Поліцейські «Білого янгола» — одна з найбільш пріоритетних цілей для російських операторів БпЛА. Байдуже, чи вони їдуть «пусті» на евакуацію, чи вже забрали цивільних та везуть їх у бусі. Він все одно стає ціллю для дронів.
Історія евакуаційного підрозділу поліції «Білий янгол» розпочалася з Бахмута, де на той момент лише кілька поліцейських ризикнули й поїхали у найнебезпечніші локації міста, щоб врятувати дітей та їхніх батьків від смерті. Це було поза межами їх безпосередніх функцій — вони діяли від серця, усвідомлюючи, що можуть не повернутися з виїзду.
На сьогодні «Білі янголи» — це 5 екіпажів правоохоронців, дівчат і хлопців, які добровільно взяли на себе обов’язок за життя мешканців Донеччини. Кожен рейс — фактично спецоперація. Їм доводиться заїжджати ледь не в смугу ворога, на останніх хвилинах виривати поранених з рук смерті, відбивати прямі атаки ворожих дронів. На рахунку «янголів» — неодноразові поранення, коли окупанти починають полювання на евакуаційний бус, намагаючись вбити й врятованих цивільних, і самих поліцейських.
За час своєї роботи поліцейські евакуювали близько 15 500 людей, з них — понад 2500 дітей. Досвід «Білих янголів» Донеччини став основою для створення аналогічних підрозділів у інших прифронтових і прикордонних регіонах України.
Журналісти «Вчасно» неодноразово долучалися до евакуаційних рейсів «Білого янгола» та ставали свідками ситуацій, у яких би люди не вижили, якби їх не врятували.
«Ви всі сідаєте в авто, але не вистачає секунди — і уламок російського снаряда прошиває скло броньованої автівки. Після нього — настає черга ніг та артерії. Уламки потрапляють в тіло, лишаються там і розривають шкіру. Тепер у салоні відчутний навіть запах крові, який перегукується зі смородом смерті. Водій стікає кров’ю, і тепер у його скривавлених руках, які стискають кермо, життя кількох людей. Вони тільки виїхали, щоб жити, але їх не відпускають окупанти…».
На момент публікації матеріалу від Великої Новосілки у Волноваському районі Донецької області до лінії фронту було менш як 10 кілометрів. «Білі янголи» були надією для містян: забезпечували їх їжею та ліками. водою, фактично щоденно вмовляли на евакуацію з руїн чи підвалів, які ті ділили зі щурами, тарганами та переляканими сусідами.
Як «Білий Янгол» відвойовує людей у смерті на прифронтовій Донеччині
Матеріал «Вчасно» про те, що найтяжче перед евакуацію — вмовити людей на неї, тому що більшість вперто сидить на прострілюваних територіях, думаючи, що їх не зачепить ворожий снаряд. Часто не допомагають ні умовляння, ні прохання, ні маніпуляції, тому що навіть попід ракетами над головою люди обирають квадратні метри, а не життя.
Спільні виїзди на порятунок людей у Дмитра та Валерії тривають з 2022 року, відколи на Донеччині з’явилися «Білі янголи». Вони ж і стали одним із перших екіпажів, які погодилися на евакуаційну «авантюру». Нині ж за плечима подружжя понад пів тисячі виїздів. Серед них — і в гарячі фронтові локації, звідки вдавалося під обстрілами рятувати людей, і виїзди на обстріли — після того, як усі рятувальники, правоохоронці та небайдужі стають цілями для російських ракет.
Евакуація з Лиману — не менш небезпечна, аніж свого часу із Покровська. Пристрої, які показують наявність дронів у небі, фактично не замовкають — в евакуаційному бусі тиші через це майже не буває. Тож після того, як черговий безпілотник вдається зафіксувати, поліцейським «Білого янгола» доводиться негайно вискакувати з авто або ж вкрай сильно тиснути на газ.
«Донеччина — це область, де здійснюються бажання. Хочеш поганять? Ні? Доведеться, бо за тобою може гнатись дрон. Хочеш займатись порятунком, благородною роботою? Тут на кожній вулиці десятки, кого можна рятувати — люди, собаки, коти. Деякі, щоправда, не знають, що хочуть врятуватися, поки за ними не поженеться дрон», — кажуть правоохоронці під час чергової евакуації з Лиману разом з журналістами «Вчасно».
Якщо станеться вимушена зупинка, евакуаційний автомобіль стане жаданою ціллю для російських FPV. Це на власному досвіді знає екіпаж «Білих янголів» Костянтинівки — Дмитро Соловій і Сергій Нариков. На їх бус, яким рятують цивільних, росіяни полювали всіма видами дронів. Тож безпека на «дорозі життя та смерті» забезпечується винятково швидкістю реакції та «чуйками», які відслідковують безпілотники. Сітка над дорогою — не панацея.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!