Куди рф спрямує черговий наступ на Сході, та що є головною метою кремля зараз: думка експерта з безпеки

«Масштабна атака росіян з метою повного захоплення Авдіївки провалилася. Таким чином кремль провалив одну зі своїх самовільних військових цілей. Знову.

Наразі росія втратила близько 20 000 солдатів убитими та пораненими під Авдіївкою, дрони фільмують трупи, розкидані на полі бою. Знищено близько 500 бойових танків, БМП, самохідних гаубиць та іншої техніки. З усіма цими зусиллями росія наразі захопила приблизно 12−15 км (7,5−9 миль) землі на північ від Авдіївки, не маючи можливості взяти місто.

Оскільки наприкінці минулого року росія відновила ініціативу на всій лінії фронту, її війська, тим не менше, просувалися на кількох ділянках фронту.

На північному сході рф продовжує вести щільний вогонь по українській території на північ і південь від Куп’янська. Курс фронту поки що незмінний, хоча Україна евакуйовувала там деякі села.

Після невдачі із захопленням Авдіївки, очікується, що наступний великий наступ росіян буде спрямований на Куп’янськ. Напередодні президентських виборів у росії в березні існує політичний тиск, щоб продемонструвати якийсь презентабельний успіх. Це схоже на минулорічну битву за контроль над містом Бахмут, де політичні мотиви були такими ж важливими або навіть підпорядковуваними військовій меті. У тій кампанії загинуло або було поранено близько 30 000 чоловік.

росія продовжує наступати на захід від Бахмута та на захід від Мар'їнки, завойовуючи кілька сотень метрів місцевості в обох напрямках.

Між Вербовим і Роботиним, де відбувся головний літній і осінній наступ України, росія повернула собі деякі позиції, які Україна відбила дорогою ціною під час попередніх боїв.

Втрата окремих позицій психологічно гірка для України. Однак нова оборонна стратегія, яка полягає в тому, щоб не тримати кожен метр, а намагатися тягнути час, зосереджуючись на тому, щоб змусити росію заплатити високу людську та матеріальну ціну, має військовий сенс.

Крім того, росія посилює комбіновані авіаудари з використанням крилатих, балістичних ракет, безпілотників і переобладнаних ракет С-300. Вони націлені на об'єкти інфраструктури та покликані, з одного боку, тероризувати цивільне населення, а з іншого — завдати удару по виробництву української зброї. Також їх використовують для пропаганди на російському телебаченні.

А як щодо решти 2024 року? Метою росії є продовження війни принаймні до президентських виборів у США, завоювання якомога більшої території, незважаючи на втрати, і захист завоювань.

Зараз росія вербує близько 1000 нових солдатів на день. Це нижче порогу публічно помітної широкомасштабної мобілізації, але означає, що навіть великі втрати у живій силі, як, наприклад, в Авдіївці, можна витримати.

росія нарощувала виробництво зброї, успішно обходить санкції, і наразі почувається підбадьореною внутрішньополітичною блокадою військової допомоги Україні в США та невдалими спробами узгодити допомогу з боку Європейського Союзу.

Після того, як Україна, США та інші партнери місяцями публічно говорили про збільшення внутрішнього виробництва зброї та спільного виробництва в Україні, росія тепер націлює ракетами на збройові заводи.

Тим часом її (українська — ред.) армія все ще потребує набагато більше артилерійських боєприпасів, і існує нагальна потреба у збільшенні виробництва в Європі (хоча Швеція, Фінляндія, Норвегія, Німеччина, Великобританія та інші роблять значні інвестиції в додаткові потужності).

Перші спроби захисту від російських ракет за допомогою РЕБ та FrankenSAM (пострадянські системи, модернізовані сучасними технологіями) були успішними, тому ці можливості слід примножити та розширити дуже швидко.

Українським партнерам варто докласти зусиль, аби поставити в Україну ще більш сучасні системи ППО. У перспективі також має бути розглянута можливість перехоплення російських ракет на відстані з-за меж України.

Україна також потребує поставок високоточної зброї. Франція нещодавно лідирувала у цьому питанні із 40 додатковими крилатими ракетами SCALP-EG і обіцянкою щодо поставки 50 високоточних ракет A2SM на місяць. Надання ATACMS з моноблочними боєголовками, високоточних бомб GLSDB радіусом дії 100 миль і німецьких Taurus має швидко послідувати за цим.

Ремонтні майстерні та установи технічного обслуговування основних бойових танків і бойових машин піхоти необхідно наблизити до фронту, в тому числі через співпрацю західних компаній з Україною. Також слід враховувати протиповітряну оборону галузі.

Треба поставити та розгорнути потужності літаків F-16, Gripen та Mirage, щоб мати можливість діяти на фронті проти російської авіації з модернізованими плануючими бомбами, перед якою Україна поки що майже беззахисна.

Для України було б надзвичайно корисно, якби західні країни краще запобігали використанню сучасного обладнання з числовим програмним керуванням, компонентів і технологій у російській збройової промисловості. Нехтувати цим — помилка.

Україна потребує більше захисту від безпілотників та компонентів для власних успішних програм БПЛА, які наразі можуть принаймні частково компенсувати брак боєприпасів та ресурсів.

І, нарешті, країні потрібна зміна політичної стратегії ключових прихильників.

Щойно допомога розшириться, аби забезпечити більшу військову активність України замість чистого виживання, та за умови одночасних довгострокових зобов’язань у сфері безпеки, включаючи перспективу членства в НАТО на саміті Альянсу в липні, шлях до миру та стабільності стане можливим до кінця цього року".