Борги перед гірниками, провальна релокація й екологічна катастрофа: яка доля шахт Донбасу, що опинилися в епіцентрі бойових дій

Через війну багато шахт Луганщини та Донеччини припинили функціювати. Україна втратила чималий обсяг видобутку вугілля й інших корисних копалин, які нині залишились на окупованих територіях. Натомість російська влада українські шахти масово топить, працює меншість, а видобуток використовує у власних цілять й продає незаконно за кордон.

Про проблеми вугільної промисловості, вплив окупації та бойових дій журналістам «Вчасно» розповів голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець.

За його словами, до бойових дій в Україні станом на 2014 рік, налічувалося 145 вугільних шахт, з них на 135-ти вівся безпосередній видобуток вугілля. Загально понад 90% усіх шахт знаходиться в Донецькій та Луганській областях.

До початку повномасштабної війни на підконтрольній території України залишалося 49 шахт. Станом на 2013 рік видобуток Україні становив понад 83 млн тонн вугілля. А у 2023 році він зменшився до близько 26 млн тонн. У 2024 році видобуток впав ще на 3 млн тонн.

«Видобуток в Україні значно скоротився. З 2013-го Україна перетворилася з експортера в імпортера вугілля. Зокрема, у 2014-му ми експортували 7,1 млн тонн вугілля, а завезли 7,7 млн — це переважно коксівне вугілля. Наприклад у 2021-му Україна не експортувала, а тільки імпортувала 15,6 млн тонн. У 2023-му експортувала 700 тис. тонн вугілля, а імпортувала стільки ж. У 2024 році імпорт зріс до 1,4 млн тонн», — зазначає Волинець.

Важка професія шахтаря знецінена державою

Актуальна проблема вугільної промисловості лишається й з виплатами шахтарям. Лише в кінці грудня 2024 року вдалося дещо скоротити заборгованість заробітної плати на держшахтах.

«Робітникам виплатили платню за два місяці одразу, це вперше за останні роки, коли заборгованість була скорочена, однак вона не зникла й нині за моїми підрахунками становить під 2 млрд грн, — каже Волинець. — Реальну цифру заборгованості Мінфін не показує. Вона почала виникати ще на шахтах Лисичанськвугілля, коли від початку повномасштабного вторгнення там проводилися роботи, відвантажували вугілля споживачам, а гроші за роботу люди не отримували. Так само було й у Первомайськвугіллі й на шахтах Вугледара «Південнодонбаська 1», «Південнодонбаська 3».

Волинець наголосив, що професія шахтаря нині дуже складна й потребує унікальних навичок, однак в Україні вона знецінюється.

«Шкода шахтарів, яким заборгували великі кошти. Професія складна, вони мають навички працювати на тонких пластах, у шкідливих для здоров’я умовах, на великих глибинах. У світі таких, як в Україні шахт дуже мало з тонкими газовими пластами, де є небезпека викиду метану, вугілля й породи», — констатує Волинець.

Частина обладнання опинилася на вторинному ринку

Переміщення обладнання з шахт Донеччини стало актуальним після повномасштабного вторгнення й зміщення фронту вглиб області. За словами Михайла Волинця, релокація шахт теж має свої неприємні нюанси.

«Вона по факту відбулася, але недостатньо організовано. Чомусь держава не брала на себе відповідальності за такі дії на держшахтах. Тому приватні компанії здійснювали перевезення й демонтаж обладнання. Наприклад, на шахті „1/3 Новогродівська“ Селидіввугілля, там блокувалося проведення релокації й по суті росіянам здали шахту з двома зарядженими лавами, — каже Волинець. — А обладнання, яке таки вивезли з Донеччини, стало з’являтися на вторинному ринку, бо не проводився належний облік. До Львіввугілля, куди мали релокувати його, прийшла лише частина обладнання, яке до того ж виглядає як мотлох».

Проблеми окупованих шахт Луганщини

Луганська область нині перебуває на 95% під контролем росіян й всі шахтоуправління відповідно теж. За словами Михайла Волинця, там залишилося понад 1 млрд тонн українського вугілля — це великі промислові запаси.

«У місті Хрустальне на Луганщині до окупації було сім шахт — всі знищені й затоплені з усіма екологічними наслідками. Ґрунтові води просто виходять на поверхню, — розповідає Волинець. — У місті Антрацит працює одна шахта, раніше вона видобувала 4 тис. тонн антрациту, то зараз це десь в межах тисячі. У Ровеньках із шести працює лише дві шахти — Фрунзе і Вахрушева. Вони видобувають 1 тис. тонн антрациту, до 2014-го видобували 20 тис. тонн на добу. З шахт, які нині затоплені, вода не відкачується. Наприклад у селищі Михайлівка шахтні брудні води піднялися на поверхню — валяться будинки, руйнуються дороги, підтоплюється вся інфраструктура. Туалети й криниці з'єднують в одне з наслідками різних захворювань».

