В Авдіївці Донецької області власники зруйнованого під час бойових дій житла бажають «жити тут і зараз», і чекають на підтримку від держави вже багато років. Редакція «Вчасно» з'ясувала, як триває процес відновлення їхніх осель протягом останніх 5 років, і дослідило ситуацію з допомогою.

Відновлення пошкодженого житлового фонду у прифронтовому місті відбувається за рахунок різних джерел: з міського та обласного бюджетів, це і підтримка від міжнародних гуманітарних організацій та українських благодійників, а також допомога містоутворюючого підприємства — Авдіївського коксохімічного заводу.

За інформацією місцевої військово-цивільної адміністрації, з початку війни з 5000 приватних помешкань було пошкоджено біля 1200 домівок, а зі 155 багатоквартирних будинків (район багатоповерхової забудови «Хімік») — 111. Під час обстрілів загинув 61 мешканець Авдіївки. На даний час відновлено 101 багатоповерхівку та понад 1000 приватних будинків.

Разом із тим, не всі мають змогу жити навіть у відремонтованій оселі. Серед щасливчиків, яким вдалося вижити і залишитись майже не ушкодженим після прямого влучання артилерійського снаряду в квартиру, — авдіївець Валерій Панасенко.

Коли 26 січня 2015 року почався черговий обстріл міста, він із мамою перебував у себе вдома — в квартирі на четвертому поверсі. Куди потрібно ховатися під час бойових дій — хлопець знає не з чуток.

«Як вдалося залишитись живим після прямого влучання? Ну я ж будівельник — знаю, де несучі стіни в приміщенні, і де потрібно сидіти під час обстрілу, тому з нами нічого страшного не сталося», — розповів Валерій. І пригадав, що його маму тоді поранило, а сам він отримав контузію.

Зруйнована квартира Валерія Панасенко / фото з особистого архіву

Хлопець каже, що стіни та інші несучі конструкції квартири відновили силами місцевого коксохімічного заводу. За рахунок АКХЗ також були вставлені металопластикові вікна. Міська влада допомогла з мінімальним ремонтом приміщення. Інші роботи по перетворенню зруйнованої оселі Валерій Панасенко робив сам.

Зараз хлопець не живе у своєму помешканні, він винаймає житло. Бо, як сам зізнається, потрібно ще зробити багато грошових вливань в квартиру, щоб хоча би частково повернути втрачене. Наразі Валерій живе в квартирі у друзів.

Про обіцяні державою компенсації він чув, але чи буде по них звертатися, на даний час не знає.

«Дивлячись, що там за процедура буде. По судах ходити я точно не готовий», — поділився авдіївець.

У той самий роковий день, 26 січня 2015 року, під час ворожого артобстрілу, вщент було зруйновано житло й іншого жителя Авдіївки — власника двоповерхового будинку у приватному секторі міста, пенсіонера Валерія Половинко. Чоловік в одну мить втратив все, що мав.

Валерій Половинко біля зруйнованого власного будинку / фото: Віра Хоменко
Зруйнований будинок Валерія Половинко / фото: Віра Хоменко

Авдіївець каже, що дім для нього був справою всього життя. Протягом багатьох років він витрачав всі зароблені гроші на облаштування родинного гнізда.

«Дуже гірко залишитися у такому віці у „розбитого корита“, без даху над головою. Я досі чекаю допомоги від держави — обіцяну компенсацію за зруйноване житло. Дуже сподіваюся отримати її найближчим часом, бо хочеться пожити тут і зараз, а не у 80 років», — зазначив пенсіонер.

Житло, навіть розбите, залишати він не бажає, тому оселився на літній кухні свого брата, який живе неподалік.

«Я не хочу нікуди їхати. Мені подобається тут — в Авдіївці. А в іншому місті, в чужій оселі все одно відчуватимеш себе не в своїй тарілці, ніби в приймах…», — каже Валерій.

Чоловік вже 5 років не розбирає те, що залишилось від будинку, і не прибирає з двору сміття (шматки цегли, меблів, сантехніки). Він боїться, що не зможе потім доказати, що його оселю знищено, і претендувати на грошову допомогу від держави.

«Одні кажуть, що достатньо акту про руйнування та фотофіксації, інші — „краще не чіпай!“. От я і не позбуваюся цих завалів…», — пояснює Валерій Половинко.

Також чоловік зізнався, що йому жити ніде — додаткового житла в іншій частині міста він немає. Тому в Авдіївці він став внутрішнім переселенцем і зараз потроху облаштовує для житла сарай поруч із розбитим будинком — з нежитлового приміщення робить житлове.

