Мільйони в тилу: хто з голів військових адміністрацій Донеччини задекларував найбільші доходи минулого року?

У громадах Донеччини, переважна більшість яких вже окупована, голови військових адміністрацій отримують доходи, які важко пояснити навіть у мирний час. Дехто отримує щомісяця понад 168 тис. грн, інші купують квартири або отримують щедрі компенсації. А деякі очільники взагалі зникають із радарів публічності — їхні декларації недоступні.

Журналісти «Вчасно» проаналізували, скільки заробили керівники військових адміністрацій Донеччини у 2024 році та як змінилася їхня фінансова ситуація у порівнянні з попереднім роком.

ТОП-5 «зарплатних» рекордсменів 2024 року

Під час найважчих випробувань країни деякі посадовці демонструють фінансову «стабільність», що вражає. Найвищі доходи задекларували голови таких громад:

• Сергій Добряк (Покровська МВА) — 2 млн 23 тис. грн/рік, тобто понад 168 тис. грн/місяць із податками. У контексті сумнівних багатомільйонних фортифікаційних закупівель у Покровському напрямку такий рівень доходу викликає додаткові запитання.

• Роман Падун (Курахівська МВА) — 1,73 млн грн/рік, приблизно 144 тис. грн/місяць. Посадовець керує окупованою громадою, але отримує дохід на рівні топменеджер.

• Олександр Журавльов (Лиманська МВА) — 1,56 млн грн/рік, понад 130 тис. грн/місяць. Лиман — стратегічно важливий вузол оборони, однак зарплата його керівника — на рівні міністра, що викликає питання щодо співмірності винагороди та реальних умов роботи.

• Сергій Боєвський — нинішній керівник Департаменту ЖКГ ДонОДА заробив 1,54 млн грн/рік, понад 128 тис. грн на місяць на посаді очільника Дружківської МВА.

Стабільно високо: хто не в ТОП-5, але з шістьма нулями

Навіть поза п’ятіркою рекордсменів є чиновники з доволі щедрими зарплатами. Їхній річний дохід складає від мільйона гривень, тобто понад 100 тис. грн на місяць у середньому разом з податками:

• Олексій Рева (Бахмутська МВА) — 1,45 млн грн/рік, більше як 121 тис. грн на місяць. Попри повну окупацію та знищення міста, дохід голови залишається сталим.

• Сергій Сажко (Шахівська СВА) — 1,350 млн грн за рік, за місяць понад 112 тис. грн.

• Олександр Гончаренко (Краматорськ) — 1,313 млн грн за рік, 109 тис. грн за місяць.

• Володимир Рибалкін (Святогірськ) — 1,259 млн грн за рік, понад 104 тис. грн за місяць.

• Андрій Бондаренко (Добропілля) — 1,209 млн грн, більше як 100 тис. на місяць.

Хто збіднів: різке падіння доходів

Не всі очільники зберегли високі заробітки. Наприклад, керівник Слов’янської МВА Вадим Лях задекларував у 2024 році 296 тис. грн, тоді як торік — понад 621 тис. грн.

Таким чином, його середньомісячна зарплата склала лише 24,6 тис. грн, тобто у 6 разів менше, ніж у лідера рейтингу. Зниження — майже на 52%. Ймовірно, у декларації помилка, але поки що виправлений документ у реєстрі не знайти.

Цікаво, що у декларації Ляха дружина вказана як ФОП із доходом понад 1,8 млн грн. Водночас згідно з публічною інформацією, вона не веде підприємницької діяльності, а очолює політичну партію «Партія Вадима Ляха».

Невелике зниження доходів також спостерігається у керівників Добропілля та Краматорська — Андрія Бондаренка та Олександра Гончаренка. Так, у 2023 році заробітна плата Бондаренка становила понад 1 млн 262 тис. грн, а у 2024-му — 1 млн 209 тис. грн. Доходи Гончаренка також зменшилися — з 1 млн 338 тис. грн у 2023 році до 1 млн 313 тис. грн у 2024-му. Хоча суми залишаються високими, тенденція до зменшення доходів помітна.

«Темні конячки»: хто не відкрив дані?

Деякі очільники громад Донеччини взагалі не оприлюднили свої декларації за 2024 рік. Серед них:

• Сергій Горбунов (Костянтинівка)

• Вадим Бойченко (Маріуполь)

• Анатолій Немченко (Селидове)

• Василь Чинчик (Торецьк)

Варто нагадати: воєнний стан не звільняє від подання декларацій і не скасовує принцип публічності. Навпаки — в умовах зростання бюджетних ризиків і корупційних загроз саме прозорість має бути посиленою. Тим більше, що закупівлі в окремих із цих громад неодноразово фігурували в журналістських розслідуваннях — через сумнівні угоди та непрозоре використання коштів.

