«Якщо Донеччина відійде росіянам, то керамічна галузь України опиниться у дуже важкому стані», — гендиректор АТ «Зевс Кераміка» зі Слов’янська

Мешканці Слов’янська Донецької області бачили, як у 2004 році на околицях міста з’явився сучасний завод-красень. Його світлий фасад помітний ще на під'їзді до міста недалеко від гори Карачун. Згодом українсько-італійське підприємство «Zeus Ceramica» стало місцем роботи для мешканців Слов’янська та сусідніх міст — тут працювало близько 300 робітників. Понад 50 компаній-партнерів співпрацювали з підприємством, забезпечуючи безперервний виробничий процес. Загально сума інвестицій у високотехнологічне виробництво керамічної плитки склала понад 45 млн євро. Обсяги виробництва сягали до 4,5 мільйона квадратних метрів плитки на рік. Підприємство швидко стало успішним та вийшло на міжнародні ринки.

Генеральний директор підприємства Олександр Богославський пройшов разом з заводом шлях від будівництва та розвитку заводу до руйнівних вторгнень росії в Україну у 2014 та 2022 роках.

Опинившись у дуже складному становищі, власники та менеджмент підприємства сьогодні не втрачають надію знову відновити виробничу діяльність, як це вже було у 2014 році після початку збройної агресії росії в Україні. Журналісти «Вчасно» зустрілися з керівником підприємства біля зруйнованих росіянами будівель величного заводу-красеня. І хоч у мапах пошукової системи «Google» на заводі уже поставили мітку «зачинено назавжди», керівник стверджує - вона не має нічого спільного з реальністю.

2014: вся територія підприємства опинилася на лінії вогню

У 2014 році завод «Zeus Ceramica» у Слов’янську опинився між українськими захисниками, які мали позиції на горі Карачун, та блокпостами сепаратистів — поплічників російських бойовиків на чолі з Гіркіним. Територія підприємства стала буквально сірою зоною, на якій постійно відбувалися бойові зіткнення.

«З квітня 2014 виробництво на заводі зупинилося. Бойові дії тривали навколо міста, і таким чином вся територія підприємства опинилася на лінії вогню. Внаслідок цього, під час вогневих контактів, по будівлях заводу працювали всім наявним на той час озброєнням. Тому постраждали будівлі, комунікації та обладнання. Для прикриття своїх дій, наприкінці червня, сепаратисти спалили складські запаси готової продукції, які були підготовлені, але ще не відвантажені покупцям. Під час своїх „візитів“ на завод, росіяни та сепаратисти розграбували офіс та лабораторію, і щоб приховати наслідки своїх дій, навмисно влаштували пожежу. Грабіж, розруха та згарища — ще у 2014 році стало зрозуміло, що це все, що залишають після себе ці варвари», — розповідає Олександр Богославський.

«До речі, на той момент у нас були й проєкти для російського ринку. Частка продажів у росію складала більше ніж третину від загального об'єму. З того року наша співпраця з федерацією стрімко скоротилася та врешті припинилася», — зауважує директор підприємства.

Бої навколо заводу відбувалися весь період окупації Слов’янська. Саме неподалік підприємства у травні 2014 загинули італійський журналіст Андреа Роккеллі та перекладач — росіянин Андрій Миронов. Поранення отримав і французький журналіст Вільям Рогулен. «Zeus Ceramica» надала фінансову допомогу в організації заходів транспортування загиблих до місця передачі робітникам посольства Італії в Україні.

5 липня 2014 року Слов’янськ було звільнено від російських окупантів. Повернувшись у місто та зокрема на завод, усі були приголомшені побаченим безладом. За оцінкою Торгово-промислової палати України у 2014 році, у внаслідок вторгнення заводу тоді завдали збитків на 2,5 млн доларів. Проте нічого не залишалося як братися за відновлення та повернення до виробничої діяльності.

«Тоді у нас пішло пів року на те, щоб відновити виробництво — у листопаді почала працювати половина потужностей. Більш складним стало відновлення своєї присутності на ринку продажів. Відновлення відбувалося за власний кошт, ніякої компенсації цих витрат не відбулося, тож ми витратили два роки і тільки у 2017 завод запрацював знову на повну потужність» — зауважує директор підприємства.

