В той час, поки в Україні на війну добровільно йдуть найкращі її сини та доньки, на окупованих територіях і на росії військові збирають ешелони “гарматного м’яса”.

Облави на гарматне м’ясо: як і де росіяни ловлять чоловіків для примусової
Облави на гарматне м’ясо: як і де росіяни ловлять чоловіків для примусової "мобілізації"

Нерідко цей неприродний відбір відбувається в генделиках, звідки чоловіків “під шафе” виводять попід руки. Однак як саме відбувається забір “потенціально двохсотих і трьохсотих” - дізналися журналісти “Вчасно”.

«Могилізація» на росії та на окупованих територіях України відбувається доволі швидко. Наприклад, у Старобільську немає проміжної “зупинки” між врученням повістки й відправленням на фронт.

Усе зазвичай робиться скопом: за 5 метрів від воєнного бусу вручається папірець, а в бус чоловік, юнак чи чоловік передпенсійного віку крокує уже “мобілізованим”. 

Маршрутка в один кінець

У Луганську “полювання” на гарматне м’ясо відбувається просто посеред вулиці. Чоловіків зупиняють із питанням, куди він крокує та скільки йому років. “Правильної” відповіді немає: якщо йде самостійно — отже, здоровий, а тому ідеальний кандидат на посаду “руського солдата”. 

Медкомісією, яка все ж офіційно працює для рашистів і “звільнених” людей, аналогічно не задоволені (як, власне, і мобілізації). У чатах підневільних росії міст постійно трапляються дискусії, головна тема яких - “Медкомісія — дно, гребуть усіх” та “А чому не чіпають чоловіків зі “звільнених” території, хай їх гребуть”. Власне, російські жінки й не приховують того, що своє гарматне м’ясо (росіян) цінують більше, аніж тих, кого псевдозвільнили.

Водночас Сергій Закутний, який нині перебуває на окупованій території, розповідає: “схеми ловлі” відбуваються по всьому місту — не лише у центрі чи на окраїнах. Власне, не обходить боком це й обласні центри та села.

“Ця х**ня по всьому місту. Одночасно і в центрі, і в західному районі, і на Мирному… А днями по області їздили, зокрема у Стаханові, Краснодоні й Суходільську гребли усіх. Тормозили маршрутки й усіх без розбору (брали — ред.), - розповідає чоловік.

На такий самий “мобілізаційний безлад” скаржаться й жінки, рідних яких забрали у “мирному” лднр. Днями в одному з чатів виникла сварка між жінками, одна з яких написала, що в наш час “слово вітчизна й захист до батьківщини (малась на увазі росія - ред.) - це пусті слова. Тоді у сварку втрутилися дві жінки, які обурювалися могилізації на вулиці. 

“Сина викликали на роботу (він студент, був у відпустці). Нібито на збір. А у дворі стоїть автобус, у який усіх чоловіків забирають”, - розповіла Оксана зі Стаханова.

Її підтримала й інша луганчанка, чоловіка якої забрали удобрювати чорнозем. Той купував в аптеці їхній дитині ліки, але повернення додому відтермінувалося — натомість він поїхав виконувати роль гарматного м’яса.

Луганчанка Ольга також додає, що днями, коли була у місті Свердловськ, помітила схожу картину.

“Учора у Свердловську й Луганську була жесть. На ринку всіх підряд чоловіків забирали, і вік 55 років — не межа. У Свердловську заходили й перевіряли кожен будинок, погріб і город”, - каже жінка.

“16 є? А воювать хочеш? А доведеться!”

Якщо вилов повнолітнього російського м’яса ще позитивно сприймається окремими верствами населення (тими, кого мобілізація не торкнулася), то демогилізація молоді бентежить більшість на окупованих територіях.

Як розповідає в одній зі спільнот міста луганчанка, нещодавно її племінника ледь не забрали на війну — попри те, що йому тільки 16.

“У місті Стаханов почали гребти усіх підряд. Днями мій племінник проходив лікарняний лист, щоб вступити до училища. То ті при**рки в коридорах лікарні змушували підписувати контракти попри те, що йому тільки 16”, - обурилася луганчанка.

