ФОТО. Божевілля на руїнах: у згорілому Кураховому люди шикуються за воєнними сухпаями і готують на топленому снігу, щоб не голодувати
Новини«Віджим» квартир для заселення росіян, відсутність ліків та гуманітарні подачки у вигляді оберемка дров раз на кілька тижнів — така реальність окупованого Курахового. Російська влада пишається відкриттям одного магазину на все місто, тоді як люди стоять у чергах за консервами та мукою, щоб просто вижити.
На початку січня минулого року російські терористи заявили, що окупували Курахове, за яке з початку листопада точилися жорстокі бої. Місто, яке вони тероризували з 2023 року, за два місяці перетворилося на суцільну руїну: не лишилося жодного вцілілого будинку без слідів прильоту ракети або дрона, всі об'єкти інфраструктури були знищені ще до початку міських боїв. Врешті, станом на січень 2025 року, Сили оборони продовжували утримувати тільки Курахівську ТЕС, яку загарбники згодом прицільно атакували авіабомбами.
Однак навіть посеред обгорілих багатоповерхівок і дірок на місцях приватних будинків російська пропаганда знаходить ідеї для створення «героїчних» сюжетів так званого звільнення міста. Принизливі умови виживання вони перетворюють на досягнення окупантів; фантазують, як «Білі янголи» полювали на собак і дітей у Кураховому, і видають божевілля людей за радість іграшкам на цвинтарі відпрацьованих снарядів. Про це — у матеріалі «Вчасно».
«Людей загнали в підвали, потім завезли у Вугледар, а в той час відбирали їхні квартири й будинки»
Військовослужбовець Віталій, мешканець Курахового та військовослужбовець ЗСУ, боронив рідне місто до січня 2025 року. Він був одним з останніх, хто виходив звідти, прикриваючи відхід побратимів. У понівеченому місті лишилася його квартира, яку роздерибанили окупанти. Зараз зв’язок із місцевими неможливий — більшість людей виїхали, в місті немає зв’язку й електроенергії, тим паче мобільного інтернету. Тож про те, що відбувається всередині, він дізнається здебільшого з пропагандистських роликів про «допомогу звільненому місту». Хоча його сусіди розповідали не про «досягнення» рф, а про пережиті жахи, коли опинилися в підвалах Вугледара в той час, коли їхні квартири заселяли та грабували окупанти.
«Води немає - її привозять з росії. Це при тому, що постачань води немає з Донецька, бо там теж її немає. Світла немає, зв’язку немає, опалення теж. Раз на кілька тижнів місцева влада роздає оберемок дров людям, щоб вони опалювали будинки. Але їх не вистачає, тому збирають гілки, дошки з парканів б’ють на частини, щоб грітися. Готують їжу на вогні, біля своїх будинків. Дехто, хто багатший, купив газовий балон і готує вдома. але таких одиниці. Це на росії показують як приклад того, наскільки „винахідливі люди і як класно вони живуть“. Але це приватні ініціативи тих, хто ще якось заробляє», — розповідає курахівець.
Варіантів заробітку, щоправда, обмаль: або таксувати (люди здебільшого їдуть до окупованих у 2014 році міст, щоб зняти гроші з картки), або продавати щось. Магазинів у Кураховому лише три (хоча росіяни дуже пишаються, що відкрили наприкінці 2025 року один з них). Аптек немає - ліки, бинти чи інші засоби для надання першої медичної допомоги купують постачальники разом з хлібом чи картоплею, і привозять на продаж за підвищеними цінами у 1,5−2 рази.
Нині Віталій моніторить, як його продірявлений будинок руйнується снігами та відлигою. Кадри, які з’являються у місцевих телеграм-каналах, показово демонструють, як росіяни занедбали Курахове. Ті будинки, які ще на початку окупації можна було зберегти в придатному для проживання стані, зараз можна лише зносити. Коли росіяни лише зайшли, мови про забиття вікон, гуманітарні плівки чи ДСП не було. Людей вивозили у так звані «гуманітарні хаби». До потепління Гірник і Курахове були порожніми. А коли людей почали пускати (до того діяв режим обмеження руху й людям заборонили з’являтися на вулицях), з’ясувалося, що рятувати житло більше ніяк.