Після військових дій у місті у 2014 році на «Zeus Ceramica» не повернулися близько 25 відсотків робітників. Хтось не зміг подолати стрес та залишився у іншому місті, хтось знайшов собі іншу роботу. Також були ті, хто вважали неприйнятним жити в Україні та поїхали до росії. Що ж — серед заводчан були і відверті проросійські прихильники. Таке рішення краще, ніж залишитись та бути весь час невдоволеними, — каже Олександр Богославський.

Відновлення після «руської весни»: відмова від співпраці з росією, повернення на міжнародний ринок з новими ідеями та технологіями

Через російське вторгнення найважчим для заводу «Zeus Ceramica» стала втрата своєї ніші на ринку, на якому вони були лідерами. Тим паче, що конкуренція була та лишається шаленою. Ту частку продажів, які «Zeus Ceramica» реалізовувало на російський ринок, після 2014 року замінили продажі в Європу, Північну Америку, Близький Схід.

«За той час технології оновилися, а з ними — й вимоги до дизайну плитки. Треба розуміти, що на цю сферу дуже впливає мода. Хоч вона й не так часто змінюється, як мода в одязі, бо ремонти роблять значно рідше, аніж змінюють гардероб. Але те, що було актуально та цікаво покупцям торік — може бути геть не актуально цього року», — пояснює директор слов’янського підприємства.

Під час відновлення виробництва було прийнято рішення збільшити виробництво колекцій плитки з використанням новітніх на той час технологій цифрового нанесення дизайну. Завдяки італійським партнерам підприємство отримало доступ до самих нових технологій у цьому сегменті.

«Тоді італійці допомогли нам — вони розмістили у нас замовлення на свої колекції плитки, надали технічну допомогу та консультації. 2015 та 2016 рік ми витратили на те, щоб модернізуватися, вскочити в нову нішу на ринку, де ми конкурували з європейськими виробниками. Постачали на німецький та італійський ринок вироблену в Україні плитку. Ми були єдиною вітчизняною компанією, яка виробляла плитку для італійських брендів, для ринку Європи», — пригадує Олександр Богославський.

Подальшим розвитком цієї співпраці з італійцями стала модернізація обладнання для випуску плитки товщиною 20 мм великих форматів — це була нова ніша. «Zeus Ceramica» зі своїми дизайнами були найпершими в Україні, хто це спробував і реалізував. Це стало проривом: у Європі така плитка цінується тим, що її можна викладати без будь-яких клеїв, а крім того — вона нечутлива до перепадів температури, агресивних впливів дощів, кислот тощо. Також досягненням стало те, що «Zeus Ceramica» виробляла продукцію для італійських партнерів під їх брендами. Таким чином було визнано якість та технологічність виробництва на рівні італійських компаній — лідерів світового рівня у керамічній галузі.

Крім того, на виробництві, паралельно з розвитком технологій цифрового нанесення дизайну, впроваджували використання виключно вітчизняної керамічної сировини. Якщо до 2014 року у виготовленні керамічної плитки використовували до 40% складової з Туреччини, то після відновлення за два роки сировинні компоненти постачалися вже виключно від українських компаній. Також у планах було довести використання цифрових технологій у дизайні до можливості індивідуального виготовлення замовлених партій «під бажання покупця», що колись було зовсім неможливо і обмежувалось випуском партії мінімум на протязі доби.

«У березні 2022 році у нас було заплановано завершення наступного етапу модернізації обладнання й запуск нових форматів та дизайнів плитки, після чого ми мали активно увійти в сезон з цим працюючим на всі 100% обладнанням. Але в середині лютого усім італійським технікам наказали виїхати звідси — і почалося те, що почалося», — зауважує гендиректор підприємства.

«Чи очікував я, що почнеться така фаза війни?.. Звісно. Я ж бачив, що росіяни коїли тут у 2014, і як по мирному Краматорську били «смерчами»

Директор «Zeus Ceramica» зауважує: він очікував, що буде повномасштабна війна. Тим паче — після того, як у 2014 році бачив росіян і знав про те, що коїлося в Авдіївці у 2015. Тож підсумовує: «Чого ще можна очікувати від тих, хто атакував «смерчами» та «градами» мирні Краматорськ та Маріуполь?».

