Аліна Євич

Біля обваленого під'їзду ходять поодинокі мешканці Олександрівки. Мікрорайон, який окупанти атакували 23 вересня, безлюдний: хто хотів жити понад усе, евакуювався ще кілька тижнів тому. Ще кількадесят мешканців виїхали 23−25 вересня, боячись повторного авіаудару. Тепер на руїни приїжджають лише ті, хто зважився забрати з пустої квартири вцілілі речі. Однак часто рятувати нічого: від ракетної атаки багато кімнат «склалися» й поховали у горі сміття все, що мало бодай якусь цінність. А аварійність усього будинку робить перебування людей небезпечним.

На двох поранених нацгвардійців, суміжників 24 бригади, у стабпункті чекають ще до їх приїзду. Медики евака, які змогли витягнути бійців, повідомили мінімум інформації: 300-ті через розрив мін і скидів поруч. На порятунок із «сіряка» чекали кілька днів, тож медики відразу готуються до найгіршого: від «брудної» та запаленої рани — і до ампутації кінцівок.

У попередні дні через регулярні атаки місця трагедії дронами та авіацією так і не вдалося дістати з-під уламків багатоповерхівки усіх загиблих.

Між руїнами будинків — людський вулик: четверо рятувальників у 15-кілограмовій амуніції біжать до завалів, біля яких уже стоїть натовп цивільних, військових та працівників ДСНС. За їх підозрами, кількома сантиметрами нижче, під кількома тоннами бетону, лежить людське тіло: черговий мешканець Донеччини, якого вбили окупанти однією з авіабомб.

Шандриголове на Лиманському напрямку повернули під контроль Сил оборони України в межах наступальної операції «Вівальді». Село практично повністю зруйноване внаслідок бойових дій.

Зміна погоди для усіх напрямків Донеччини очікувана: до цього вже кілька місяців готуються і СОУ, і російські окупанти. Тож фронт навряд зміниться через перші осінні заморозки, дощі або тумани.

Евакуацій цивільних з міста практично не відбувається: окупанти використовують людей як живий щит, щоб ховати між заселеними підвалами свої штаби та техніку.

Фактично операція «Вівальді» дозволяє впроваджувати додаткові маневри для оборони Слов’янсько-Краматорської агломерації. Однак росіяни, після просочення інформації, вже почали перекидати резерви для посилення своїх позицій на Лиманському напрямку.

Російські окупанти роблять акцент на знищенні доріг, починаючи з Краматорська, щоб перебити доставку до позицій на напрямку Часового Яру та Костянтинівки. Нерідко повторно б’ють КАБами по вже відпрацьованій цілі, аби гарантовано знищити її або бійців, якщо ті змогли вижити під час попередньої атаки.