«Мені сказали, що я живу на „червоній лінії“, і тому ніяких підрядників залучити сюди неможливо. Тому я все роблю сам, лише іноді доводиться винаймати інших людей (робітників), бо, наприклад, шифером я не закрию дах самотужки…», — ділиться пенсіонер. І додає, що на цемент та інші будівельні матеріали для облаштування господарської будівлі він вже витратив свою травневу пенсію. На інші потреби йому залишилась 1000 гривень — адресна допомога як внутрішньо переміщеній особі.

Валерій Половинко наголошує, що за 5 років з моменту влучання снаряду у його дім суттєвої допомоги ані від держави, ані від благодійників або гуманітарних організацій він не отримував. Лише нещодавно (у квітні 2020 року) місцева влада при підтримці обласної виділили чоловікові необхідні для облаштування сараю будматеріали: дошки, шифер, osb, утеплювач, плівку та ін.

В ВЦА пояснили, що не мали змоги використовувати кошти міського бюджету на ремонт приватних будинків, лише залучали кошти обласного матрезерву.

Багато років місцевим мешканцям Авдіївки безкоштовно допомагали перекривати дахи пошкоджених приватних будинків співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій. Матеріали для цього закупали за рахунок обласного бюджету. Але цього року із-за пандемії коронавірусу і введення карантину рятівники не прибули до міста.

Разом із тим постраждалого від війни літнього авдіївця підтримав нардеп Муса Магомедов, який раніше очолював місцевий коксохімічний завод. Народний обранець допоміг у вирішенні питання електрозабезпечення господарської будівлі Валерія.

Окрім того, наприкінці лютого Половинко в Авдіївці зустрічався з представниками Верховної Ради та МінВТОТ. За його словами, чиновники запевнили, що працюють над удосконаленням закону про державні компенсації за знищене житло, але поки окремий порядок, який би регулював цю процедуру, ще у розробці і остаточно не затверджений.

Наразі Валерій чекає на теплицю, яку йому виділив Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Сподівається таким чином збільшити свій врожай городини влітку і мати змогу пригощати близьких.

Того ж самого, злощасного 2015-го року, але вже в березні, відбувся черговий обстріл Авдіївки. 4 березня один зі снарядів влучив у квартиру Светлани Кисельової — 40-річна жінка загинула на місці. В неї залишилась малолітня дитина, яку удочерив рідний брат загиблої Олег.

Він розповів кореспонденту інформагентства «Вчасно», що коли вбивчий снаряд потрапив у квартиру, було пошкоджено лише балкон та одну кімнату.

«Коли почався обстріл, Свєта, мабуть, побігла дістати документи, і в ту саму мить міна прилетіла як раз туди, де вона знаходилась… Он на дивані досі сліди від крові… І підлога, побита осколками… Зі всієї квартири постраждала лише зала і балкон. Інші кімнати були в ідеальному стані, в мене є фото- і відеодокази цього», — каже Олег Кисельов, показуючи розтрощену кімнату.

Олег Кисельов показує зруйноване житло / фото: Віра Хоменко

За словами Олега, згодом в домі, де розташована постраждала квартира, почав протікати дах. Пошкоджене помешкання знаходиться на останньому поверсі п'ятиповерхового будинку, тому дощова вода заливала кухню і спальню оселі, на стінах з'явилася пліснява — так стан квартири погіршився ще більше.

«Я багато разів писав заяви про те, що комунальному підприємству міста потрібно негайно перекрити дах, бо тече вода. Але відремонтували покрівлю лише за два роки! Я приходив сюди і вичерпував воду. Так були знищені меблі, а також гарний, якісний ремонт, який був у моєї сестри — вона все для дитини зробила…», — жаліється чоловік.

Декілька років тому постраждалій від обстрілу родині допомогла міжнародна організація «Save the children». В квартирі замінили вікна та виділили будматеріали. Олег Кисельов вже 5 років оббиває пороги чиновників — вимагає зробити в помешканні сестри капітальний ремонт, але на теперішній час помешкання не відновлено.

Ще у 15-му році цю квартиру дівчинки-сироти частково допомогли відновити підрядники від місцевого коксохіму: приварили перила балкону, та встановили балконні двері, подекуди цементом замазали щілини. Однак Олег Кисельов наголошує, що все це тимчасово, і вже всі стіни в тріщинах.

«Тому що квартира потребує не косметичного ремонту, а капітального. Тут щілини наскрізні, потрібно плити міняти», — вважає Олег. І наголошує, що за житло дитини-сироти і його стан несуть відповідальність місцеві органи влади, тому вони і мають якісно відновити його.

В свою чергу, виконуючий обов'язки голови військово-цивільної адміністрації Авдіївки Роман Шахов пояснює, що в дядька-опікуна доньки загиблої не всі документи в порядку, а саме — спадщина ще не оформлена на дитину. За словами очільника міста, саме з цієї причини ремонт у помешканні досі не зроблений, про що Олег Кисельов був повідомлений неодноразово.