Коли почалося повномасштабне вторгнення — після сумного досвіду у 2014 році керівництво підприємства вже знало, що робити: 25 лютого перекрили газ і зупинили виробничу діяльність задля безпеки співробітників, документацію заховали у безпечному місці - не очікували, що місто захоплять, але пам’ятаючи 2014 рік і як росіяни нищили та паплюжили все навколо — вирішили, що так буде безпечніше.

«Все, що було необхідно — ми заховали та поїхали. Тільки у червні вдалося повернутися до міста. До речі, італійці запропонували поїхати до них. Дехто із колег скористався, поїхав до них. Хтось згодом вирушив далі».

Невдовзі, в липні 2022 року, росіяни вперше обстріляли підприємство ракетами С-300. Пошкодили фасад будівель та деяке обладнання — і здавалося, що все ще можна відновити, навіть після другого обстрілу, який стався у жовтні того ж року. Проте у травні та серпні 2023 завод почали «розбирати» стратегічними ракетами «повітря-земля», які несуть до тони вибухової речовини. Ці вже поцілили безпосередньо в обладнання та завдали дуже значної шкоди. Постраждала важлива частина технології перероблення сировини у напівфабрикат — преспорошок, повністю зруйновано ділянку з приготування глазурей, лабораторію та пошкодження отримали всі ділянки технологічних ліній. Сильно пошкодило обладнання електроживлення та газопостачання виробництва.

«Промисловий майданчик підприємства зазнав чотири обстріли кількістю до 10 ракет. Ракети вибухали у повітрі, деякі серед стін, пошкоджені навіть фундаменти з потужного залізобетону під важким обладнанням. Щось було пошкоджене настільки, що не підлягає відновленню, загалом все обладнання потребує ремонту тією чи іншою мірою. У своїх новинах росіяни писали, що зруйнували ремонтну базу військової техніки, але ж, як бачимо, це насправді обладнання для виготовлення кераміки. Я думаю, що вони планомірно знищують всю промислову зону міст від Костянтинівки до Лиману. На тепер у понівечених стінах підприємства лишається обладнання, яке без залучення важкої техніки вивезти неможливо. Це бачать і росіяни — і, можливо, саме тому поки що не добивають його… Бо тих ракет, випущених у 22−23 році, їм, мабуть, було достатньо. Після цього ми зрозуміли, що тут щось відновлювати, налагоджувати процес у поточній ситуації нереально. Працювати в очікуванні, коли прилетить чергова ракета… Тим паче значна частина обладнання втрачена. Тому відновити роботу вирішили вже в іншому регіоні», — зауважує Олександр Богославський.

Друге відновлення: які перспективи у «Zeus Ceramica»?

На сьогодні підприємство має намір відновлюватися у більш безпечному регіоні України. У 2024 році «Zeus Ceramica» виграло конкурс «USAID» на фінансування проектів для відновлення, до кінця року було погоджено бюджет фінансування підприємства від уряду США на суму 2 млн. доларів. Щоправда, навіть з цією сумою виникли проблеми — через те, що новий американський уряд призупинив фінансування проектів «USAID» в Україні. Тож лишається надія на те, що Держава зможе залучити кошти від доходів чи реалізації арештованого російського майна — і з цього вдасться отримати гроші на відновлення промислового потенціалу зруйнованого російськими загарбниками.

«Зараз Україна намагається отримати хоча б ті кошти, які потрібні на підтримку держави коштом прибутку від активів, які заарештовані, або за продаж цих активів. Наступне питання — чи вдасться законно ці активи експлуатувати взагалі, або ж чи є варіант, як їх законно комусь продати? Поки що рішення — лише проєкти, які розглядають партнери. Тому для українського бізнесу механізму отримання коштів немає. На що розраховувати, щоб відновлюватися — питання, яке зависло в повітрі», — зауважує директор «Zeus Ceramica».

Якщо у 2014 році збитки підприємства (через відновлення, модернізацію та відсутність на ринку протягом року) потягнули за собою мільйони доларів, то зараз ця сума, завдяки більшому масштабу руйнувань та через інфляцію, збільшилася на порядок, каже Олександр Богославський. Наприклад, порівнюючи витрати на обладнання, транспортування з Європи, монтаж та запуск в експлуатацію у поточний час з тією вартістю, яка була на початку 2000-х років, потрібно враховувати коефіцієнт 1,8−2 для вартості у євро!