Не рятують ні депутати, ні молитви…

Мобілізацією лишаються невдоволені ні чоловіки, яких свідомо відправляють удобрювати український чорнозем, ні їхня рідня. Тому кілька місяців спрацьовувала історично руська схема “відкатів”, коли за чоловіка чи юнака вносили “енну” суму коштів і військкомат “закривав очі” на його існування. Однак на сьогодні така опція уже відсутня, тому в поле зору русні потрапляють усі — навіть ті, хто раніше був “підмазаний”. Цю інформацію підтверджують і українці, які через особисті причини лишились на окупованій території.

“В Луганську "мобілізаційні патрулі" вже складаються із лнр-ян та росісян. Вони потрібні одне одному для того, щоб росісяни не заблукали, а лнряни не вирішували, кого хапати, а кого — ні. До речі, ходять вже і в масочках. Думаєте, ковід? Нє. Це полювання. Настроєнія, гниди!

Намагались витягти хлопця, який працював у магазині. Хазяйка магазину телефонувала місцевому "депутатові", щоб відмазати працівника, але той сказав, що й вони вже нічого не вирішують”, - написав луганчанин.

І на росії, й на окупованих територіях все більшої популярності набирають чати, в яких публікують локації, де відловлюють вояк. Там вислів “не висовувати й носа” носить прямий характер — бо коли в чаті з’являється повідомлення про обхід у районі, на вулицях міст чоловіки вимирають.

… але своїх таки “викуповують” за “срібляники”

І якщо в більшості міст (особливо в давно окупованих Луганську й Донецьку) “очікунів” уже починає трясти від влади, то деякі спокійно продовжують жити далі, “микаючись” в “особливо небезпечні” дні.

“З Краснодону, Ровеньок і Свердловська прийшла “умовна рознарядка” зібрати по 250 осіб на мобілізацію. Гребуть тих, у кого немає броні. У кого є броня з так званими військкоматами — тих домовлено не чіпати у примусовому порядку, а якщо самі виявлять бажання йти воювати за 180 дерев’яних — то будь ласка.

Якщо з бронею хтось вийшов в обідню перерву з роботи й зустрів “уруків”, то вони можуть запитати, хто ти й звідки йдеш, можуть також перевірити броню. Те, що вона діє - 100%. Не виключено, що люди з бронею почнуть бикувати перед “уруками” і ті їх заберуть теж, але, думаю, такого ніхто не робить.

Тим, у кого немає броні, краще взагалі не висовуватись. Особливо стосується тих, хто любить пити пиво у скверах. Можуть ще прилетіти на ринок і зібрать людей. Основний “кістяк” мобілізованих — алкаші й низка інших людей”, - розповідає місцевий житель.

Недитячий табір для тих, хто не захотів “двохсотитись”

Якщо ж уже після вуличної “демогилізації” у чоловіків є сили й сміливість відмовитись бути двохсотим, то для них уже існує табір. Нещодавно там була понад сотня осіб (офіційно відомо лише про один такий, хоча в соцмережах росіяни обговорюють, що такі табори — ледь не в кожному регіоні наявні). І на таких “сміливцях” свою кар’єру роблять уже юристи, які намагаються їх звідти повернути у невоєнне життя.

“На вихідних я підписав договір про допомогу тим, кого забирають служить проти їхньої волі (на росії - ред.). Підготовив звернення, опитав під протокол відмовника. який з того центру втік. 

Є ще двоє, які з того центру втекли. Через кілька днів стало відомо, що табір для відмовників, які не хочуть воювати в Україні, будуть розпускать. За деякими відмовниками приїхали командири й відвезли в тил, декого просто відпускають і не суперечать в’їзду на росію.

Усього таких військових близько 140. Можна по-різному ставитися до спецоперації, але хлопців треба відпустити. Недобре це”, - написав у своєму блозі юрист і воєнний омбудсмен Максим.

Новини Донбасу, мобілізація ОРДЛО, примусова мобілізація