Юрій Ключка: посада є, декларації — ні

Окремої уваги заслуговує постать Юрія Ключки, чия кар'єрна траєкторія та декларації викликають чимало запитань. У грудні 2020 року його було обрано головою Покровської районної ради. З початком повномасштабного вторгнення Ключка вступив до лав територіальної оборони й ніс службу в Мирнограді. Уже у вересні того ж року Указом Президента його призначено головою Мирноградської міської військової адміністрації. А на початку 2024 року Кабінет Міністрів погодив його кандидатуру на посаду заступника голови Донецької ОВА.

Водночас Ключка й надалі фігурує як очільник Мирноградської МВА — що лише додає плутанини до його статусу та офіційних обов’язків.

Втім, аналіз його декларацій виявляє низку невідповідностей. До призначення на посаду в обласній адміністрації Ключка стабільно зазначав себе як голову Покровської районної ради, жодного разу не вказавши роль керівника Мирноградської МВА. Відповідно, у звітах відсутні й будь-які доходи, пов’язані з цією адміністрацією, що викликає сумніви щодо повноти та прозорості поданої інформації.

Складність у простому з’ясуванні факту: ким і коли саме Ключка працював, — лише підкреслює глибшу проблему з декларуванням посад і доходів у період воєнного стану.

Секрети в деклараціях: від квартири до декларації

Голова Святогірської МВА Володимир Рибалкін задекларував купівлю квартири площею 70,88 м² у бальнеологічному курорті Свалява (Закарпатська область) за 1,07 млн грн. З цієї суми 600 тис. він, за його ж словами, позичив у приватної особи.

Разом з тим, у декларації посадовець не відобразив інших джерел доходу, які б давали змогу придбати нерухомість. Вкладення у банках та готівка — відсутні, а з доходів дружини — лише допомога ВПО у розмірі 10 тис. грн. Звідки решта коштів — питання, яке чиновник залишив відкритим.

Разом із тим, за даними з вторинного ринку, середня вартість квадратного метра у Сваляві у 2024 році коливалась у межах 600−1200 доларів.

Тобто купівля квартири площею 70,88 м² за 1,07 млн грн (≈ 29 900 доларів) означає, що один квадратний метр коштував лише ~422 доларів — вдвічі нижче від середньої ринкової ціни. Причини такого «везіння» можуть бути різними: поганий стан житла, терміновий продаж або інші обставини.

Цікавою видалась й декларація очільника Добропільської МВА Андрія Бондаренка. Окрім заробітної плати, посадовець отримав від Міністерства у справах ветеранів України компенсацію на житло як ВПО-учасник бойових дій у розмірі 2 млн 589 тис. 705 грн. Причому Бондаренко декларує, що на руках має грошові кошти у розмірі 87 тис. доларів та 51 тис. євро.

У декларації нове житло посадовець не відобразив, проте до цього подавав уточнення щодо майнового стану, у якому вказав про нову квартиру площею 46,4 кв. м, придбану наприкінці лютого цього року у Дніпрі.

Таємниця прибутків дружини колишнього голови Дружківки

Окремо варто згадати про доходи дружини Сергія Боєвського — нинішнього керівника Департаменту житлово-комунального господарства Донецької ОВА, який до середини лютого 2025 року очолював Дружківську міську військову адміністрацію.

У своїй декларації посадовець зазначив, що його дружина, Вікторія Боєвська, у 2023 році отримала 2 млн 278 тис. 530 грн від підприємницької діяльності, а вже у 2024-му — 5 млн 748 тис. 933 грн. Таким чином, її дохід зріс більш ніж удвічі.

Вікторія Боєвська є співвласницею (50%) ТОВ «Гранд Фарм», що займається роздрібною торгівлею фармацевтичною продукцією. Окрім того, вона зареєстрована як фізична особа-підприємець із таким самим видом діяльності.

З 2017 року компанія «Гранд Фарм» активно співпрацювала з органами влади Донеччини — зокрема у Краматорську та Слов’янську — постачаючи фармацевтичні товари, що дозволило заробити понад 1,2 млн грн бюджетних коштів. Водночас у 2024 році компанія не зафіксувала жодного доходу, а дані про нові контракти чи фінансові надходження у відкритих джерелах відсутні.

Звичайно, що ця ситуація викликає запитання не лише щодо джерел походження прибутків, але й загалом щодо контролю за фінансовою прозорістю осіб, наближених до посадовців, які ухвалюють рішення на місцях.

Отже, зарплати голів військових адміністрацій Донеччини у 2024 році демонструють значний дисбаланс: дехто отримує мільйони, інші — взагалі не звітують. Такий рівень непрозорості в умовах війни — не лише репутаційна загроза, а й фактор, що розмиває довіру до влади.

У прифронтовому регіоні, де на кожну бюджетну гривню розраховують військові, переселенці й громади, публічність і підзвітність мають бути нормою, а не винятком. Бо коли держава просить громадян про фінансову мобілізацію, вона сама має подавати приклад відповідального використання коштів.