Анна Дудченко

Евакуація цивільних із Донеччини стає дедалі небезпечнішою. Через постійні обстріли та атаки російських дронів волонтери вже не можуть працювати у Краматорську, а їхнє пересування Слов’янськом суттєво обмежене. Якщо атаки на евакуаційний транспорт триватимуть, найближчим часом автомобілів для порятунку людей може критично бракувати.

На Лиманському напрямку ЗСУ проводять успішні контрнаступальні дії, змушуючи російські війська переходити до оборони. Українським захисникам вдалося зменшити загрозу захоплення Лимана та Святогірська й зірвати плани ворога щодо оточення Слов’янська та Краматорська.

Війна розкидала жителів Донеччини по різних містах України. Але відстань не стерла їхнього зв’язку з рідним краєм: вони популяризують місцеві символи, відтворюють традиції, проводять тематичні заходи й розповідають про історію регіону. Через такі ініціативи Донеччина стає ближчою для тих, хто сумує за домом, і відкривається людям, які раніше мало знали про цей край.

Чому російська мова стала переважати на Донеччині, та яку роль у цьому відіграла радянська русифікація? Якою українською розмовляли донеччани до російської окупації, та які поширені міфи про мову регіону спростовують наукові дослідження?

Чи можлива «заморозка» війни, та які ризики це несе для України?

На Донеччині російські війська продовжують наступальні дії, мають тактичні успіхи на Добропільському напрямку та створюють загрозу для логістики ЗСУ. Складною залишається ситуація і поблизу Слов’янська. Поки на фронті тривають запеклі бої, українське керівництво та міжнародні партнери обговорюють можливість «замороження» війни. Однак такий сценарій може створити лише додаткові ризики для України.

Повернення військового додому не завжди означає швидке відновлення звичного сімейного життя. Потреба в усамітненні, небажання говорити та зміни в поведінці можуть викликати тривогу в близьких. Однак це не завжди означає, що людина віддаляється від родини або потребує психологічної допомоги. Іноді їй просто потрібен час, щоб адаптуватися до мирного життя та відновити сили.

У Святогірській громаді на Донеччині, попри постійні російські обстріли та наближення складної зими, жителі не поспішають евакуюватися. Водночас місцева влада продовжує організовувати виїзд цивільних, а Святогірськ залишається транзитним пунктом для евакуації не лише місцевих мешканців, а й жителів сусідньої Лиманської громади.

Жителі Святогірської громади на Донеччині готуються до чергової складної зими в умовах постійних російських обстрілів. Частина населених пунктів уже п’ять місяців залишається без електропостачання, а централізоване опалення відсутнє ще з 2022 року. Попри це, місцева влада продовжує доставляти гуманітарну допомогу та організовувати підтримку населення.

На тлі постійних обстрілів та погіршення умов життя у Святогірській громаді Донецької області продовжують організовувати евакуацію цивільного населення.

Святогірська громада на Донеччині продовжує потерпати від російських обстрілів та атак дронів. Частина населених пунктів із травня залишається без електропостачання, а централізованого опалення немає ще з 2022 року. Попри небезпеку та наближення холодів, понад тисяча людей досі не наважуються залишити свої домівки.