«Єдине полегшення — що у 2004 році підприємство будувалося буквально на болоті: потрібно було всю ділянку підготувати до будівництва, потім — позводити тут промислові будівлі, підвести комунікації, завезти обладнання тощо. На сьогодні нам із цим простіше — майданчик є, потрібно його звільнити від руйнувань й утилізувати уламки, потрощене обладнання тощо. Ще є, електро- та газові комунікації, обладнання, які пошкоджено та потребує відновлення. І таким чином на це вже потрібно близько 30 мільйонів євро інвестувати у повноцінне відновлення», — пояснює генеральний директор заводу.

Щоправда, є ще одна неочевидна стаття витрат — відсутність «Zeus Ceramica» на ринку. Через це на підприємстві має пройти ще одна глибока модернізація: з метою відновити виробництво вже з залученням новітніх технологій, які з’явилися у керамічній галузі за минулий час. Потреба — нагальна: щоб швидко та ефективно відновити свою нішу на внутрішньому та міжнародному ринках.

«Перше, що втрачає бізнес, подібний нам — це ринок. Можна купити обладнання, знайти сировину чи залучити її з інших джерел, навіть людей можна знайти й „виростити“, щоб вони стали фахівцями (хоча це теж вимагає часу і вкладень). Але ми маємо починати виготовлення продукції з того, що має попит. Тим паче працюємо на ринку оздоблювальних матеріалів, а це — мода та тренди. І ми маємо бути до цього готові технологічно, сировинно, мати знання та партнерів.».

Генеральний директор підприємства додає, що на Донеччині, у Слов’янську, буде сенс відновлювати бізнес за наступних умов: якщо буде гарантований військовий захист цих територій, державні гарантії страхування бізнесу від втрат внаслідок військових дій, та якщо активні бойові дії продовжаться, відстань має бути щонайменше на 100 км від міста.

«У поточній ситуації реалістичним та зрозумілим за термінами є план частково або навіть повністю відновити виробництво у більш безпечному регіоні України, використавши у тому числі все придатне для ремонту та відновлення обладнання. А на промисловому майданчику у Слов’янську реалізувати сучаснішу технологію в кераміці, якої тут ще не було. Територія це дозволяє, постачання енергоносіїв та наявність сировини теж. Навіть розглядали проєкт встановлення сонячних панелей, щоб компенсувати витрати електрики», — ділиться Олександр Богославський.

«Донбас нам дуже важливий, інакше керамічному бізнесу України потрібно буде шукати джерело сировини, яка є тут, і є унікальною»

Попри перераховані виклики та проблеми, окрім фінансових та безпекових питань, для керамічного бізнесу в Україні можуть настати великі труднощі через ще один аспект — сировинний. Олександр Богославський пояснює: зараз в Україні назріває величезна проблема з сировинними покладами вогнетривкої глини. Її запаси вкрай великі в Донецькій області, починаючи територіально від Бахмуту, Часів Яру та Дружківки — й до Добропілля та Покровська. І війна впливає на те, як вирішиться доля всіх підприємств та сфер економіки, які потребують цієї сировини для свого розвитку.

«Україна вже втратила величезний сегмент на експортному ринку. Наприклад, до вторгнення країна постачала до 5 мільйонів тон вогнетривкої глини за кордон — це дуже, дуже значна цифра. І поклади, які давали такі об'єми, розташовані якраз на заході Донеччини. Такі глини за кількістю та якістю є унікальними у світі. Тож якщо видобуток вогнетривких глин зупиниться, це призведе до кризових наслідків вже у вітчизняних виробників керамічної плитки. Доведеться шукати інші джерела (Німеччина, Турція), а це зростання собівартості та відповідно зниження конкурентоспроможності, або зміна технології, що потребує значних інвестицій, які у поточних умовах малоймовірні», — наголошує керівник «Zeus Ceramica».

Олександр Богославський додає: на український бізнес чекає багато криз і викликів. Однак його вибір як генерального директора керамічного підприємства — шукати варіанти, як рухатися далі.

«Ми маємо декілька бізнес-планів які розроблені ще з 2022 року, коли прилетіли перші ракети. Зараз деякі з них не працюватимуть, але ж є і дієві. Є розуміння, як відновлювати завод. Чи буде важко? Звісно. Але кістяк фахівців у нас лишається, людей будемо залучати та знову виховувати фахівців керамічної справи, обладнання є й з’явиться».