«2024 має стати для України роком стратегічної оборони та створення бази для перемоги над рф»: в уряді Естонії виступили з новою військовою стратегією

«Перспектива того, що Україна не матиме іншого вибору, окрім як вести переговори з росією з позиції слабкості, не тільки лякає, але й підриває наші цінності, інтереси та цілі. Доречно слідувати оновленій військовій стратегії, яка забезпечить перемогу України, поразку росії та налаштує трансатлантичну оборону на успіх. Маючи рішучу політичну волю, ми можемо дозволити собі посилити як військовий, так і економічний тиск і довести виснаження російської сторони у війні проти України до крайньої точки. Ми більші, ніж це завдання…

Загальний ВВП Контактної групи з питань оборони України, також відомої як група у форматі «Рамштайн», становить 47 трильйонів євро. Загальна сума військової допомоги Україні наразі становить близько 95 мільярдів євро — 0,2% від цього. У той же час сукупний оборонний бюджет коаліції «Рамштайн» більш ніж у 13 разів перевищує сильно роздутий російський: 1,24 трлн євро проти 0,09 трлн євро в 2023 році. Не повинно бути сумнівів у тому, хто має перевагу", — йдеться в документі.

При цьому, за підрахунками естонців, ведення війни в Україні коштує росії близько трильйона рублів на місяць лише у вигляді військових витрат. Та оцінки показують, що приховані витрати, пов’язані з війною, завуальовані під іншими категоріями у федеральному бюджеті, можуть становити 30% на додаток до цього. Військовий бюджет росії на кінець 2023 року становить третину всього федерального бюджету. Подібна частка (29,4%) запланована на військові витрати в 2024 році, фактично за рахунок основних державних функцій, таких як освіта, охорона здоров’я, інфраструктура та соціальна політика.

«Мета — виснажити російські війська»

У стратегії зазначається: необхідно змінити оцінку росії про те, що війна може бути завершена в 2024 році. «Натомість 2024 рік стане для України роком стратегічної оборони — часом для створення необхідної військової та промислової бази, щоб перемогти росію».

З цією метою, вважають в естонському відомстві, доцільно підтримувати програми підготовки Збройних Сил України та відповідно адаптувати виробництво оборонної промисловості для забезпечення ЗСУ артилерією, зброєю, боєприпасами, БПЛА, ударними системами, протиповітряною обороною та винищувачами, необхідними для звільнення території. Згідно зі стратегією, щоб завдати росії поразки у цій війні, необхідно, щоб Україна та її партнери переслідували наступні цілі:

Обійти оборону росії шляхом:

• перерізання російських наземних ліній комунікації, аби зробити забезпечення військ (під загрозою артилерії або з повітря та моря) непропорційно вартісним та затратними по часу;

• спричинення постійного та посиленого виснаження російських сил;

• морської блокади Чорноморського флоту;

• проведення тривалої кампанії з деградації російських Повітряно-космічних сил;

• навчання та підготовки українських військ до збільшених масштабів наступальних дій.

Продовжувати притуплювати російські наступальні операції

• Якщо не втручатися, росія має спроможність навчати приблизно 130 000 військових кожні шість місяців у згуртованих підрозділах і формуваннях, готових до ведення операцій. Додаткові війська можуть бути мобілізовані та введені в Україну як непідготовлені заміни, але вони не забезпечують ефективної бойової потужності;

• Російську систему підготовки (особового складу — ред.) можна піддати тиску та порушити шляхом постійного та посиленого виснаження підрозділів рф в Україні, змушуючи передчасно відправляти на поле бою новомобілізованих. Це змусило б російську систему відправляти приблизно 40 000 додаткових військ замість 130 000 кожні шість місяців у згуртованих підрозділах.

• Мета повинна полягати в тому, щоб домогтися виснаження військ на рівні у щонайменше 50 000 убитих і важко поранених російських військових на шість місяців, щоб постійно погіршувати якість російських сил, не даючи росії відновити наступальну бойову міць — чого Україна наразі успішно досягла;

• Додаткова кількісна та якісна підготовка українських військ разом із необхідною військовою допомогою ще більше посилить виснаження, змусивши росію здійснити повну національну мобілізацію — прискорюючи бажаний рівень виснаження та збільшуючи ризик внутрішніх конфліктів для російського режиму.

