«Матері ночами не сплять, щоб дітей не розібрали на органи»: як російська пропаганда зриває евакуацію дітей на Донеччині

«В якийсь момент нам довелося зняти сітки й здирати брендовані наліпки „Білий янгол“ з кузовів машин, бо тільки ми з’являлися на горизонті - на нас відразу починали полювання. Що було за цей рік… Діти. Багато дітей, яких ми шукали по підвалах, якихось ямах серед городів. Багато людей, яких росіяни просто не давали рятувати: вони підбивають одного цивільного, знаючи, що ми приїдемо. І тільки ми або волонтери поруч — дрони починають, як стерв’ятники, ганятись», — розповідає про рік евакуацій із Донеччини Геннадій Юдін — керівник поліцейського екіпажу «Білі янголи» в Донецькій області.

Про евакуаційний рік на сході, нові злочини росіян, відібрані дитячі життя на Покровському напрямку та трансплантологів-мисливців журналістам «Вчасно» розповів керівник поліцейського екіпажу «Білі янголи» на Донеччині, куди їдуть з усієї прифронтової України, аби вчитись евакуаціям біля фронту.

Жінки у дірках ховають дітей, щоб їх не вивезли з міста, де починаються перестрілки

Торік евакуація стала складним психологічним та фізичним випробуванням не лише для «Янголів», а й для тих, кого вони намагалися врятувати. Начальник евакуаційного екіпажу пригадує, що часто наважитися на порятунок людей нелегко — враховуючи, в яких умовах доводиться доїжджати до них. Кожен раз, коли забрати мешканців «сірої» Донеччини не вдавалося, ставало нагадуванням, що ризик може бути невиправданий.

«Серед останніх евакуацій, які мені запам’яталися — з Костянтинівки. Ми приїхали на евакуацію жінки з маломобільним чоловіком, який майже не ходив. І поки вони збирали речі - дрон атакував наш автомобіль. Люди це почули, вийшли на вулицю… і відмовилися їхати. Вирішили, що дорога небезпечніша, ніж лишатися під дронами. Врешті, там і лишилися», — пояснює Геннадій Юдін.

Подібні випадки траплялися ще під час евакуації з Авдіївки у 2023 році й вже є досить «традиційними» для примусової евакуації. Зокрема, як і переховування дітей від поліції в умовах, в яких важко виживати навіть тваринам.

«В Авдіївці в часи примусової евакуації було бомбосховище під магазином. Там ховалася родина з неповнолітньою дівчинкою. Ми приїжджали, знали, що вони там, але не могли знайти. І в один з заїздів чоловік, який жив у сховищі, сказав, що родина під сходами зробила дірку в стіні й ховалися там, щоб їх не помітили. Почали шукати — таки знайшли ту жінку з дитиною і ще матір з дворічною дівчинкою, про яку ми навіть не знали. Поспілкувалися, переконали, щоб вони виїхали, зробили паспорт. Маму з маленькою дівчинкою вивезли за кордон у Фінляндію. Але її брат і матір лишилися у бомбосховищі. І коли перед окупацією Авдіївку почали рівняти КАБами — було влучання в АТБ. Там загинуло до 20 людей, серед яких і її матір. Тіла так і лишилися під завалами», — пригадує поліцейський.

Серед тих, кого евакуйовували у 2025 році, були родини, які чекали на окупацію не через те, що їм нікуди було їхати, а щоб через захоплені території «спрощено» поїхати до родичів у Донецьк чи на територію рф. Побачити, що їм це вдалося, досить легко — зміна номеру телефона чи фото на аватарці явно демонструють, де ті люди опинилися. Проте Геннадій Юдін переконаний: він готовий вивезти родину, знаючи, що вони все одно опиняться «по той бік». Тож налаштований вивозити з-під бомб, після чого ті цивілізовано поїдуть за кордон і вже без дронів над головою проходитимуть фільтрацію.

