Аліна Євич

Упродовж півторарічної судової тяганини адвокати митрополита Арсенія зі Святогірської лаври затягують процес, намагаючись зробити московського попа максимально хворим. Хоча до того, як йому інкримінували поширення інформації про переміщення, рух чи розташування Сил оборони, той почував себе чудово.

Військові з Покровського напрямку запевняють, що оборона міста була провалена ще на етапі, коли піхотинці рф проникли в міську забудову. Ті, кого вдалося ліквідувати, загрози не несли. Проте сотні бійців рф накопичились у підвалах, зрештою — проникли до району залізничного вокзалу. Вже в цей момент ситуація стала критичною.

Військові, з якими говорили журналісти «Вчасно», пригадують: найгірше, що вони передбачали рік тому — швидке падіння Селидового на Донеччині. У планах була довготривала оборона. Однак всього за тиждень ЗСУ були змушені відтягуватися назад, а зрештою — поспіхом покидати місто. Рік тому восени Селидове було окуповане.

У росії Святославу Здоровенку намагаються присудити терміни з двох кримінальних статей — 25 років нібито за знищення цивільної інфраструктури у Маріуполі. Другого вироку він ще очікує - нібито за тероризм. Попри надії дістати його з полону, через «Азов» і тюремні терміни це в рази важче, аніж здавалося раніше.

Перший захід на піхотні позиції «Червоної Калини» на Покровському напрямку для «Кота» тривав 2,5 доби. Шлях під постійним наглядом ворожих FPV здавався найбільшим викликом, хоча насправді пекло чекало попереду — 156 днів на позиції без можливості вийти до своїх.

Зі 100% заявок стабільна третина — хибні виклики, які місцеві лишають, щоб їхніх рідних просто провідали волонтери й запитали, чи все добре. Попри те, що така місія ледь не коштує життя екіпажу, таких дзвінків лишають десятками. Якщо волонтери відмовляються — в хід йдуть маніпуляції про те, що вони «фейкові» та «постановочні».

В усіх містах Донеччини, до яких все ближче фронт, життя стає нестерпнішим. А разом з тим — і дорожчим. Щоправда, дорожчає він винятково для тих, хто захищає людей від російських терористів.

Попри здоровий глузд, найдорожчими об'єктами нерухомості для військових на Донеччині лишаються будинки біля «сірої зони», в яких туалет здебільшого на вулиці, а зі зручностей — старий диван з 90-х. Вартість щомісячної оренди у прифронтових містах — від 20 тисяч до 50 тисяч гривень, а серед заборон — користування електроприладами, гаражем чи й борги «в дарунок».

Ще кілька місяців тому «Білі янголи» евакуйовували з населених пунктів людей, які по кілька місяців навіть не виходили з-під землі, щоб вижити.

В той час, коли матеріал про Костянтинівку готувався до публікації, журналістам «Вчасно» надійшла інформація про удар FPV по цивільній автівці. Одна жінка загинула, ще четверо — поранені. Крім того, палає храм у центрі міста.

«Лінія боїв до нас дуже наблизилася. Але через це трохи скоротився час, за який можна евакуювати поранених хлопців. Хоча інколи чекати потрібно до тижня, щоб просто з’явилася така можливість», каже «Хірург» — власне, діючий хірург стабілізаційного пункту на Покровському напрямку Донеччини.

From Kostiantynivka in Donetsk Oblast to the «gray» zone there are only 5 kilometers left. From the outskirts of the city, it is 7.6 kilometers. For russian drones, this distance is negligible, so there are always up to a dozen FPVs «hanging» in the sky above the city. It takes less than 20 seconds from detecting a «target» to attacking it. No one is given a chance to escape or hide. Even if the target is a woman in a flowery robe who went to fetch water from a street well.

Служба розвідників у війську з початку повномасштабного вторгнення найчастіше асоціюється з голосними вилазками у ворожий тил та вибуховими спецзавданнями, внаслідок яких ворог отримує збитки на мільярд доларів. Ще більше небезпечних завдань вони виконують сьогодні, близ фронту, де завдяки ним вдається ліквідувати живу та механізовану сили російської армії.