Дороговартісні риби стануть ВПО: що буде з «Акваріумом», який у Краматорську зачиняють через наближення фронту

Краматорський Немо неквапливо плаває в морському акваріумі, поки над його домівкою з гудінням пролітають два ворожі FPV. Один точно влітає в багатоповерхівку за кілька вулиць, але риба-клоун цього не знає. Він точно не розуміє, що таке війна, як вона змінить його життя за кілька тижнів. І точно не знає, що через нього та сотню інших риб подружжя підприємців лишаються під обстрілами.

Із зими краматорський «Акваріум» поступово пустіє. Звідси вже вивезли черепах і папуг, унікальних для всієї України ската і риб-драконів араванів. Вихованці Дубініних плавають в акваріумах Харкова, Франківська, Києва та Дніпра. Зараз тут лишилася половина риб. За ними люди не ризикують приїжджати, бояться загинути від ворожого авіа- чи дронового удару.

«Залишились ті рибки, яких не хочуть брати. Або хочуть брати, але щоб ми самі їх привезли. Але ми вже вивозили самостійно аравану і ската. Було дуже важко: купляли окрему бочку, заливали її спеціальною водою, капали в неї заспокійливе, подавали кисень. Зупинялися на дорозі кілька разів. Всю машину залили водою, бо бочка не була герметичною», — пригадує евакуаційний досвід Ірина Дубініна.

Евакуювати риб без стресу нереально, дорога — величезний ризик

Перевозити риб в акваріумах неможливо — для цього необхідно купувати спеціальні бочки, готувати воду до переселення. Це займає кілька діб, пришвидшити процес неможливо — вода має «відстоятися». Щоб після переїзду риб заселити в акваріуми, воду в них теж потрібно підготувати.

«Вона дуже довго набирається через осмос, по капельці. Тобто треба кілька днів лише воду набирати. Потім правильно засолити, підігріти. Це не одним днем робиться. Рибок теж забиратимуть у кілька етапів: спочатку камені, корали, потім рибу, потім вже акваріум. Поки акваріум не заберуть, то рибки будуть в окремому від коралів акваріумі», — каже власник «Акваріума» Роман Дубінін.

Багато коралів в акваріумах, до речі, також загинули через війну та її наслідки. Насамперед — через погіршення якості води й перепади електроенергії.

«Постійно треба робити тести, додавати мінерали й амінокислоти, вітаміни. Лампи й фільтри треба замінювати частіше. Якщо раніше я раз на пів року змінював фільтри, то зараз майже щомісяця треба. Напруга теж завжди слабка», — пояснює чоловік.

Врешті, на нових місцях, де житимуть рибки, мають бути й самі акваріуми. Але кількатонні скляні місткості у звичному вигляді не витримають дороги, та й через розміри їх неможливо завантажити цілими. Тож, скоріш за все, спустілі доведеться розпилювати на скло.

«Ці акваріуми клеїлись тут, на місці, кількома людьми. Тепер, щоб винести акваріуми, треба багато людей, бо вони важкі й великі. У двері вони також не „пройдуть“, хіба що доведеться вхід розібрати. Щоб перевезти — потрібна велика машина, але у дорозі акваріуми від ям можуть тріснути чи розбитися. Тобто це фізично складно. Воно того не варте», — каже Роман.

Проблема ще й у тому, що везти риб нікуди. Окрім того, що це надзвичайно дорого і логістично важко, дбати про водних улюбленців повинні люди, які це вміють. А більшість українських зоопарків чи живих куточків у ТРЦ не мають морських акваріумів. «Розібратися» обіцяють, але без необхідного догляду риби загинуть — ще до того, як на них «навчаться».

Роману Дубініну болісно дається уявлення, що хтось вчитиметься дбати про його риб, ще не вміючи цього. Кожну з улюблениць він з крихітного розміру вигодовував. Риб замовляли через інтернет, а потім бігли зустрічати з потяга — більшість були привезені в Краматорськ залізницею.

«Ми кожну рибку готували до переїзду, коли приносили сюди. Додавали потроху води, в якій вона житиме, вимірювали температуру, робили тести води. Кожну рибку своїми руками запускали в акваріум, кожну знаємо: що вона любить, що не любить», — каже власник закладу.

На морський акваріум, в якому плаває з десяток різнокольорових рибок, Роман дивиться уважно, ніжно, дбаючи навіть поглядом. Коли помічає, як до хвостика однієї рибки причепилися водорості, не стримує посмішки. Хоча вона виснажена й ніби вимучена: це останні дні спостережень за своїми улюбленцями.

«Морські рибки дуже вибагливі. У кожної є своє укриття, своя домівка в акваріумі. Крім того, у приймаючої сторони теж є свої рибки. І вони можуть не прийняти наших, забити їх. У нас були такі випадки, коли люди приносили нам рибку, а її наші не прийняли. Від характеру риб залежить, чи вони вживуться, бо є більш войовничі, а є менш», — розповідає Роман Дубінін.

