для отримання соціальних виплат пенсіонери мали особисто підтверджувати свій статус ВПО у відповідних органах державної влади. Однак після відповідних судових рішень у 2018 році обмеження було скасовано. Наразі заборгованість із виплати пенсій для ВПО та громадян, які проживають на окупованих територіях, складає 53 млрд. грн. Однак, попри те, що ці гроші закладено у державний бюджет, питання пенсійних виплат мешканцям окупованих територіях й досі залишається відкритим. Проблемним також є питання виплати матеріальної допомоги для ВПО. 12% внутрішньо переміщених осіб втратили право на щомісячні фінансові виплати.

4. Доступ до соціальних послуг

Більшість переселенців мають проблеми із доступом до ресурсів, які б дозволили забезпечити мінімальні умови для життя, та мають складнощі із працевлаштуванням, доступом до освіти та медичного обслуговування. Хоча наприкінці 2018-го року уряд України розробив план заходів з реалізації Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення, до 2020-го року переселенці постійно зіштовхуються з проблемами, пов’язаними із пошуком довготривалих рішень щодо забезпечення засобами для існування. Особливо вразливими їх робить відсутність власного житла та брак можливостей для працевлаштування з достойною зарплатою. Згідно з дослідженням Міжнародної організації з міграції, до 53% переселенців незадоволені доступом до освіти та медичного обслуговування за своїм місцем проживання.

5. Житло, майно та права власності

Авдіївка, Донеччина/ фото: ІА Вчасно

Компенсація за пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних дій майно часто є недоступною. Її згадують як одну з найгостріших проблем людей, що проживають у пошкоджених конфліктом районах. У липні 2019-го року Кабінет Міністрів України ввів адміністративний порядок відшкодування збитків за пошкоджене та знищене житло. Після повільного старту уряд у листопаді 2019-го року погодився виділити додаткові кошти на будівництво доступного житла для семиста ВПО. Втім створений механізм має низку недоліків: обмежений обсяг фінансування програми будівництва житла для вимушених переселенців, низький рівень компенсацій, відсутність наявних бюджетних ресурсів і обмежену спроможність державних інституцій впровадити механізм на практиці.

Відсутність доступу до конкретних послуг, пов’язаних із ВПО, заважає багатьом постраждалим захищати свої права. Через брак вичерпних даних про майновий стан громадян на окупованих територіях, загальна кількість людей, які потребують вирішення житлових проблем в Україні, може бути значно більшою.

Історія кожного переселенця унікальна. Але проблеми, з якими вони зіштовхуються однакові. Попри зусилля держави, гуманітарних організацій, волонтерів і самих переселенців, багато з них все ще невирішені. Саме тому важливо підтримувати переселенців і дарувати їм відчуття дому. Допомагати їм інтегруватися в громади та почати #ЖиттяСпочатку.

АВТОР: Артур Кадельник, координатор проєкту «Вмісти життя у валізу» від громадської організації «Інтерньюз-Україна»

Проєкт «Вмісти життя у валізу» має на меті сприяти подоланню стереотипів та упереджень, що існують стосовно ВПО, а також поглибити взаєморозуміння між переселенцями та жителями великих мирних міст України. Інтерактивна інсталяція про вимушене #ЖиттяСпочатку з травня по липень 2019-го року почергово працювала в Києві, Львові та Одесі. У 2020-му році виставка мала побувати у Запоріжжі та Харкові, проте через коронавірус та заборону на публічні заходи трансформувалася у медіакампанію зі стипендіями для висвітлення цієї теми в українських медіа. Ініціатива втілюється ГО «Інтерньюз-Україна» за кошти Чорноморського фонду регіонального співробітництва Німецького фонду Маршалла (BST).