Економічне скорочення російського оборонно-промислового виробництва для збільшення ціни та наслідків військового виснаження

• Пріоритетом є перехід від пасивного проходження санкцій до їх проактивного та агресивного застосування в поєднанні з економічним примусом для обмеження торгівлі з росією. Необхідно рішуче заперечити мовчазну згоду кількох держав, які мають значний вплив на ЄС, що дозволяє росії ухилятися від санкцій та експортного контролю;

• Військові ресурси росії мають бути зменшені всіма способами. Після початкових наслідків таких заходів, як обмеження цін на нафту, прийнятого G7 та ЄС, росія знайшла способи успішно обійти їх, повернувши свої доходи від нафти та газу до стабільного зростання останнім часом. При цьому продажі нафти і газу складають понад 28% російських бюджетних надходжень; належним чином ефективно реалізовані заходи можуть стати потужним інструментом для стримування надходжень до військової скрині росії.

Збільшення ціни агресивної війни шляхом розподілу конфіскованих або заморожених активів росії на користь України

• Оскільки міжнародне співтовариство заморозило понад 330 млрд євро, з яких понад 200 млрд євро контролює ЄС, необхідно створити надійний важіль впливу, який би гарантував, що ці кошти не будуть повернені до росії, якщо не буде виконано повного виведення військ із суверенної території України в її міжнародно визнаних кордонах і не припинено атаки на Україну. Хоча лідери ЄС зробили перші кроки для використання прибутків від цих активів, потрібні й подальші.

Новий підхід до навчання ЗСУ, більше артилерії та додаткові можливості щодо винищувачів: що можна зробити вже наступного року, та в скільки це обійдеться

Міністерство оборони Естонії наводить своє бачення, як можна посилити військову міць українського війська в 2024—2025 роках:

Жива сила

Зазначається, що для того, аби Збройні Сили України могли звільнити ключові об'єкти, необхідно забезпечити достатню підготовку для розширення масштабів, у яких українські бійці можуть проводити операції.

«Наразі ЗСУ не можуть проводити навчання всередині України вище ротного рівня через загрозу удару по районах навчань. Тому українським підрозділам важко діяти синхронно у формуваннях, більших за роту. У бригадах ЗСУ бракує достатньо підготовлених штабних офіцерів для реалізації задумів командирів та синхронізації дій підрозділів. Отже, ефективний діапазон управління бригадою для наступальних операцій становить приблизно дві роти», — йдеться у підрахунках.

«Навчання було розпочато, коли Україні гостро потрібні були більш підготовлені солдати для захисту фронту, що розширявся. Оскільки швидкість мала значення, а оборонні операції простіші за наступальні, навчання було прискорено до п’яти тижнів. Цього недостатньо для підготовки солдатів до наступальних дій. Під час Другої світової війни британська піхота мала понад 20 тижнів підготовки, перш ніж їх вважали достатньо підготовленими, а армія США мала 13−17 тижнів базової підготовки. Тому ми повинні розробити наші навчальні програми, щоб краще підготувати наших українських партнерів до наступальних операцій. Настав час для нас поставити нові цілі, новий темп і новий стандарт якості навчання українських військ. У 2024 році мета повинна полягати в тому, щоб розширити українські операції від дій на рівні роти бригади до здатності виконувати бригадні атаки. У 2025 році метою ЗСУ має бути проведення одночасних бригадних атак за допомогою більших формувань на спільному рівні», — вважають естонці.

Техніка

Артилерія

Як для росії, так і для України артилерія є основним засобом ураження військ. Хто зберігає вогневу перевагу, той зберігає ініціативу. Забезпечення підтримки вогневої сили України має вирішальне значення як для наступу, так і для оборони. І Європа, і США спрямували свої зусилля на задоволення потреб України в артилерії, надавши сотні платформ і загалом мільйони боєприпасів. Сучасні системи, як MLRS і HIMARS, а також ударні ракети великої дальності виявилися вирішальними для ураження важливих цілей, у той час як на передовій зберігається потреба у достатній кількості боєприпасів для систем менших радіусів дії.

Україні потрібно щонайменше 200 000 снарядів на місяць, щоб зберегти локальну вогневу перевагу. Підтримання такої швидкості вогню спустошить європейські та американські запаси протягом 2024 року та вимагатиме значних іноземних закупівель боєприпасів. Союзники можуть збільшити виробництво боєприпасів, щоб досягти цього показника не пізніше 2025 року.

«Щоб задовольнити мінімальний рівень потреб України протягом 2025 року, необхідне нарощення європейських зусиль на 140% порівняно з 2024 роком», — підрахували естонські фахівці.