Разом з цим у «Луганськвугіллі», за словами Михайла Волинця, всі вісім шахт було теж знищено, але поруч є шахта «Білоріченська», де активно видобувалося вугілля марки Т, на якому працювали теплові електростанції.

«Нині там видобувають лише від 1 до 1,5 тис. тонн. І все це вугілля з Луганщини росіяни вивозять у Ростовську область й використовуються його на тепловій станції в Новочеркаську. А сортове вугілля відправляється у Туреччину нелегальним способом під виглядом російського і потім воно з’являється на ринках Іспанії, Греції й інших європейських країн. Воно постачалося свого часу у Німеччину, а залишки доходили навіть у Польщу», — каже Михайло Волинець.

У Сорокиному (колишній Краснодон) тим часом працюють дві шахти, які видобувають коксівне вугілля марки К і Ж. Видобуток нині направляють на Алчевський меткомбінат. Крім цього відомом, що у Лисичанську та Первомайську затоплено по чотири шахти.

«Там не працює Попаснянська фільтрувальна станція, вона розгромлена і ці брудні води із Лисичанська і Первомайська потрапляють у Сіверський Донець, який тече далі по території росії й впадає в Дон, а потім в Азовське море», — пояснює Волинець.

Також, за його словами, нині на Луганщині незаконно працюють копанки в районі Первомайська, Сорокиного та Хрустальному. Там здійснюють нелегальний видобуток. Подібна ситуація зберігається й на Донеччині.

Затоплені, знищені й частково робочі шахти Донеччини

За інформацією голови Незалежної профспілки гірників України, нині на окупованій території Донеччини теж є шахти, які працюють або вже затоплені росіянами.

Зокрема, активна шахта «Зоря» під російським ТОВ «ІМПЕКС-ДОН», в Чистяковому (колишній Торез) працює шахта «Прогрес», в Макіївці працює шахта «Чайкіно», в Донецьку — шахта ім. О. Скочинського, в Кіровському — «Комсомолець Донбасу».

«В Торецьку, де нині точаться активні бої, чотири шахти вже знищені. У Вугледарі дві шахти знищені, ще чотири — знищені й затоплені у ДП „Селидіввугілля“. У Мирнограді три шахти знищені й затоплюються. Шахта „Краснолиманська“ не видобуває нічого й там не відбулася релокація обладнання, а з часом шахту взагалі знеструмили. Нині роботи на Донеччині в шахтарських містах немає», — каже Волинець.

Крім цього відомо, що свою роботу припинило шахтоуправління «Покровське», де видобували єдине коксівне вугілля в Україні.

«Там в районі Шевченко, де є основні запаси вугілля цієї шахти, Метінвест побудував оборонні рубежі, якісно і продумано, але чомусь так трапилося, що ні один солдат не заступив на ці рубежі, вони не були використані для захисту й росіяни туди вільно зайшли», — каже Волинець.

Разом з цим він зазначив, що на Донеччині у листопаді минулого року шахтоуправління «Покровське» видало на гору 17 тонн вугілля марки К за добу. Таких шахт в Європі немає, як і антрациту й коксівного вугілля. Без цієї шахти видобуток вугілля в Україні впаде ще на 5 млн тонн.

«Крім шахт на Донбасі через бойові дії було втрачено теплові електростанції, металургійні, машинобудівельні підприємства, що завдало сильного удару по економіці України. Нині видобуток продовжується частково на Львівщині, куди мало бути релоковане обладнання з Донбасу, а те, яке таки доїхало туди, вже зношено. Кадрів там теж не вистачає, а люди які з Донбасу релокувалися — не затребувані й це питання не врегульоване», — додав Волинець.

Окремо голова Незалежної профспілки гірників зазначив, що в Дніпропетровській і Донецькій областях працюють дев’ять шахт ДТЕК, які цього року видобувають 90% всього обсягу українського вугілля.

«Щодо шахт держсектору — раніше все було віддано на відкуп „смотрящим“. Зараз Міністерство енергетики намагається послабити їхній вплив на державні вуглевидобувні підприємства, — розповідає Волинець. — Водночас „смотрящий“ Андрій Венгрин в кінці 2024 року вивів не одну сотню мільйонів активів з ДП „Добропіллявугілля — видобуток“, в результаті чого виникла заборгованість по зарплаті перед гірниками. Наразі видно, що Міненерго виправляє ситуацію — зарплатна заборгованість знижується. Однак де-факто Венгрин продовжує управляти шахтою „Надія“ в Соснівці на Львівщині та ДП „Волиньвугілля“. Питання полягає в тому чи вистачить зараз сил у міністра енергетики та його команди й тут зайняти принципову позицію».