«Мої сусідки по будинку лишилися в Кураховому, бо вирішили, що так буде краще — вони берегтимуть квартири, у яких все життя прожили. Я кілька разів пропонував забрати їх, але не зміг. Вони одними з перших потрапили під окупацію, тому я був впевнений, що їм якось допомогли… Але ні. Потім мені розповіли, що їх загнали в підвали й заборонили виходити на вулицю під загрозою розстрілу. Двох бабок підозрювали в тому, що вони можуть кинутись на росіян», — пояснює військовий.
У лютому їх із 20 іншими мешканцями Курахового (зокрема, і з пораненою уламком дитиною) вивезли у Вугледар, проте там умови були аналогічні підвальним. Дозволили повернутися лише у квітні, пояснивши, що там ситуація «стабілізувалася». Коли ж люди повернулися додому, з’ясувалося, що та сама стабілізація означала розселення вояк рф, «віджим» квартир і підвалів під «потреби армії». Тим, хто хотів повернутися до себе додому, запропонували пожити або в іншому житлі (яке вони самі знайдуть, відкривши або зламавши замки), або ж лишався варіант продовжити жити у підвалах Вугледара. Сусідкам Віталія Ользі та Тетяні (імена змінені на його прохання) пощастило — в будинку квартири росіяни не забрали, оселилися в підвалі. А жінки повернулися в приміщення без вікон, дверей, речей (не було навіть ковдр і теплих курток), техніки та окремих меблів. На той момент через сирість на стінах вже з’явилася пліснява. Посушливе літо проблеми не вирішило. Станом на зараз єдине, на що спромоглися окупанти — забити жінкам вікна фанерою (влітку видавали плівку).
«Зв'язку з ними майже немає. Востаннє ми спілкувалися восени 2025, коли мені написала Ольга в „Телеграмі“. Попросила пожити в мене, бо у її квартирі дірки від уламків, а закласти їх цементом росіяни відмовляються — кажуть, що вони не повинні це робити. На той момент двері в квартирі все одно були вибиті, все покрадене, тому я дозволив», — каже чоловік.
Спостерігати за тим, як росіяни біснуються у його місті, боляче. І попри те, що Курахове давно окупували, отримати компенсацію за житло він досі не зміг: комісія не працює, йому кажуть чекати можливості оглянути будинок особисто або за допомогою супутника.
Божевілля на руїнах Курахового
У місцевих телеграм-каналах інформації про Курахове обмаль. Фотографії, які публікують люди, жахають, наскільки росіяни занедбали все, що раніше працювало. Відновлення немає. Все, що зробили окупанти, коли захопили місто — поприбирали трупи з вулиць (у деяких підвалах рештки досі можна побачити), похоронили їх у спільних могилах, а після того влаштували «народні збори», де урочисто повідомили, що місто «звільнили».
Тепла немає, тож грітися містянам доводиться дровами. Волонтери пишаються тим, що привозять людям у розбиті квартири деревину, яку ті палять.
«Оскільки немає електроенергії й тепла, люди замерзають. Тому сьогодні вирішили наколоти дров», — каже один із російських «добродійників», пересуваючись містом у касці та бронежилеті.
До речі, волонтери та приїжджі комунальники, окупанти абощо ходять Кураховим у повному екіпіруванні - з захистом на випадок обстрілів. Щоправда, небезпека, якої вони так бояться, абсолютно не завадила їм запустити навчання у школі в центрі міста. Там теж немає опалення і світла, тому місяць тому росіяни встановили їм дизельний генератор, який забезпечує роботу не набагато раніше встановленого електричного котла. У школі, зауважують окупанти, навчаються 26 дітей.
Медичної допомоги у місті теж немає, до речі. Єдине, що зробили росіяни у цій сфері - це запустили пункт «базування» для екіпажу двох екстренок на все місто.
