«Дрони женуться до підвалу, щоб підірвати нас», — росіяни влаштовують «сафарі» на жителів Лиману
РепортажіПрифронтовий Лиман на Донеччині за останні місяці наступу росіян значно змінився. Умови, в яких люди жили ще пів року тому, тепер здаються чи не кращими, ніж зараз — оскільки було значно менше обстрілів, а відповідно — і шансів загинути від ворожого дрона чи ракети. Нині ж вихід за водою чи гуманітаркою перетворюється на щохвилинну спробу втечі від атакуючого дрона, розповідають лиманці журналістам «Вчасно».
Руїни й пробиті ракетами дахи обабіч дороги — на тих місцях, де ще місяць тому були житлові будинки. Дороги, всіяні вибоїнами від прильотів і атакуючих дронів, а на місцях біля згарищ (які раніше були гаражами та квартирами) — уламки безпілотників та залишки ракет. Такі умови життя в прифронтовому Лимані. Попри те, що росіяни досі використовують тези на кшталт «звільнення земель», не менш активно вони намагаються й знищити місцевих мешканців, які у 2022 році пережили вторгнення росіян і деокупацію населеного пункту від загарбників.
Евакуація з Лиману — не менш небезпечна, аніж із Покровська. Пристрої, які показують наявність дронів у небі, фактично не замовкають — в евакуаційному бусі тиші через це майже не буває. Тож після того, як черговий безпілотник вдається зафіксувати, поліцейським «Білого янгола» доводиться або негайно вискакувати з авто (якщо є ризик, що воно стане ціллю), або ж вкрай швидко тиснути на газ.
«Донеччина — це область, де здійснюються бажання. Хочеш поганять? Тут доведеться їхати швидше, бо за тобою може гнатись дрон. Хочеш займатись порятунком, благородною роботою? Тут на кожній вулиці десятки, кого можна рятувати — люди, собаки, коти. Деякі, щоправда, не знають, що хочуть врятуватися, поки за ними не поженеться дрон, яким керує орк», — кажуть правоохоронці під час чергової евакуації з Лиману разом з журналістами «Вчасно».
З вірою у те, що ЗСУ ще дадуть час «набутися вдома»
Лиманська громада та саме місто щодня перебувають під артилерійським та дроновим обстрілом. Цивільні не можуть пересуватися містом на авто, — кожна рухома ціль, навіть якщо це старий та очевидно «мирний» ВАЗ, обов’язково стане мішенню для окупантів, наголошують у коментарі журналістам правоохоронці евакуаційного екіпажу. Щобільше — їздити містом не попід деревами ризиково навіть на велосипеді - регулярно зависаючі дрони, розряджаючись, намагаються убити бодай когось. Як показує практика, навіть дідуся чи бабусю, які ледь пересуваються з тростиною.
«Випадки, коли на евакуаційний автомобіль полювали дрони, не рідкісні. На цей випадок у кожного члена екіпажу є антидронова рушниця, якою ці безпілотники збивають. Окупантам неважливо, чи є в авто цивільні, чи їдуть парамедики. Головне — уразити, вбити навіть тих, кого вони нібито „спасают“. Серед членів екіпажу завжди поділені обов’язки — хтось контролює небо, інший — спілкується з цивільними абощо», — пояснює пресофіцер поліції Донеччини Павло Дяченко.
Попри ризик щохвилинної смерті, коли починається артобстріл, багато мешканців громади залишаються. Хтось — бо каже, що немає куди виїжджати; хтось — з надією, що у них є трохи часу на те, щоб пожити у рідному домі.
«Обстріли в Лимані кожний день, дрони часто атакують. Тут ще хата є, машина на ходу. Якщо приспічить — то сяду за руль. Подивимось, що буде. Я й минулу окупацію тут не був — виїжджав, і цієї не планую», — каже один з мешканців Лиману, який поки що хоче «перебути» в населеному пункті й ще не поспішає евакуйовуватися.
Чоловік додає: зараз допомагає гуманітарка та те, що посаджено на городі. Воду бере в криниці неподалік від дому. Проте, якщо щось із «благ» закінчиться чи стане недоступним — імовірно, відразу ж поїде до дружини на Дніпровщину. Однак з тими людьми, кому нікуди виїжджати (кого родичі не чекають), доводиться ледь не сваритися, аби їх врятувати.
