«Для мене вони як діти»: жителька Краматорська шукає житло, аби виїхати з-під обстрілів разом із врятованими тваринами

Ситуація у Краматорську стає дедалі небезпечнішою. Російські війська регулярно атакують місто авіабомбами та безпілотниками, руйнуючи житлові будинки й цивільну інфраструктуру. Попри загрозу, у місті залишаються люди, які не можуть виїхати з різних причин. Серед них — місцева жителька Ольга Брєжнєва, яка протягом років війни рятує покинутих тварин.

Нині жінка готується до евакуації разом зі своїми чотирилапими, адже обстріли наближаються до її будинку, а звичне життя у місті стає практично неможливим.

Ольга розповідає журналістам «Вчасно», що в її районі вже немає стабільного мобільного зв’язку. Інтернет-провайдер, послугами якого вона користувалася, припинив роботу. Поки що жінка має доступ до інтернету завдяки сусідам, підключеним до іншого оператора, однак і вони збираються виїжджати.

«Через постійні обстріли вже багато машин провайдера постраждало. Тому, я думаю, що скоро вони повністю закінчуватимуть діяльність, тим більше людей у місті вже мало. Електроенергія в нас поки є, однак із кінця серпня до кінця вересня її не було. Води немає, але, на щастя, є колодязь. Газ теж поки є», — розповідає Ольга.

Жінка зазначає, що з кінця вересня інтенсивність російських атак на Краматорськ суттєво зросла. Обстріли відбуваються щодня, а житлові квартали зазнають дедалі більших руйнувань. За її спостереженнями, у місті майже не залишилося багатоповерхівок, які б не постраждали від війни.

«Мене врятувало лише те, що я зупинилася подивитися на собаку»

Нещодавно небезпека дісталася й подвір'я Ольги. За її словами, туди залетів FPV-дрон саме тоді, коли тварини перебували надворі.

«КАБи, FPV-дрони стали вже реальністю нашого міста. Днями мені у двір залетіла FPV-шка. У цей момент тваринки гуляли на вулиці, вже вечоріло. Від страху всі собаки забігли в будинок і лягли в коридор. Мене врятувало лише те, що я зупинилася подивитися на собаку. Бо прилетіло саме в те місце на доріжці, якою я зазвичай ходжу на город. Побило багато скла, але, на щастя, всі живі та здорові», — згадує жінка.

Після цього випадку Ольга думає про виїзд. Каже, що морально вже готова залишити рідний дім, адже з кожним днем відчуває, як небезпека наближається.

«Щось мене вже штовхає, що треба їхати кудись. Сусіди почали дружно збиратися, знайомі теж. І з кожним днем усе гірше й гірше, я вже відчуваю це нутром», — говорить вона.

Через активність російських FPV-дронів жінка більше не може діставатися віддалених районів міста, де роками підгодовувала безпритульних собак. Небезпечними стали навіть звичайні походи за покупками.

«Раніше я ходила на ринок, бо там усе ж таки дешевше. Але вже тиждень туди не ходжу, бо там щодня якісь „сюрпризи“. А тут, на селищі, нам привозять для тварин товари, але вже втричі дорожче. Але ж купую, бо все-таки ближче», — розповідає Ольга.

Тварини, які мали господарів, залишилися покинутими

Нині в будинку жінки живуть 11 собак. Більшість із них колись мали господарів, однак із різних причин залишилися самі. Спочатку Ольга приносила їм їжу, а згодом забирала додому, щоб урятувати від голоду, холоду та обстрілів.

Одного з песиків вона прихистила трохи більше місяця тому. Старенький собака роками жив у покинутому будинку, куди жінка регулярно приносила йому їжу. Останнім часом він дедалі більше боявся виходити зі свого сховку.

«Я його багато років годувала разом з іншими безхатніми тваринами. А останній місяць він уже став боятися виходити із закинутого будинку, де мешкав. Зустріне мене, поїсть, порадіє і ховається в руїнах дому. Трохи проведе мене, а далі тікає. А раніше ж додому проводжав», — згадує Ольга.

Одного дня пес несподівано пішов за нею. Жінка вирішила скористатися нагодою та забрати його до себе.

«Говорю йому: „Давай, заходь“. Загалом із горем навпіл завела його, бо йому було страшно. А вже вночі, коли почали бомбити, він не знав, куди дітися. Я його підштовхнула за всіма собаками в будинок, на кухню. І відтоді він навіть за ворота виходить, але нікуди не тікає. Вчасно забрала, бо в нього ще й проблеми з лапами почалися. Важко вже ходить», — розповідає жінка.

