«Бабусі відірвало пальці, коли вибігла шукати воду»: евакуації з Миколаївки смертельно небезпечні, дрони спалюють цивільних у машинах

Ситуація у Миколаївці на Донеччині погіршується з кожним днем. Відколи на Слов’янський напрямок зайшов ворожий підрозділ «Рубікон», логістика та будь-які пересування ускладнилися в рази. Окупанти намагаються захопити панівні висоти в Рай-Олександрівці, щоб паралізувати область.

«У Миколаївці на кожну машину полює окремий дрон з бомбою»

Окупанти намагаються окупувати Рай-Олександрівку, щоб вийти на панівні висоти й наступати на Миколаївку. Уже зараз їхні дрони постійно контролюють усі пересування містом, тож будь-які евакуації чи навіть виїзди з міста цивільним авто неможливі. Воєнні оглядачі кажуть, що подібні підрозділи зазвичай не заводять у район просто для демонстрації присутності. Їхнє завдання полягає у виснаженні логістики, вибиванні підрозділів БпЛА, порушенні ротацій та створенні постійної напруги в тилу.

Зокрема, оглядач «Мучной» каже, що у напрямку Миколаївки ситуація залишається небезпечною через постійне полювання окупантів на логістику. Вони стабільно працюють по відкритій дорозі, використовуючи нічні дрони з підсвіткою цілей. Вони вибудували систему контролю маршруту й регулярно спалюють техніку під час руху. На цій ділянці будь-яке пересування — серйозний ризик.

Це підтверджує й керівник гуманітарної місії «Проліска» Євгеній Ткачов у коментарі «Вчасно». За його словами, Миколаївка нагадує Дружківку, проте в кілька разів меншу. Через це скупчення дронів щільніше, тож кожна евакуація — це більш ніж 50% того, що на машину полюватимуть і поцілять.

«Миколаївка за специфікою нагадує Дружківку, але там набагато небезпечніше, бо менший розмір населеного пункту. Тобто у Дружківці посеред дня було пів сотні автівок, а над містом висіли 5−10 дронів одночасно. Була ймовірність, що за ціль оберуть когось іншого, а не гуманітарну машину. А в Миколаївці на ті ж 5−10 дронів — 5−10 автівок. Набагато більша ймовірність, що росіяни атакують цивільних, бо на кожну машину є по дрону», — каже Ткачов.

Волонтер Богдан Зуяков, який вивозить цивільних із найбільш небезпечних ділянок фронтової Донецької області, додає: досі буває, коли вони приїжджають на евакуації, їм не відчиняють двері. Зокрема, кілька днів тому мала відбутися евакуація чоловіка 1937 року народження. Однак коли вони приїхали за адресою. двір і будинок були зачинені. Доля дідуся досі невідома.

«Стукали, тарабанили — ніхто не відкрив. А пейзажі там такі собі: ділянка прострілюється, поруч спалені будинки й „покошені“ дерева», — каже чоловік.

Крім того, часто люди не готові до евакуації, хоча їм намагаються завчасно сказати час, коли приїдуть волонтери. Від швидкості зборів чи готовності людей залежить, чи вдасться взагалі виїхати цілими з-під дронів.

«Поки вони поволі вдягаються, ми вже можемо за цей час „роздягтися“. Дрони змінюють один одного, тому хвилин, коли над головою нічого не літає, більше не буває», — зауважує волонтер.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ворог тисне по західному флангу Костянтинівки й атакує в районі Рай-Олександрівки: ситуація на східному фронті

«Жити так просто неможливо, вирішив, що вже треба кудись їхать»

Володимир, якого евакуйовували із Миколаївки на початку травня, на волонтерів чекає вже у під'їзді. У його квартирі вибиті вікна, скло скрізь на підлозі, речі були зібрані ще кілька тижнів тому. На волонтерів він чекав уже кілька годин, оскільки сподівався, що вдасться виїхати рано. На жаль, не вдалося — заїхати в населений пункт було неможливо через дронів-ждунів, які ліквідували військові тільки через кілька годин. Сподіватися. що евакуаційний автомобіль, більше не доводиться — окупанти цілеспрямовано б’ють по всіх автівках, які лише помічають.

