Аліна Євич

Коли фронт посипався, винними швидко «призначили» бійців 54-ї ОМБр, але проблема виявилася об'ємнішою: порожні позиції суміжників, відсутність ешелонованої оборони та офіцери, які місяцями брехали про слабкість піхотної оборони. Хаос в управлінні змусив українські сили відходити на висоти, а «стабільна смуга» виявилася ілюзією, яка коштувала міста.

Журналістам «Вчасно» комбриг 54-ї Вадим Черній каже, що ситуація у бригаді важка подекуди на рівні командирів роти — він уже зустрівся зі «слабкими» управлінцями. Однак частину замінити ніким. Або ж це буде принцип заміни «шила на мило».

Сіверськ на Донеччині був «стабільним» до моменту, поки його повністю не втратили за лічені тижні. Попереднє командування приховувало втрати позицій і проявляло воєнну імпотенцію на лінії зіткнення. Врешті, брехня у доповідях і орієнтир на дрони призвели до втрат. Сьогодні це позначається й на Слов’янському напрямку.

«Прийшли м’ясники — усіх повбивають»: з такими словами частина попереднього керівництва 54-ї ОМБр прощалася з особовим складом. Новий комбриг Вадим Черній, який перейняв управління бригадою в аварійний термін, вимушений бороти наслідки «страшилок».

Над Алеєю Героїв дзижчать ворожі дрони й пролітають ракети, які атакують Краматорськ. Війна не відпускає воїнів навіть після смерті, а інколи спроба дістатися до місця останнього спочинку героя — випробування для їх рідних.

Ситуація навколо Часового Яру та Костянтинівки гранично напружена: ворог застосовує тактику «випаленої землі», перетворюючи тилові міста на кілл-зони. Мета — ослабити наші позиції, щоб розрідити їх і просунутися вглиб оборони.

Мешканці багатоквартирних будинків у центрі Слов’янська досі не можуть оговтатися від ракетної атаки, якою окупанти зрівняли з землею пів кварталу.

Росіяни намацують лінії оборони в бік Дніпра, щоб перенести зіткнення і розширити «сіряк» за межі Донеччини на Олександрівському напрямку.

Позиції, на яких перебувають бійці полку «Скеля», поки що дозволяють виявляти та блокувати спроби окупантів просочуватися на їхні позиції.

На Лиманському напрямку дрони 66 ОМБр перебрали на себе роботу піхоти, тому стрілецькі бої витіснились на другий план. Завдяки щільній «кілл-зоні» росіян знищують на підступах до переднього краю, тож піхотинцям лишилася роль «очей» та «вух» бригади.

Ворожі війська всього за 15 кілометрів від Слов’янська. «Сіра зона» підповзає все ближче до міської лінії, тому Слов’янську ТЕС довелося законсервувати через смертельно небезпечні умови роботи. І хоч у міських чатах мешканці сумніваються, що блоки доживуть до закінчення війни, самі лишаються жити під ракетно-дроновими обстрілами.

Біля найгарячішого напрямку тривають зіткнення малих груп. Підготовка до «зеленки» впливає на ворожу тактику, що вже відчувається на територіях біля Покровська.

Ампутації, «свіжі» інсульти та стрес — пацієнтів з таким «букетом» сьогодні доводиться евакуювати з прифронтової Дружківки на Донеччині. Люди розуміють, що навряд повернуться додому, тож від'їжджаючи, часто просять повернути їх назад у пекло.