Окрім собак, Ольга доглядає п’ятьох котів. Одну з кішок вона забрала після смерті літньої жінки, якій раніше допомагала.

«Допомогла їй якось стерилізувати цю кішку. Вона тоді сказала: „Ой, може, забереш, а то я скоро помру“. Я відповіла: „Ну, як помрете, так і заберу“. Вона померла — і я забрала», — згадує Ольга.

Є в її будинку й папуги, які свого часу також виявилися непотрібними колишнім господарям.

За роки повномасштабної війни жінка бачила чимало випадків, коли люди виїжджали, залишаючи домашніх улюбленців напризволяще. Тварини продовжували сидіти біля порожніх дворів, чекаючи на повернення господарів.

«Ці тварини сиділи біля своїх дворів, чекали з надією. Я ходила, годувала їх. Раніше ще могла ходити вулицями. Мені благодійні організації постійно візочки надсилали, бо вони швидко ламалися від наших доріг. Возила так корми. Інші організації допомагають із кормом. Взагалі до останніх днів намагалася годувати тваринок на вулицях», — каже жінка.

Ольга переконана, що деякі господарі залишають тварин, бо не сприймають їх як членів родини, вони відносяться до них як до худоби. Водночас вона наголошує, що є й чимало відповідальних людей, які прагнуть евакуюватися разом зі своїми улюбленцями, але стикаються з іншою проблемою — відсутністю доступного житла.

«Як я без них виїду? Для мене вони як діти»

Саме пошук житла став головною перешкодою для евакуації Ольги. Жінка не розглядає можливості залишити своїх тварин у Краматорську, однак знайти орендодавців, готових прийняти таку кількість собак і котів, надзвичайно складно.

За її словами, з подібними труднощами стикаються й інші мешканці міста.

«Ніхто не хоче здавати в оренду людям із тваринами. От, наприклад, сусіди не можуть знайти житло. У них трирічна дитина, бабуся з деменцією, собака й коти, яких вони теж збираються забирати. Але ніхто не хоче здавати квартиру з тваринами, літніми людьми й дітьми. Я теж із цим стикаюся. Але як я без них виїду? Для мене вони як діти», — говорить Ольга.

Жінка хотіла б переїхати до Кам’янського на Дніпропетровщині, де вже живуть її сестри. Вони також мають домашніх тварин: одна орендує квартиру, інша — будинок. Ольга сподівається, що поруч із рідними буде легше облаштувати життя на новому місці.

«Хочемо бути ближче. Коли були всі разом, було легше, а зараз складно», — пояснює вона.

Варіанти будинків їй періодично пропонують, однак більшість із них розташовані в інших регіонах, зокрема на заході України. Натомість знайти доступне житло поблизу рідних поки не вдається.

Ще одна проблема — вартість оренди. До прикладу, Ользі пропонували будинок, у якому дозволяли проживати з тваринами, але щомісячна плата становила 20 тисяч гривень. Для жінки це непідйомна сума.

Потрібна допомога з евакуацією тварин й пошуком житла

Попри труднощі, Ольга продовжує шукати можливість виїхати з Краматорська. Для перевезення тварин жінка сподівається залучити волонтерські організації. Водночас вона шукає транспорт, який дозволив би забрати хоча б частину меблів, особистих речей та запасів корму.

«Хотілося б, звісно, знайти транспорт, щоб хоч меблі забрати із собою, речі. І до посилення обстрілів організації позавозили багато кормів, хотілося б і їх забрати. Решту роздам людям, яким допомагала. В основному пенсіонери по вулицях залишилися, на них вся надія», — розповідає жінка.

Ольга зізнається, що дедалі менше вірить у можливість повернутися додому після евакуації. Адже місто, у якому вона прожила стільки років і рятувала покинутих тварин, щодня зазнає нових руйнувань.

«Думаю, що в місто вже не повернешся. Тому що його стирають з кожним днем усе більше та більше», — говорить вона.

Нині Ольга потребує допомоги небайдужих людей. Передусім — у пошуку доступного будинку в Кам’янському або поблизу міста, де вона зможе оселитися разом зі своїми тваринами.

Всі, хто має можливість запропонувати житло, допомогти транспортом або долучитися до порятунку тварин, просимо не залишатися осторонь. Підтримати Ольгу можна також фінансово.