Життя захисника обірвалося майже через рік після мобілізації до лав ЗСУ.
Претендувати на допомогу можуть не всі, лише вразлива категорія українців і за окремих умов.
Цього разу людей забирали з кількох локацій, аби не влаштовувати скупчення в одному місці. Більшість — літні жителі, які до останнього сподівалися залишитися у власних домівках.
Після окупації у жовтні 2024 року Красногорівка на Донеччині перетворилася на місто руїн. Із 15 тисяч мешканців тут залишилося близько 200 людей, які виживають без базових умов — води, опалення та стабільного електропостачання, повністю залежачи від гуманітарної допомоги.
Українського військового звинувачують у так званому вбивстві цивільної жительки. Жодних доказів цього злочину немає.
Армія рф щодня тисне в напрямку Лимана. Ворог атакує, обстрілює позиції й намагається проводити «інфільтрацію».
Росіяни проводять і намагатимуться проводити атаки по всій лінії фронту. Однак основною ціллю залишається Донеччина, а саме — дійти та окупувати місто Краматорськ.
На Донеччині різниця в ціні між відносно тиловими містами та прифронтовими може становити 1−2 гривні додатково до середньої вартості пального.
Найбільший тиск противник продовжує здійснювати на Покровському напрямку, де українські захисники зупинили десятки штурмових спроб у районі низки населених пунктів. Ворог також активізувався на Костянтинівському та Слов’янському напрямках, намагаючись просунутися вперед, однак безуспішно — підрозділи ЗСУ тримають позиції та стримують наступ.
Під вогнем перебували 8 населених пунктів: міста Дружківка, Краматорськ, Миколаївка, селища Біленьке, Олександрівка, Олексієво-Дружківка, села Андріївка, Зелене.
Гроші нарахують пенсіонерам, ВПО, людям з інвалідністю та іншим громадянам, які отримують соціальну допомогу.
Людей вивезли з Дружківки та Олексієво-Дружківки, де нині не вщухають ворожі обстріли.
Мільйони українців через війну втратили роботу та стабільний дохід, але нині ці втрати можна зафіксувати, аби мати можливість отримати компенсацію з майбутніх репарацій.