При цьому загальний обсяг виробництва та рівень відновлення артилерійських боєприпасів у росії у 2024 році, ймовірно, досягнуть 4,5 мільйонів одиниць. Цей обсяг значно перевищує кількість артилерійських боєприпасів, які є в розпорядженні України.

Якщо коаліція «Рамштайн» не зможе в терміновому порядку забезпечити достатнє збільшення виробництва та постачання боєприпасів в Україну, перевага росії у їх використанні і, відповідно, у війні зросте.

Додатковим обмежуючим фактором стійкості українських вогневих сил поки що є артилерійські стволи. За оцінками, Україні знадобиться 1500−2000 стволів на рік, кожна одиниця вартістю до € 900 тис. Враховуючи їхню обмежену кількість, особливу увагу слід приділити компаніям, здатним працювати для розширення виробництва.

Серед іншого промислові інвестиції мають бути спрямовані на забезпечення постачання в Україну GMLRS (реактивних снарядів, які застосовуються в реактивних системах залпового вогню MLRS та HIMARS — ред.). Йдеться про 8760 штук на рік, адже встановлено, що 24 снаряди на добу вистачає для придушення російського вогню. На сьогоднішній день Lockheed Martin загалом виготовив понад 60 000 ракет і прагне збільшити повну річну потужність на 10 000−14 000 у 2024. При орієнтовній вартості однієї ракети в приблизно 160 000 євро, загальна вартість мінімальних військових потреб на рік становить приблизно 1,4 мільярда євро.

Безпілотні літальні апарати

Попит на БПЛА є повсюдним, із щільністю приблизно двох на взвод піхоти, трьох на артилерійську батарею та п’яти на командний пункт батальйону.

І росія, і Україна сильно залежать від китайських БПЛА DJI. Завоювавши цивільний ринок, DJI має економічну перевагу через масштаби, що дозволяє виробляти необхідну кількість дронів за прийнятною ціною. БПЛА виробництва НАТО часто настільки ж ефективні, як і DJI, але на порядки дорожчі, оскільки вони виробляються в невеликих масштабах, для обмеженої кількості замовників і майже виключно для військових клієнтів.

«Для того, щоб члени НАТО могли задовольнити потреби України та свої власні потреби в БПЛА під час конфлікту та мати стійкий ланцюжок поставок для їх створення, Європі необхідно масштабувати створення простого взводного БПЛА. Метою має бути виробництво 5000 на місяць за ціною нижче 2500 євро за одиницю (150 мільйонів євро на рік). Ці самі БПЛА слід використовувати для конкуренції з DJI на цивільному ринку, а також слід вивчити регуляторні заходи, оскільки збір виробником величезних обсягів даних на європейських цивільних і військових підприємствах становить загрозу національній безпеці», — пропонують серед іншого естонці.

Протиповітряна оборона наземного базування

Союзники вже надали Україні різні системи ППО, такі як Patriot, Hawk, IRIS-T, NASAMS і Gepards. Та росія продовжує зосереджувати свої зусилля на ефективному зношенні засобів протиповітряної оборони України, і вкрай важливо, щоб партнери надалі допомагали робити українську наземну ППО стійкою. росія значно розширила виробництво різноманітних ударних систем великої дальності. Це включає в себе накопичення приблизно 1500 БПЛА Shahed, які зараз виробляються в росії, разом із крилатими ракетами, балістичними ракетами та аеробалістичними ракетами. У жовтні 2022 року вони виробляли приблизно 40 таких систем на місяць. Виробництво може досягти 200 ударних систем на місяць протягом 2024 року.

Оскільки для перехоплення повітряних цілей зазвичай потрібно запускати два перехоплювачі, то потреба Україна наближається до 400 перехоплювачів на місяць, при цьому деякі ракети пройдуть через незахищені сектори, а деякі будуть збиті іншими системами, наприклад, переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК). росія мала дуже незначний успіх у своїх періодичних спробах знищити українські зенітно-ракетні системи великої дальності (ЗРК), тому більшість українських модернізованих радянських систем С-300 залишаються цілими. Однак запаси боєприпасів сильно вичерпані.

Партнери України повинні допомогти місцевому ВПК у виробництві цих перехоплювачів. Українські тактичні ЗРК «Бук» і «Оса» є причиною того, що росія не змогла встановити перевагу в повітрі та перемогти Україну. Як і у випадку з С-300, для них також не вистачає боєприпасів. Придбання додаткових ракет для українських систем «Бук» має бути короткостроковим пріоритетом в процесі переходу на інші системи.

