Аліна Євич

У 93 ОМБр діє один з найрезультативніших підрозділів НРК — «Alter Ego». Їх роботи вже відбивали штурми росіян, евакуйовували полеглих і навіть «сталевих братів», підбитих окупантами. Проте навіть у цього підрозділу реальна потреба наземних дронів в п’ять разів більша за ту кількість, яку вони отримують. І навіть серед того, що вони отримують, є музейні експонати: гроші на них витрачені, але застарілі версії та донецький ґрунт вбивають роботів до того, як вони відчують рельєф східної зони зіткнення.

Від весни 2025 року територія вздовж лінії зіткнення (зокрема, вглиб 20 кілометрів у наш тил) для багатьох стала дорогою в один кінець. Навіть коли це були цивільні на старенькому радянському авто, які просто хотіли вижити.

Для евакуаційного підрозділу поліції «Білий янгол» з прифронтової Донеччини пройдешній рік став найбільш витратним в аспекті автомобілів. Десяток броньовиків, на яких вдавалося вивезти з кілл-зони цивільних, зокрема й маленьких дітей, стали ціллю для ворожих дронів. Вони били по машинах навіть тоді, коли на власні очі бачили, як туди напередодні садили мирних мешканців для евакуації.

«Кігті» на ногах, зимова фірмова куртка, бронежилет, каска й десятикілограмовий моток дротів у руках — саме у такому екіпіруванні росіяни бачать ремонтників ДТЕК, які лагодять світло. І все одно скеровують на них дрони та ракети, хоча екіпажі просто намагаються зробити життя людей біля фронту не таким виснажливим та тяжким, яким воно насправді є.

На Костянтинівському напрямку позиції найбоєздатніших підрозділів нерідко тримають бійці батальйону «Алькатрас» 93 бригади Холодний Яр — колишні ув’язнені, готові спокутувати зроблені помилки ціною життя. Тисячі з них воюють більш як рік і вже «вибороли» довіру для штурму ворожих посадок та 100 тисяч «бойових». Однак досі не мають права поїхати у відпустку — поїздка до рідних чи навіть вихід у магазин без попередження держава може сприйняти як СЗЧ.

У Костянтинівці, до якої окупантам лишилося менш як два кілометри, Сили оборони перебувають у всіх мікрорайонах. Проте контролювати ситуацію тяжко, оскільки російські дрони вже місяцями «володарюють» з неба й майже унеможливлюють ротації бійців.

Броньована техніка починає з’являтися на Костянтинівському напрямку, де росіяни таки змогли протиснутися та інфільтруватися в саме місто. Сусідні населені пункти — неконтрольовані з обох боків: ДРГ проникають, їх дрони вибивають не лише піхоту, а й підривають наші НРК, які забирають полеглих та 300-х.

Лише невелика частина міста Лиман перебуває у «сірій» зоні, де вже фіксують російських окупантів. Переважна частина населеного пункту спустіла, проте ще контрольована Силами оборони.

Росіяни пробують оперативно оточити позиції Сил оборони в районі Мирнограда, проте про фізичне оточення мова не йде. Поки що ситуація контрольована, оскільки коридори для логістики ще можливо виставляти.

Зараз місто контролюють у північній частині Сили оборони. Інші райони Покровська неконтрольовані: якщо в центрі ще подекуди присутні розрахунки української армії, то на півдні кілька тижнів як «окопані» росіяни з виставленою технікою та укриттями. Вибити їх звідси за сьогоднішніх умов неможливо.

У Покровську «оперативний простір», здатний кінцево перебити логістику та ротації бійців, росіянам не вдається захопити. Поки що з «успіхів» у місті - сіра зона, яка розрослася на усі північні мікрорайони міста.

Бійці, які стоять на обороні Сіверська, наголошують: тактика «флаговтиків», яку росіяни використовують у «сірих містах», тепер поширюється й на Сили оборони.

У Дружківці, яку почали атакували ворожі дрони, досі лишаються майже 350 дітей. Попри те, що нові згорілі автомобілі фіксують щодня, люди все ж тримаються за «комуналку», зарплату близ фронту та гуманітарні набори.