Дмитро Соловій, старший інспектор евакуаційного підрозділу «Білий янгол», пояснює: багатьох мешканців Лиману, Покровська та Костянтинівки (як і решти фронтових міст) свого часу справді налякали умови, в яких їх заселяли. Переповнені школи та спортзали, заселені переселенцями, після того відбили бажання виїжджати кудись в умови, які пропонували громади. Дехто ж уже «заздалегідь» нажаханий умовами, хоч ніколи не був в евакуації - як у випадках, коли про гідне заселення їхні сусіди не повідомляли, попри те, що заселились. Натомість активно скаржились. якщо їм пропонували окремі кімнати чи хостели, а не будинки чи квартири у користування.
І хоч із тим напливом ВПО важко було організувати кращі умови в екстрений термін, все ж людям намагаються пояснювати та показувати: сьогодні усе інакше, й місць для заселення переселенців вистачає.
«Зараз ми заселяємо людей у містечка, організовані для ВПО. Майже в кожній області вони є - з облаштованими зручностями, особистим простором, безпечні, на відміну від побитих будинків багатьох. З нами працюють волонтери, капелани тощо, які мають локації, куди заселяти переселенців. Ми показуємо ці умови, люди виїжджають — і вдячні, справді вдячні, бо там усе, як ми розповідали», — розповідає поліцейський.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сьогодні росіяни заходять на штурми глибше, ніж минулого місяця, — пресофіцер бригади «Червона Калина» з Покровського напрямку
«Сволочі вони, людей вбивають біля їх будинків»
Нещодавно Лиман став фактично пасткою для місцевих — якщо вони раніше могли заїхати та виїхати з населеного пункту, то опісля крайнього обстрілу цивільного автобуса будь-які комерційні рейси перестали їздити у місто. Саме тому Микола, лиманець, опинився в місті й не знав, як із нього виїхати — на Київщину, до доньки, куди він уже евакуювався раніше.
«Ситуація напружена, дрони ганяються за всіма — пішоходами, велосипедистами, машинами… Якщо нікого не знаходить — падає на будь-яку хату. Страшно дуже, люди з підвалів майже не виходять — у магазин бояться йти. Я тому звідси й поїхав. А тиждень тому приїхав забрати документи — і застряг тут. Ніхто не хоче їхати сюди, всі бояться, автобуси не ходять. А наймати машину, щоб тебе вивезли, коштує як місячна пенсія. І це тільки до Святогірська», — розповідає один з евакуйованих пенсіонерів.
З попередньої поїздки до Лиману, каже чоловік, ситуація сильно змінилася у гірший бік — практично кожен дах на будинках пробитий або пошкоджений. А в половині будинків, які ще три тижні тому були цілі, з’явилися або діри у стінах, або ж вигорілі кімнати, будівлі чи прибудови на території. Про згорілі та «скошені» уламками дерева він навіть не згадує.
«Сволочі вони, людей мирних вбивають, як тільки побачать. Їм же видно, що то цивільний, не у формі, ходить біля курей чи свиней — і все одно дирчить — летить, щоб вбити», — обурюється діями росіян Микола.
Він додає: у те, що з приходом росіян (точніше, з окупацією) щось покращиться — не вірить. Принаймні досвід Маріуполя, розбитого та захопленого у 2022 році, Бахмута чи навіть Донецька з Луганськом свідчать про зовсім інше.
«Я дзвонив тим, хто там лишився — то вони самі кажуть, що нічого майже не відбудували. Як занапастили, так і стоїть. А людям тепер жити немає де, зимували в хатах з дірками, без газу, води… То хіба це те, що вони обіцяли? Скільки людей убили — страшне. А за що?» — каже лиманець.
На сьогодні від Лиману до лінії бойового зіткнення лишається 10 кілометрів, в окремих частинах міста — менше. Через це окупанти можуть дістати до населення не лише дронами, а й артилерією. Попри наявність підвалів ракети, які теж активно використовує армія рф, не лишають шансів цивільним хоча б якось вберегти свої життя. Тому на сьогодні єдиним дієвим методом порятунку лишається евакуація, за якою можна звернутися не лише до евакуаційного підрозділу поліції «Білий янгол», а й до волонтерів.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!