Аліна Євич

Через обмежений доступ до всіх районів Добропілля на Донеччині адміністрація не може визначити точну ступінь руйнування міста. Однак відомо, що російські обстріли вже пошкодили половину всієї інфраструктури та будівель Добропілля.

Піти від кривдника чи знайти в собі сміливість заперечити йому, навіть якщо поруч є свідки, які зможуть захистити — одне з найважчого, що доводиться переживати жертвам насилля. Часто уявлення ризиків, наслідків чи «покарання» настільки страшні для тих, хто пережив його, що жінки десятиліттями терплять побиття, знущання та приниження, але не йдуть від того, хто змушує їх страждати.

На сьогодні в окупованому з 2024 року Селидовому на Донеччині немає ані водопостачання, ані світла, ані тепла. З усіх обіцяних покращень люди мають лише тарілку гуманітарної каші від волонтерів раз на кілька тижнів. Але це не заважає місцевим з хворою уявою поширювати вигадані пропагандистами фейки.

Лиманський напрямок фактично може зірвати росіянам спроби захопити Донецьку область та просунутися на Харківській. Тому зараз вони штурмують населені пункти, а в смузі відповідальності 66 бригади, ймовірно, готуються до штурмів бронетехнікою, яку не використовували з весни.

Лінія зіткнення СОУ з окупантами проходить по території Мирнограда. Найвіддаленішим районом міста вже блукають росіяни, яким вдалося прорватися.

Упродовж півторарічної судової тяганини адвокати митрополита Арсенія зі Святогірської лаври затягують процес, намагаючись зробити московського попа максимально хворим. Хоча до того, як йому інкримінували поширення інформації про переміщення, рух чи розташування Сил оборони, той почував себе чудово.

Військові з Покровського напрямку запевняють, що оборона міста була провалена ще на етапі, коли піхотинці рф проникли в міську забудову. Ті, кого вдалося ліквідувати, загрози не несли. Проте сотні бійців рф накопичились у підвалах, зрештою — проникли до району залізничного вокзалу. Вже в цей момент ситуація стала критичною.

Військові, з якими говорили журналісти «Вчасно», пригадують: найгірше, що вони передбачали рік тому — швидке падіння Селидового на Донеччині. У планах була довготривала оборона. Однак всього за тиждень ЗСУ були змушені відтягуватися назад, а зрештою — поспіхом покидати місто. Рік тому восени Селидове було окуповане.

У росії Святославу Здоровенку намагаються присудити терміни з двох кримінальних статей — 25 років нібито за знищення цивільної інфраструктури у Маріуполі. Другого вироку він ще очікує - нібито за тероризм. Попри надії дістати його з полону, через «Азов» і тюремні терміни це в рази важче, аніж здавалося раніше.

Перший захід на піхотні позиції «Червоної Калини» на Покровському напрямку для «Кота» тривав 2,5 доби. Шлях під постійним наглядом ворожих FPV здавався найбільшим викликом, хоча насправді пекло чекало попереду — 156 днів на позиції без можливості вийти до своїх.

Зі 100% заявок стабільна третина — хибні виклики, які місцеві лишають, щоб їхніх рідних просто провідали волонтери й запитали, чи все добре. Попри те, що така місія ледь не коштує життя екіпажу, таких дзвінків лишають десятками. Якщо волонтери відмовляються — в хід йдуть маніпуляції про те, що вони «фейкові» та «постановочні».

В усіх містах Донеччини, до яких все ближче фронт, життя стає нестерпнішим. А разом з тим — і дорожчим. Щоправда, дорожчає він винятково для тих, хто захищає людей від російських терористів.

Попри здоровий глузд, найдорожчими об'єктами нерухомості для військових на Донеччині лишаються будинки біля «сірої зони», в яких туалет здебільшого на вулиці, а зі зручностей — старий диван з 90-х. Вартість щомісячної оренди у прифронтових містах — від 20 тисяч до 50 тисяч гривень, а серед заборон — користування електроприладами, гаражем чи й борги «в дарунок».