На порятунок риб і релокацію грошей немає

Риб із краматорського «Акваріума», які лишаються під обстрілами, можна оцінити у 150−200 тисяч гривень. Деякі у такому віці та стані коштують понад 10−15 тисяч, деякі - кількадесят тисяч гривень.

Окрім них, лишаються багатотонні акваріуми, декор, спеціально очищена вода, фільтри та лампи, які мусять постійно освітлювати домівки риб. Коли заклад лише відкривався у 2020 році, все перераховане обійшлося Роману Дубініну в 30 тисяч доларів. Якийсь час «Акваріум» працював на самоокупність, покривав витрати на комунальні послуги. Однак потім почався коронавірус, згодом — війна. Від перспективної бізнес-ідеї заклад перетворився на хобі та віддушину родини. На початку війни Дубініни сподівалися, що заклад зможе стати місцем, куди люди приходитимуть психологічно відновлюватися. Однак атаки окупантів внесли непоправні зміни у родинні плани.

«Я взагалі з Костянтинівки. Коли дивишся, як спочатку зруйнували твою школу, потім твій садочок, будинок, де ти народився, будинки всіх твоїх родичів, потім взагалі все місто… Це дуже важко. А потім починається те саме у Дружківці й Краматорську. Більше немає ніякої надії», — каже Ірина Дубініна.

Думки про евакуацію з Краматорська у родини були ще взимку. Тоді через перепад напруги, постійні відключення світла й комендантську годину загинув увесь акваріум піраній. Дубініни їх обожнювали, і це стало болючим ударом. Згодом вони звернулися до Донецької ОВА — попросили допомогти з пошуком приміщення, куди б вони могли вивезти увесь «Акваріум».

Розглядали кімнати в реабілітаційних центрах, щоб там влаштовувати місця відпочинку для військових і цивільних, окремі приміщення. Пропонували працювати там, дбати про риб і налагоджувати акватерапію. Коли жоден варіант не був погоджений, запропонували самостійно евакуювати акваріуми з-під обстрілів, але з надією на якусь компенсацію — щоб відновити роботу в іншому місті. Відповідь на той лист, пригадує Ірина Дубініна, була багатослівною. Але звелася до чіткого «ні».

«Нам сказали, мовляв, „вибачайте, це ваш бізнес, займайтеся ним самі“. Запропонували віддати риб безкоштовно у харківський чи полтавський зоопарк, а вони допоможуть з перевезенням. Ми подзвонили туди, запропонували — виявляється, у них акваріумів немає. Як і людини, яка ними буде займатися. Зверталися навіть до бізнесів, у кого розважальні комплекси. В один, у Київську область, навіть їздили. Попросили тільки якусь компенсацію за те, що привеземо риб, або можливість працювати у них. Врешті, нас поводили комплексом, пообіцяли через три дні передзвонити. І зникли. Після цього у мене руки опустились», — зауважує Ірина.

«Акваріум», який був символом надії для краматорців, більше не «вивозить»

Кожного дня доїжджати до «Акваріума» в Краматорську вже небезпечно. Нещодавно керована авіабомба влучила за 100 метрів від їхнього будинку, до того у під'їзді від атак загинули двоє людей. Біля машини Дубініних впав дрон, коли вони їхали містом — потрапили під ракетний обстріл.

«Останній рік нам дуже допомагали люди: хто донатами, хто привозив бензин для генератора, щоб ми могли запустити освітлення й фільтри в акваріумах. Ми мали надію, що війна закінчиться, не дійшовши сюди. Але у нас вікна вже тричі вилітали. Тут, в „Акваріумі“, теж вікон немає після прильоту. Ще одну зиму ми вже не переживемо», — каже співвласниця закладу.

На всіх знімках зі свого «Акваріума» Ірина щасливо сміється чи посміхається. Це місце було більше, аніж домом. Тут подружжя зробило свій райський куточок, хотіли перетворити на місце романтичне й затишне. Таким воно й було і навіть лишається — попри те, що на вулиці постійно чути вибухи та прильоти. Однак Дубініни тепер просто хочуть поїхати з Краматорська із розбитим серцем. У Ірини через постійну тривогу будь-який звук викликає паніку. Тому хочуть дочекатися, коли їхніх морських рибок заберуть у новий дім, і планують відразу ж виїхати із Донеччини.

«У нас була велика мета: протриматися до перемоги й зберегти заклад, щоб люди могли повернутися, аби тут був якийсь острівець стабільності. Але коли фронт насунувся на Костянтинівку й Дружківку, ми зрозуміли, що не зможемо. Тому хочемо прилаштувати рибок і їхати звідси», — каже Ірина Дубініна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Людей повикидало з могил»: росіяни понівечили цвинтар на Донеччині, авіабомби вирвали труни з двометрової глибини