«Ми пояснювали родинам із дітьми: розуміємо, що у Донецьку чи в росії можуть бути родичі, які готові їх прийняти у себе. То нехай краще ми їх вивеземо, а не вони не сидітимуть у кілл-зоні в очікуванні військ рф, які їх на пікапах везтимуть морозом через руїни Донеччини».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З Дружківської громади за тиждень евакуювали понад 20 родин з дітьми: куди виїжджають люди

Російські дрони, полюючи на «Білих янголів», упродовж всього 2025 вбивали дітей

Ще на початку цього року, коли у Покровську, Мирнограді, а згодом і Добропіллі була оголошена примусова евакуація, заявки по сім'ях із дітьми «Білі янголи» закрили досить швидко. Люди, нажахані вбивствами цивільних просто неба, самі телефонували й просили їх вивезти. Однак лишилася частина населення, яка не просто відмовлялася виїжджати, а навіть намагалася завезти дітей до зони бойових дій, ховаючи тих у коробках з-під техніки. Геннадій Юдін наголошує: ті випадки свідчать про горе-батьків і хворих людей, які намагалися повернутися в пекло.

«На блокпостах з цим боролися, як могли: якщо бачили, що сім'я їде в населений пункт, звідки триває примусова евакуація, разом із дитиною — одного з батьків залишали з неповнолітнім, іншого пропускали. Але, на жаль, люди знаходили стежки, якими провозили дітей під ракети й дрони, на заміновані території. Були навіть таксисти, які за гроші завозили дітей з батьками в „сіряк“. У Покровську було таке, що ми з мікрорайону Шахтарського тричі вивозили одного хлопчика з батьками», — пригадує Юдін.

На жаль, через бездіяльність дорослих у 2025 році молодь гинула. Зокрема, на День Конституції дрон у Покровську атакував хлопця й дівчину, які їхали на велосипедах у центрі міста. У хлопця було дуже важке поранення — ампутація двох нижніх кінцівок, поранена рука. Часу, щоб його врятувати, було обмаль. Накладених турнікетів було замало, необхідна була негайна медична евакуація.

Коли правоохоронці уже везли хлопця в лікарню, їх авто атакувала «Молнія». Один з «Білих янголів», Костя Туницький, отримав поранення. Однак найгіршим у тій ситуації був втрачений час.

«Ми тоді годину чекали, поки приїде інший евак, першими відправили дівчинку і пораненого хлопця. На жаль, він помер, хоча якби не удар — його вдалося б врятувати… На другий заїзд відправили в лікарню Костю. А в третій заїзд виїхали самі», — пригадує трагічний день голова «Янголів».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ВІДЕО. Два роки ховала дітей по підвалах: жителька зруйнованого росіянами Мирнограда дякує загарбникам за «звільнення»

Законодавчо горе-батьки досі можуть вбивати дітей бездіяльністю. Примусово рятувати неповнолітніх від смерті «Білі янголи» не мають права

Одна з найбільш нагальних проблем, яка лишається на Донеччині ще з 2022 року — неможливість евакуйовувати неповнолітніх з «сіряка» без згоди (та присутності) їх батьків чи одного з них. Ще наприкінці 2024 волонтери та правоохоронці наголошували, що через батьківську бездіяльність діти на прифронтовій території гинуть, оскільки змушені перебувати в нелюдських умовах виживання, під авіабомбами та дронами. Минулого, 2025 року, ситуація погіршилася, оскільки під наступ рф припав Покровський напрямок. Його з 2023 року багато ВПО обрали як «постійний новий дім», вважаючи міста на напрямку найбільш безпечними. Левова частина населення поповнилася авдіївцями, мешканцями Курахового та Часів Яру, Торецька. Люди, які втратили житло раз, навіть під загрозою смерті боялися пережити це вдруге. Навіть коли мова про родини з неповнолітніми дітьми.

Зараз, маючи досвід, наскільки довго триває умовляння батьків, «Білі янголи» разом з ювенальною поліцією та представниками ОВА ще задовго до примусової евакуації об'їжджають адреси. де живуть сім'ї. Інколи, щоб пояснити можливі наслідки їх відмови від евакуації, доводиться показувати криваві приклади, що сталося з аналогічними родинами в попередніх містах чи навіть в іншому районі цього ж міста. Фото та відео для демонстрацій вистачає - на превеликий жаль, усі вони реальні.

Тактика «на випередження» працює - багато сімей їдуть, особливо коли їм знаходять місце проживання в гуртожитку чи будинках. Проте проблему це глобально не вирішує, оскільки все одно знайдуться ті батьки, які повернуться в пекло з неповнолітніми.

