Аліна Євич

«Віджим» квартир для заселення росіян, відсутність ліків та гуманітарні подачки у вигляді оберемка дров раз на кілька тижнів — така реальність окупованого Курахового. Російська влада пишається відкриттям одного магазину на все місто, тоді як люди стоять у чергах за консервами та мукою, щоб просто вижити.

Костянтинівка сьогодні — це вирви глибиною у три метри від ФАБ-3000, якими окупанти «рівняють» місто. Росіяни намагаються ізолювати місто та закріпитися на околицях, використовуючи для прориву не лише «м'ясні штурми», а й планшети та ранцеві РЕБи.

Офіційного захоплення Покровська та Мирнограда немає. Хоча інформація про окупацію останнього присутні з кінця 2025 грудня. Крім того, контроль над Покровськом також був маломожливий з перших днів 2026 року.

У Покровську антена — зір бригади під час наступу рф. Захист наших бійців окупанти перетворюють на причину болючого поранення чи смерті, скидають на дороги магнітні пастки і випускають по 100 авіабомб кожного дня. Щогодини — по 4−6 прильотів, які «дірявлять» багатоповерхівки і будівлі. Під ними — трупи тих, хто там ховався. Переважно — цивільних, які намагалися дожити до закінчення обстрілів.

Російські окупанти звітують, що найбільше пошкоджень та уражень у війні з Україною їм завдають дрони. У Силах оборони їх — понад десяток різновидів. Асортимент вражає, цінами подекуди жахає, проте факт лишається фактом: 75% усього, що втрачає росія на полі бою, вона втрачає через ударні дрони. Лише 10% припадає на штурмові дії спецпризначенців, які точково продавлюють лінію наступу та роблять у ній прогалини.

Щоб вийти на Краматорсько-Слов'янську агломерацію, росіянам доведеться взяти Костянтинівку найближчим часом. Тому ті відчайдушно застосовують і важку бронетехніку, і дрони. А оскільки не можуть знайти позиції з неба, то «відсилають» смертників, як приманки.

Окупанти не перестали страчувати полонених бійців. На Покровському напрямку побратими захоплених бійців кажуть, що подекуди хлопців катують і вбивають в ефірі, спеціально вмикаючи перед тим рацію — демонстраційно, щоб нажахати наших військових.

Щоб вийти з позицій на Покровському напрямку, бійцям доводиться долати нелюдські випробування: нерухомо ховатися від ворожих дронів при -20°, боячись замерзнути, і тижнями гріти лише кінцівки, щоб не довести їх до обмороження та ампутації.

Критерії для прилаштування тварин за кордоном аналогічні тому, які Дар’я Корх ставить українцям. Однак якщо наші люди часто обурюються ним, то мешканці інших країн вкладають тисячі доларів, аби підготувати дім до появи в ньому «хвостика».

Ситуацію в Мирнограді, який понад місяць як зник зі зведень та експертних оцінок, неможливо контролювати через складну урбанізовану місцевість. Логістика, ротації, оборона (особливо під час морозів) надскладні. Там досі лишаються наші бійці, хоча місто давно не контролюють Сили оборони.

Просто зараз росіяни створюють точки вильоту для своїх пілотів, які наші СБС не можуть ліквідувати: проблема — в заглушених кілометрах ЛБЗ, де наші дрони лише втрачаються. Імовірно, зараз для цивільних останні умовно спокійні обставини, коли вони ще можуть покинути Донеччину та евакуюватися відносно безпечно.

У Костянтинівці вже розпочався період, коли росіяни тиснуть одночасно з кількох флангів, намагаючись проникнути в місто.

Росіяни, яких вдалося зафіксувати на відтинку, ховаються у купах сміття, щоб зігрітися та водночас сховатися від наших дронів. Водночас тривожні «дзвіночки» (на кшталт застосування важкої техніки та спроб прориву) вже фіксуються.