«Європейські союзники повинні продовжувати підтримувати зусилля з розробки та інтеграції альтернативних боєприпасів для існуючих пускових установок „Бук“, таких як ракети Hawk, значні запаси яких наявні. США намагаються усунути цю прогалину за допомогою свого так званого проєкту FrankenSAM, розробленого для об'єднання елементів західних і радянських систем в оперативні засоби протиповітряної оборони, такі як ракети „земля-повітря“ західного калібру з переобладнаними пусковими установками або радарами радянських часів. Попри те, що масштаби проєкту обмежені через його експериментальний характер, він показав успішний результат на передовій і є припущення, що проєкт варто продовжувати. Необхідно вивчити інші європейські варіанти», — йдеться в стратегії.

Європейські країни повинні інвестувати в збільшення виробничих потужностей пускових установок, радарів і перехоплювачів для таких систем, як SAMP-T, NASAMS, Sky Sabre, Narew і IRIS-T SLM, які також є високоефективними проти більшості типів російських ракет і можуть зменшити навантаження на Patriot і С-300 з часом. Європейським державам також слід виробляти та постачати додаткові системи NASAMS і IRIS-T малої та середньої дальності (SLS і SLM), щоб вони могли виконувати тактичну роль поблизу лінії фронту, поступово замінюючи системи «Бук» і «Оса», які зараз утворюють кістяк тактичної протиповітряної оборони ЗСУ.

Поточна європейська виробнича потужність необхідних систем залишається дуже обмеженою як за кількістю, так і за швидкістю: на основі публічних джерел річні показники виробництва на системи все ще виражаються однозначними цифрами, тоді як час доставки та заміни перевищує роки.

Винищувачі

Зрештою, Україні потрібно доповнювати свою ППО оборонними повітряними контрзаходами. До 2025 року українським ПС знадобляться західні винищувачі для цього. Нідерланди, Данія, Норвегія та Бельгія вже зобов’язалися передати Україні винищувачі F-16. Хоча загальна кількість реактивних літаків не розголошується, перші поставки заплановані на кінець цього року, а додаткові - на 2024 та 2025 роки.

Та естонці припускають, що шведські винищувачі Gripen C/D могли би бути ще однією можливістю для України. Gripen були розроблені якраз для ефективних розосереджених багатоцільових операцій проти російських сил. Вони призначені для обслуговування, дозаправки та переозброєння на базах групами з п’яти військових, які пройшли дво- чи тримісячне навчання під керівництвом більш досвідченого наглядача, з використанням універсальних інструментів, які перевозяться на двох легкових транспортних засобах — отже, знадобиться менше зусиль для розгортання літаків в Україні.

Gripen може нести та запускати ефективну ракету «повітря-повітря» європейського виробництва Meteor.

«Gripen дозволять українським пілотам бути ефективним у менших групах і бути фактором стримування російських літаків поблизу фронту», — йдеться у стратегії.

Україні знадобиться приблизно 20 літаків для двох ескадрилій по вісім у кожній, щоб здійснювати по два вильоти двома суднами на день, а також мати чотири в резерві чи для заміни. Загальна вартість літака становитиме близько 3 мільярдів євро з додатковими експортними угодами та поставками з європейських країн-партнерів ракет Meteor.

Естонські партнери переконані, що результат розв’язаної росією агресивної війни стане визначальним моментом для майбутнього України та євроатлантичного регіону. «Все, окрім перемоги України, за якої поважається її бажаний суверенітет і територіальна цілісність, буде стратегічною та дорогою помилкою, яка матиме відлуння у всьому світі».

Кремлівський режим ставить під сумнів саме існування України та загрожує НАТО. Але, по суті, виділення лише 0,25% ВВП щорічно на військову допомогу Україні забезпечило б приблизно 120 мільярдів євро ресурсів, що є більш ніж достатніми для реалізації викладеної стратегії. Цілком доречно, щоб це було узгоджено на рівні глав держав і урядів під егідою коаліції «Рамштайн».

На думку естонців, якщо притримуватися цієї стратегії, 2024 буде роком стратегічної розбудови та оборони як для України, так і для євроатлантичної спільноти.

«Темпи та перспективи поразки росії швидко прискоряться у період до 2025 року, коли виробництво оборонної промисловості Сполучених Штатів і Європи досягне нового рівня. З такою постійно зростаючою та міцнішою рішучістю Україна справді виграє, а росія програє не пізніше 2026 року», — зазначається наприкінці.