«Ми, як підрозділ поліції „Білий янгол“, можемо лише забезпечувати охорону правопорядку, згідно зі своїми функціональними обов’язками. Примусово ми не можемо забрати дитину. На батьків адмінпротокол можуть скласти ювенальні поліцейські, якщо родина повернулася або відмовляється виїжджати. Той протокол за невиконання батьківських обов’язків передають у суд, там розглядають ці справи», — пояснює Геннадій Юдін.

Пропаганда продовжує вбивати українців на Донеччині

У більшості випадків у 2025 році люди відмовлялися виїжджати через те, що не мали уявлення, як жити (чи «виживати») в іншому місті. Проте немалу частку відмов сформувала російська пропаганда, доступ до якої в донеччан практично необмежений. Навіть коли в населеному пункті не лишається умов цивілізації - пропагандистські радіостанції «пробиваються». Той маразм, який росіяни розповідають, стає єдиним джерелом інформації для місцевих. Тому за кілька місяців у людей закріплюється віра у все, що вони почули: і що «вся Донеччина захоплена», «Краматорськ здали», і про те, що «Білі янголи» — то чорні трансплантологи, якими командують з НАТО".

«Пропаганда на Донеччині сильно впливає на людей. У містах, де тривають активні бойові дії - Покровськ, Костянтинівка — люди слухають російське радіо. І там відносно офіційні обличчя — московські священники — в прямому ефірі кажуть, що „підрозділ „Білий янгол“ займається нібито трансплантологією дорослих і дітей, продажем органів на чорному ринку“. Бреше, що командує нами генерал НАТО. Тому нам неодноразово казали, що ми — „чорні трансплантологи“, які приїхали забрати людей, щоб здати на органи. У Покровську ми це почули, коли евакуйовували жінку з дітьми. Вони були переконані, що їх везуть на смерть. Родину у прихисток забрав капелан. Наступного дня він мені дзвонить і каже, що матір цілу ніч не спала — сторожила дітей, щоб їх уночі на органи не забрали. Такі історії, коли люди залякані пропагандою, не поодинокі. Для багатьох міфічні страшилки гірші, ніж їх загибель чи смерть дитини під завалами», — зауважує начальник екіпажу «Білі янголи».

Тих, хто таки відмовляється від евакуації, росія згодом також використовує у пропагандистських цілях. Наприклад, на тлі залякувань «Білими» янголами вони знаходять людей, які б підтвердили їм те, що самі ж від них і почули. Так, мешканка Авдіївки з неповнолітнім сином стала героїнею їх ролика про те, як поліцейські полювали за органами її сина.

«У неї син був неповнолітній, але вона відмовлялася виїжджати, хоча на той момент бої були вже в місті… На жаль, ми її так і не знайшли. Вона потрапила в окупацію, а потім і в ролик росіян. Розказувала, як ховалася щоразу в нові місця з сином, бо ми його на органи „придивилися“. Хоча вона багатодітна мама, у неї двоє повнолітніх доньок. Старша працювала в кафе у Покровську, ми з нею досі спілкуємося. Вона те відео теж бачила. На її думку, війна дуже пошматувала психіку матері, тому та не хотіла виїжджати. Але обидві доньки тієї жінки просили хоча б брата їм передати, щоб він не сидів під обстрілами. У цьому матір теж відмовила», — пригадує Юдін.

Торік на прифронтовій Донеччині люди часто лишалися, боячись втратити дім. Тікали звідти в останній момент, знаючи, що завтра можуть загинути під тоннами будівельного сміття чи стекти кров’ю через атаку FPV, йдучи по хліб в останній працюючий магазин.

Більшість евакуаційних рейсів не минала без полювання на «Янголів»: перші пів року атакували FPV, з травня вбивати екіпажі намагалися дрони на оптоволокні. Тож резонно буде зауважити, що життя майже всіх екіпажів «Янголів» десятки разів рятували помпові рушниці, якими вони відстрілювалися від атакуючих дронів. Нині ж ці самі умови тривають, і кожен з рейсів ризикує стати останнім для екіпажів.

Проте від початку повномасштабного вторгнення жоден з «янголів» не відмовився від виїздів чи не виїхав на безпечнішу територію. Усі поліцейські продовжують жити та працювати на Донеччині - безхатні, під дронами та атаками росіян, кількаразові ВПО. Але вони й досі готові ризикувати собою, аби рятувати життя мешканців сходу.