«Також профільні медичні бригади виїжджають для надання необхідної амбулаторної допомоги на місцях», — додають окупанти у телеграм-каналах.
Щоб виживати, люди, яким ніде працювати, шикуються за гуманітаркою. Її російські волонтери привозять із «спонсорів-глибинок», видаючи на руки воду та сухпаї. Здебільшого у пакетах консерви (по одній банці рибної та м’ясної), два види круп, цукор, мука. Інколи буває олія чи масло, а на особливі свята (зокрема, новорічні) додавали або цукерки, або банку згущеного молока (якщо отримувач — дитина). Раніше були й ковдри, проте їх перестали видавати наприкінці листопада.
Зі світлом ситуація стабільно погана: попри обіцянки, росіяни так і не змогли відновити ні тепло-, ні водо-, ні електропостачання. Останнє рідко, але з’являється на кілька годин. Мобільний зв’язок «лежить» у більшості міста, тому єдиним джерелом інтернету лишаються магазини, де раніше власники використовували «Старлінки».
Радіти, здавалося б, немає чому, проте одна з місцевих мешканок, Галина, для яскравих фото нібито щиро раділа привезеним ялинковим іграшкам напередодні Нового року. Щоправда, робила це на фоні потрощеного даху в будівлі у своєму дворі, і біля «кладовища» тубусів від відпрацьованих снарядів.
Як принизливі умови виживання російська пропаганда перетворює на перемогу
На сьогодні мешканці Курахового на відео дякують «рєбятам» за відремонтовані двері під'їзду, які свого часу вибило під час бомбардування міста. Залізне полотно продірявлене уламками, але місцева з посмішкою на обличчі дякує росіянам за те, що ті через рік після окупації поремонтували їх.
«Дякуємо вам за двері. Тепер у під'їзді тепло і не так страшно. Дякую за тепло, за ініціативу, що вони допомагають місто. Ну, дахи роблять, замки. У нас все розбито. Якось так. Дякую за все», — каже курахівчанка.
Крім того, матері, які в Кураховому переховували дітей під обстрілами, пишаються тим, що не дали їх евакуювати «Білим янголам». На момент окупації неповнолітніх було дев’ятеро, яких ховали.
«Дуже суворо було. Дітей ховали, бо їх шукали. Тих, у кого були опікуни — там їх відразу ж забирали, без розмов, під примусом, що не будуть нараховувати виплати. Тому їх всіх вивезли. А батьки, які вирішили, що діти мусять тут лишитися, їх ховали в підвалах. Тому в нас є знаменитий хлопчик Альоша. Він зараз у четвертому класі, хоча мав би бути в п’ятому. У нас наприкінці 2024 року зникло світло й інтернет, тому він не вчився. І досі немає світла й інтернету. І всі ці діти пішли на рік назад у школу. І от коли тут ходили й шукали дітей по дворах. він був у підвалі, а його бабуся вискочила на вулицю. Прийшли „Янголи“, почали його викликати, а він без дорослих не вийшов. То вони на його очах у собаку стріляли, щоб він вийшов до них», — фантазує для російської пропаганди мешканка Курахового.
Тепер у Кураховому люди вдячні росіянам за те, що ті їх «не кидають, а приїжджають годувати, забивати вікна плівкою, а де можна — вставляють фанери». Радіє й кланяється за те, що вони «ввічливі, добрі», додає інша жінка. Вона радіє «ласкавому» ставленню після того, як 8 місяців провела у «сирому, холодному підвалі». Щоправда, традиційно для російської пропаганди вона забуває сказати, через кого провела неповний рік у нелюдських умовах, хоча раніше мала власну квартиру з усіма умовами цивілізації.
«Навіть казати страшно. в яких умовах жила в підвалі. А я дуже хвороблива людина. Мені дуже багато років. Ви робите дуже велику справу. Крім тієї роботи, ще й цю», — каже бабця, імовірно, маючи на увазі окупацію інших міст та вбивство цивільних людей на «незвільнених» територіях України.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!