Сам Олег каже, що наразі відкрито провадження про прийняття його племінницею спадщини. І, на його думку, це вже є доказом того, що вона спадкоємиця. Окрім того, зі слів дядька, дитина була прописана в постраждалій квартирі. Олег порадився з юристами, і каже, що якщо спадкоємець на момент смерті спадкодавця проживав (був зареєстрований) спільно із ним, то вважається, що така особа прийняла спадщину фактично. Поки триває цей багаторічний спір між постраждалою родиною та чиновниками, дівчинка проживає окремо, за іншою адресою, разом із дядьком Олегом.

В очікуванні ремонту у своїх оселях — і жителі сумнозвісної 9-поверхівки, так званої «розмальовки», на фасаді якої знаходиться відомий на увесь світ мурал із зображенням вчительки.

ЧИТАЙТЕ: ФОТО. В Авдіївці «зі скрипом» триває відновлення сумнозвісного будинку з муралом вчительки

Як повідомив керівник департаменту капітального будівництва обласної ВЦА Юрій Вінокуров, фінансування ремонту цього пошкодженого обстрілами житлового будинку не скорочували і, як тільки буде готова відкоригована проєктна документація, роботи будуть продовжені.

Зруйнована багатоповірхівка Авдіівки / фото: Віра Хоменко

Нагадаємо, терміни коригування документації проєктантом занадто затягнуті (більш, ніж на півроку), що гальмує подальшу діяльність по відновленню будівлі. Так вважають представники обласної і муніципальної влади, а також виконавець ремонтних робіт.

Зі свого боку, місцеві організації і благодійники допомагають в різний спосіб людям, чиє житло було під час бойових дій знищено або пошкоджено.

Так у червні 2017 року бізнесмен Рінат Ахметов подарував двом дітям з Авдіївки, чиї батьки загинули під час обстрілу міста 23 травня 2017 року, по квартирі в мирному Покровську.

Постійно підтримує місцеве населення і шукає шляхи вирішення житлового питання гуманітарна місія «Проліска».

Керівник гуманітарного центру «Проліска-Авдіївка» Родіон Лебедєв в коментарі інформагентству «Вчасно» зазначив, що організація постійно залучає кошти від міжнародних донорів задля допомоги місцевим мешканцям у подоланні наслідків обстрілів. Окрім того, нещодавно «Проліска» домоглася виділення допомоги будівельними матеріалами з резерву обласної ВЦА.

Фото з архіву Гуманітраної місії "Пролиска Авдеевка"
Фото з архіву Гуманітраної місії "Пролиска Авдеевка"

«Минулого року вперше за 5 років будматеріал зайшов на Опитне і Пєскі (невеликі селища поблизу Авдіївки. — Ред.). І для людей, які фізично не могли ремонтувати свої будинки самотужки, „Проліска“ винаймала робітників. Латали дахи, вставляли вікна…», — поділився Родіон.

І додав, що гуманітарна організація підтримує людей і в інших населених пунктах прифронтової Донеччини — у Кам'янці, Верхньоторецькому і т.д. Також Родіон Лебедєв повідомив, що «Проліска» впроваджує програму релокації (переїзд в інше місто, нова робота, це адаптація до нових умов життя. — Ред.)

«В нас є програма релокації — придбання житла. Це єдина програма у світі, де за гроші УВКБ ООН купується людям житло. Але є багато умов і нюансів: це житло має бути придбано на території Донецької області і не бути дорожчим за 5 тисяч доларів. Програма розрахована на людей, які живуть на відстані від 0 до 5 км від лінії фронту, пріоритет — родини з дітьми. Тобто це для людей, які фактично на „нулі“ живуть. Ми вивозимо людей, які знаходяться в дуже важких умовах. Минулого року ми придбали 15 будинків за цією програмою. Нажаль, дівчині з дітьми з Авдіївки, яка жила по вулиці Колосова, не вийшло допомогти, а от жінка з трьома дітьми з Кам'янки цього року вже оселилась в новому помешканні, яке для неї придбали в місті Часів Яр (Донецька область)», — розповів Родіон Лебедєв.

Мешканці прифронтової Авдіївки, чиї оселі постраждали від обстрілів, констатують, що допомога від міжнародників — це дуже важливо, але вона точкова. «Занадто довго держава обіцяє допомогти. Можна і не дожити», — кажуть із сумом пенсіонери, житло яких зруйновано. Власників пошкоджених або вщент розтрощених помешкань об'єднує одне — бажання прискорити процедуру виділення людям коштів на компенсації, ремонти та відновлення. Проте процес розробки цієї надважливої для місцевих мешканців процедури ще триває.

Автор: Віра Хоменко

Матеріал створено в рамках стипендіальної програми «Залишайся у професії», яку організувала ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.