Аліна Євич

Просто зараз росіяни створюють точки вильоту для своїх пілотів, які наші СБС не можуть ліквідувати: проблема — в заглушених кілометрах ЛБЗ, де наші дрони лише втрачаються. Імовірно, зараз для цивільних останні умовно спокійні обставини, коли вони ще можуть покинути Донеччину та евакуюватися відносно безпечно.

У Костянтинівці вже розпочався період, коли росіяни тиснуть одночасно з кількох флангів, намагаючись проникнути в місто.

Росіяни, яких вдалося зафіксувати на відтинку, ховаються у купах сміття, щоб зігрітися та водночас сховатися від наших дронів. Водночас тривожні «дзвіночки» (на кшталт застосування важкої техніки та спроб прориву) вже фіксуються.

For the «White Angel» police evacuation unit from the frontline Donetsk region, 2025 was the most costly year in terms of vehicles. A dozen armored vehicles, which were used to transport civilians, including small children, out of the kill zone, became targets for enemy drones. They struck the vehicles even when they saw with their own eyes how civilians had been seated there for evacuation.

Якщо подивитися на карту «Deep State», то за Покровськом залишаться такі населені пункти, в яких неможливо воювати.

Покровськ не впав, але тримається на нитці. Оборона ускладнена до неможливості: окупанти на 90% контролюють логістику, майже не лишають шансів на евакуацію 300-х.

«Пам'ятаю хлопця, скромного роботягу, який сам тримав позиції більш як три місяці. Спершу з побратимом, а коли того евакуювали після поранення — лишився сам. Точніше, сказав, що не сам. Показав фото „побратима“ — змія довжиною 1,5 метра, яка жила з ним у бліндажі. Він за це тримався, щоб дочекатися на вихід. Я не розумів, звідки у нього були сили, щоб витримати все, бо повернувся він з того пекла адекватний, позитивний. Знаєте, як?.. Звертався до Бога. Почав молитися щиро», — пригадує капелан бригади, яка тримає оборону Костянтинівського напрямку.

Ілюзіоніст досі замилює очі. Щоправда, тепер не глядачам, яких дуже любив у цивільному житті, а окупантам. Їх вкрай сильно не любить. Тож робить так, аби росіян на Костянтинівському напрямку щодня ставало менше.

На сьогодні Часів Яр розділений навпіл: окупанти контролюють половину, намагаючись просуватися до рубежів з боку Миколаївки. Водночас військові оглядачі передбачають, що росіяни обходять місто, щоб оточити його — за аналогією Мирнограда.

Військові, які тримають оборону біля Мирнограда, заявляють, що навіть поза містом позиції практично непідконтрольні. Але наказ тримати їх попри все вони отримали.

У 93 ОМБр діє один з найрезультативніших підрозділів НРК — «Alter Ego». Їх роботи вже відбивали штурми росіян, евакуйовували полеглих і навіть «сталевих братів», підбитих окупантами. Проте навіть у цього підрозділу реальна потреба наземних дронів в п’ять разів більша за ту кількість, яку вони отримують. І навіть серед того, що вони отримують, є музейні експонати: гроші на них витрачені, але застарілі версії та донецький ґрунт вбивають роботів до того, як вони відчують рельєф східної зони зіткнення.

Від весни 2025 року територія вздовж лінії зіткнення (зокрема, вглиб 20 кілометрів у наш тил) для багатьох стала дорогою в один кінець. Навіть коли це були цивільні на старенькому радянському авто, які просто хотіли вижити.

Для евакуаційного підрозділу поліції «Білий янгол» з прифронтової Донеччини пройдешній рік став найбільш витратним в аспекті автомобілів. Десяток броньовиків, на яких вдавалося вивезти з кілл-зони цивільних, зокрема й маленьких дітей, стали ціллю для ворожих дронів. Вони били по машинах навіть тоді, коли на власні очі бачили, як туди напередодні садили мирних мешканців для евакуації.