42 роки назавжди: «кримський козак» Володимир Гаврилюк поліг у боях за Лиманщину
Володимир народився у селі Степанівка Вінницької області. Закінчив Вінницький транспортний коледж. З 2000 року жив у Криму, навчався у Кримському гуманітарному університеті. Чоловік мав сильні проукраїнські погляди, тому возив сина через всю Ялту в єдиний у місті україномовний дитячий садок. Майстрував бандури та кобзи, сам навчився грати на них і співав дітям колискові, розповідає платформа Меморіал.ua.
Був учасником Євромайдану. Після російської окупації півострова родина Гаврилюків переїхала на Вінниччину.
Чоловік не зміг залишитися вдома під час війни 2014-го, тому добровольцем поїхав на фронт. Брав участь в АТО у складі батальйону «Золоті ворота». Згодом оселився у Вінниці, де служив у патрульній поліції.
З перших днів повномасштабного вторгнення російських військових Володимир пішов до військкомату. Приєднався до підрозділу територіальної оборони Збройних сил України.
13 грудня Володимир пішов на завдання, з якого не повернувся. За кілька днів дружина Юлія почала пошуки. Певний час Володимир був безвісти зниклим. А вже наприкінці грудня за програмою обміну окупанти повернули тіло Гаврилюка. Юлія впізнала його за нестандартним кулоном — бронзовим тризубом у формі птаха на чорному мотузочку.
«Мій коханий. Наш герой. Наш захисник. Ти з першого дня пішов боронити нашу землю. Не уявляю життя без тебе... Ти так мріяв на Різдво запалити багаття у змурованому тобою каміні, зібрати всю сім'ю в цій залі, яку ми разом будували. Твоє крісло-гойдалка чекало тебе. Ми підготувались з донечкою всупереч передчуттям... А ти приїдеш, збереш гостей, але без багаття і радощів», — написала дружина полеглого воїна Юлія.
Поховали Володимира у рідному селі Степанівка на Вінниччині.У захисника залишилися дружина та двоє дітей: син Вова і донька Аня.
Вічна пам'ять Герою!