«Людське життя сьогодні сповнено великої трагедії»: історії донеччан, які проходять лікування в Мечникова після пережитих жахіть

Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова стала однією з основних медзакладів, де нині рятують життя людей. Зокрема тут опікуються й донеччанами, які переживають страшні події у своєму рідному регіоні.

Донеччани, які проходять лікування у лікарні ім. Мечникова/ Колаж "Вчасно"

Жителі Донеччини щодня страждають від російських обстрілів, які руйнують їх домівки. Не всі із донеччан готові лишати своє житло, тому вимушено лишаються на прифронтових територіях. Інколи їм це коштує життям, деяким щастить більше, коли виживають після поранень.

На фоні страшної війни люди набувають й супутніх хвороб, які косять їх із ніг, а деякі, захищаючи нас, отримують важкі травми на передовій.

Більшість цих людей із різними проблемами здоров’я доставляють на лікування до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова. Там за ними доглядають лікарі під керівництвом головного лікаря Сергія Риженка.

На своїй Facebook-сторінці він публікує історії донеччан, які проходять реабілітацію в лікарні.

Фото: Сергій Риженко

Так, зараз проходить реабілітацію 37-річна Світлана із Білозерська, що на Донеччині. Вона сама виховує 15-річного сина та 11-річну доньку. Війна змусила її сім'ю покинути рідну домівку й переїхати до Покровська.

Після цього стан Світлани прогресивно погіршився, судоми в кінцівках не давали можливості ходити та жити.

«В мене за страхом смерті стоїть страх за свого сина та доньку. В Мечникова мене повернули до життя», — розповідає Світлана.

Нейрохірурги лікарні діагностували складну велику пухлину мозку. Тому лікарі взяли на себе місію врятувати життя жінці та майбутнє її дітям, які моляться та туляться до мами, яка не може встати.
«Багаточасова операція пройшла успішно. Жіночка гуляє по коридору, цілує своїх діток, обіймаючи хірургів. Лікарня Мечникова стала нейрохірургічним хабом для всіх складних пацієнтів з Донецької, Луганської та Херсонської областей.
Поряд з Героями лікуються ті, кому найважче під час війни», — пише Сергій Риженко.

Фото: Сергій Риженко

Ще одну історію головний лікар розповів про захисника, який отримав важке поранення на фронті.

«Лікарю, я дуже, дуже хочу жити». Ці слова я чую майже щодня, коли поранені Герої доставляються у свідомості. Але кожного разу, наче струмом, пробивають з голови до п’ят. Людське життя сьогодні сповнено трагедії. Мені, як лікарю, доводиться слухати сповіді майже кожної ночі й кожного дня", — пише Риженко.

Цього разу він розповів про 32-річного Дмитра, який виріс в сім'ї шахтарів, в місті Першотравенськ. Після важкого поранення був доставлений ледь у свідомості з великою крововтратою до лікарні Мечникова понад рік тому. 22 операції зробили лікарі на всіх етапах. Чоловік провів понад місяць в реанімації.
«Відламки пройшли через груди, пошкодили легені, печінку та кишківник. Пневмоторакс, важкий перитоніт, анурія. Кожного дня в операційній. Кінцівки всі перебиті в декількох місцях. У нього була мрія повернутися додому, до рідних, до сім'ї. Спочатку хотів піднятися, потім встати з ліжка, потім дійти до туалету, а зараз в реабілітації розробляє програму прогулянок без коляски», — пише Риженко.

Фото: Сергій Риженко

Ще одного бійця реанімували в Мечникова після інфаркту. Його позивний «Батя», його кредо — «Донеччину не здамо». Він пройшов важкі бої ще з часів 2014-го, але серце не витримало після смерті сина та невістки.

Відомо, що у 2014 році чоловік обороняв Донецький аеропорт. У 2015-му — отримав тяжке поранення, але повернувся на захист країни. Перебував в Маріуполі і Широкиному.
У 2022-му — з комбригом створили батальйон, де став «Батею» для інших хлопців.
Воював з сином, де найгарячіше — Авдіївському, Бахмутському напрямках.
У 2023 і в березні 2024 року отримав поранення, пройшов реанімацію.
«Війна потихеньку забирала його здоров’я та наснагу. Але кінцева подія, яка змусила сильного чолов’ягу плакати — це смерть сина, який з невісткою попав під прямий ракетний обстріл на трасі. Серце не витримує, величезний інфаркт, але сотні хлопців призивають „Батю“ іти разом до перемоги. За сльозами біль в серці, безсонні ночі та думки про долю України й про близьких, які 500 років живуть та поховані на мирноградському донецькому степу. Душі потрібен спокій, але де його взяти, коли хлопці просять бути до кінця», — пише Риженко.

Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!

2024 © Інформаційне агентство «Вчасно» — новини Донбасу.
2024 © ГО "Медіа-Погляд".

Права на всі матеріали належать ГО "Медіа-Погляд" (якщо не вказано інше) та охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Усі текстові матеріали поширюються відповідно до ліцензії CC BY-NC-ND 4.0.

Сайт створено за підтримки DW Akademie

Розроблено iDev