Коли чоловік сідає в автомобіль, перехрещується і каже, що готовий їхати. Ані сліз, ані шкодування, що їде з дому, він не має. Запевняє, що в Миколаївці таке пекло, що сумувати за стінами неможливо — надто високий ризик, що у росіяни вб’ють його у власній квартирі.

«Тут же жити неможливо, як? Я з дому не виходив, сидів у підвалі. Добре. що вже тепліше. Ковдрою вкривався, воду набрав ще на початку весни. Там ще лишилося кілька пляшок, якщо комусь знадобиться — не виливав. Їв гуманітарку, яку давали. Її теж багато було», — каже Володимир.

Чоловік розповідає, що не знав, у якому стані Миколаївка, бо далі двору боявся виходити. Останні кілька тижнів навіть не виходив на вулицю, лише виглядав на неї з-під даху під'їзду.

«Нема на що дивитися. Все побите. нічого цілого. Цілий день тільки й чую, як воно бахкає, бахкає, бахкає. Дуже близько. Але я вже трохи звик до цього», — відмахується миколаївець, перевіряючи, чи поклав у невелику сумку книгу, яку йому надсилав син.

«Люди почали виїжджати голодні, пенсіонери — поранені, декому через рани доведеться робити ампутації чи серйозні втручання»

Відстань до фронту від Миколаївки, відповідно й небезпека, приблизно така ж, як і в Дружківці. Але мішеней менше, а концентрація ударів більша.

Водночас у Рай-Олександрівці ситуація катастрофічна: цивільні самі вимушені завозити продукти, якими харчуватимуться. Магазини всі зачинені, населений пункт — кілл-зона, де пересуватися смертельно небезпечно. Поранені люди перебігають пішки з села до Миколаївки під обстрілами з дронів.

«За словами цивільних, які звідти вийшли, бачили близько семи людей. Це лише ті, про кого відомо. Місцевість контролюється дронами та перебуває під зоною досягнення різного озброєння. Уже є поховання людей у дворах приватних будинків, це єдиний спосіб заховати тіло», — зауважує в коментарі «Вчасно» волонтерка Марія Вишенська.

Жінка розповідає, що останні десятеро миколаївців, яких вдалося вивезти з-під контролю ворожих бомб і дронів, були у занедбаному стані: надавати допомогу в населеному пункті нікому, тим паче медичну і кваліфіковану.

Поранення в Миколаївці через атаки на цивільних відбуваються вкрай часто, коли місцеві просто виходили з двору в пошуках води чи надії купити продукти. Хоча останнє — це вкрай складний процес, оскільки у населеному пункті працює лише один магазин. Там можна придбати тільки печиво чи консерви — ті продукти. які тривалий час не псуються, оскільки завозити продукти просто неможливо.

«У нас був випадок, коли бабусі відірвало пальці, коли вона пішла по воду. Вказівний, середній і безіменний перерізало, вона несла ними баклажку. Її евакуювали наступного дня, бо в той самий день неможливо було заїхати — більш як 10 дронів висіли над містом. Таких випадків багато, про всі ми не знаємо. Наприклад, нам зі стабпункту медики передзвонили — військові дотягнули чоловіка, якому розірвало обидві ноги. М’язів не лишилося взагалі. тільки дві голі кістки до стегон, посічені уламками в момент прильоту», — каже Марія Вишенська.

Волонтерка наголошує, що зараз кожна евакуація планується заздалегідь і може відбутися лише за вкрай сприятливих умов. Тож кожен день зволікання з виїздом — це ризик, що волонтери, працівники ДСНС або «Білі янголи» можуть не встигнути вчасно доїхати, щоб врятувати людей від каліцтва чи смерті.

Нагадаємо, що у грудні 2025 року в Миколаївці та громаді оголосили примусову евакуацію родин із дітьми. До повномасштабного вторгнення в Миколаївській громаді жили 21,6 тисячі мешканців, а в Миколаївці — 15,7 тисячі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Інколи до сотні людей хочуть втекти звідси»: волонтер про особливості евакуації з Донеччини наприкінці весни