Місто вирв і вибитих вікон: будні Курахового, де люди живуть під щоденними обстрілами окупантів

Курахове — невеличке охайне місто Донецької області обабіч дороги, якою ще два роки тому всі активно їздили у Маріуполь і Волноваху. За ринком, на якому сьогодні поодинокі бабусі продають молоко та сир, розташовані житлові квартали, школи, дитсадки. Усе — зі слідами війни: з вибитими шибками, знесеними верхніми поверхами від ракет і вибоїнами на стінах від уламків. Звичний для мешканців Курахового «краєвид», на який вони уже не звертають увагу. Лише зауважують: щотижня цей горизонт «обвалюється» на якусь будівлю. І пощастить лише у тому випадку, якщо поруч дивом не опиняться люди. Тож про те, як живуть місцеві між прильотами та відновленням після них — дізнавалися журналісти «Вчасно».

«Хтось — перебіжками рухається, хтось уже перестав боятися. А це погано»

Майже щодня можна побачити туманні краєвиди Курахового на березі водосховища. На жаль, вони — не від виробничих потужностей заводів, які за два роки повномасштабної війни потрощили росіяни. Дим — від прильотів, які регулярно «вихоплює» місто. Потрощений дитсадок, школи, заводи, багатоповерхівки, в яких живуть цивільні із дітьми. Декому з них — кілька місяців, навіть не років. І про це окупанти добре знають, моніторячи місцеві телеграм-канали. Проте це не заважає їм регулярно обстрілювати будинки, перетворюючи мікрорайони міста — на руїни, лишаючи дітей без даху над головою.

У Кураховому до початку повномасштабного вторгнення було три містоутворюючих підприємства: електростанція, Свято-Іллінський машинобудівний завод, де виготовляли промислові вироби (міксери для будівельних машин, металоконструкції тощо), і завод «Електросталь», де переплавляли металобрухт. Крім них був і менших потужностей тепличний комплекс, на якому вирощували овочі. А по інший бік водосховища — невеличкі бази відпочинку.

На зараз жодне з підприємств не працює через постійні обстріли, які вбили вже не одного працівника цих комплексів.

«Центральна частина міста повністю обстріляна. Промзона, вже непрацююча, законсервована, електростанція, ринок… Та все місто. Продовжують летіти снаряди, ракети, авіабомби… Там працюють люди, цивільні. Але відновити роботу електростанції ми не можемо — бо буквально за кілька хвилин туди щось прилітає від орків. Вони просто не дають заживити місто звідти», — розповідає спеціаліст-криміналіст СКЗ С В Покровського РУП, майор поліції Василь Піпа.

Показуючи нам місто, поліцейський зупиняється на кожній вулиці. Скрізь — прильоти, вирви, потрощені дахи чи стіни. Десь — залишки від будівлі або її частини. До таких руйнувань мешканці Курахового уже звиклі - а багато хто не тішить себе надією, що місто вціліє, поки росіяни намагатимуться його захопити. Принаймні станом на зараз пошкодження отримали близько 85% усіх житлових будинків міста, пояснюють у Курахівській МВА.

«Сюди вже дістає ствольна артилерія. Якраз нею всі дитячі садки, школи руйнуються. Орки просто знищують всю інфраструктуру, де можуть перебувати люди — чи працівники тих закладів, чи відвідувачі. Наприклад. у поштове відділення настрілювали — ті снаряди перелітали просто. Хоча люди від цього так само постраждали. Тобто прильоти в готель, дитячий садок, ПТУ практично щодня стаються. Але це очікувано — звідси менш як десять кілометрів до Георгіївки, де вже ведуться бої. Тобто територіально орки дуже близько, тому дострілюють до нас», — каже поліцейський.

В один із днів на базу в Кураховому, де люди торгували овочами, прилетів «Фугас». На той момент на ринку, вкрай близько до місця прильоту, перебувала дитина. Вона дивом вижила, пригадує Василь Піпа. Врятувало лише те, що вона з батьками встигла забігти у підвальне приміщення, де зберігали овочі. При цьому двері, за якими вони ховалися, «розкурочило». Від спалаху приміщення поряд загорілося, а за кілька хвилин — вигоріло. Ще до того, як рятувальники змогли загасити пожежу.

Того дня уламки «дісталися» й Василю Піпі, який одним із перших прибіг на місце прильоту. Щоправда, зачепило лише його куртку. «Нова, то її трохи шкода, але нічого», додає поліцейський.

Тікали від ракет із Мар'їнки, а вони наздогнали у Кураховому

Обабіч будинків із вибитим склом та розкуроченими дверима стоять двоє - дідусь Віктор із семирічним внуком. Їм під час крайнього обстрілу пощастило: дивом вибухова хвиля не зачепила дитину, проте вікна у квартирі вціліли. Фактично відразу їх «зашили» комунальники — і, каже чоловік, це хороша новина, бо внук не мерзнутиме. В усьому іншому ситуація ж не радує, тому що їхня родина — кількаразові переселенці. І на сьогодні, зважаючи на постійні обстріли та прильоти, невдовзі вчергове доведеться кудись пакувати та вивозити речі.

«Нам пощастило, що внучок був із мамою, в іншому районі міста. То він не злякався. А так — поки що лишаємося в місті. Базар працює, магазини також. Поки тут можна жити — ми лишатимемося, бо приїхали сюди з Мар'їнки. Переїхали сюди торік, 9 серпня. Там уже немає ні будинку, нічого — як прилетіло нам, знесло два сараї - то ми сіли в машину й поїхали. Тепер тут, у Кураховому, квартиру орендуємо. Куди далі, як — поки що не думаємо», — розповідає чоловік нам.

Дідусь з посмішкою додає: вони вже «загартовані» Мар'їнкою, тому поки що для них у Кураховому тихо. Але якщо стане гучно й «надто небезпечно» — їхатимуть далі, у Кривий Ріг, де живе старша донька.

«Тут у нас свідомі пенсіонери є - то вони перебіжками бігають: то на ринок, то в магазин, то у справах. А діти, їхні батьки — вони ні, не бояться. Всі вже звикли, що ховайся чи не ховайся, пригинайся чи ні - однаково може прилетіти. А це погано насправді, бо всі ж нам кажуть: якщо чуєте якісь вибухи — то пригинайтеся!» — розповідає місцева мешканка Валентина.

На сьогодні примусової евакуації дітей із Курахового немає. Через це близько 250 дітей, які живуть у місті, щодня прокидаються між ілюзією нормального життя та трагедією.

Заступниця голови Курахівської міської ради Світлана Коновалова розповідає, що на сьогодні у місті лишаються жити близько 5 тисяч жителів. Бізнес, попри обстріли, також лишається — хоч основна маса підприємців і виїхала.

«На сьогодні в Кураховому найбільше працює ФОПів у сфері харчування, ті, які тримають маленькі магазинчики, продають будматеріали та все необхідне для автівок. Але всі великі магазини зачинені. Хоча підтримується й стихійна торгівля на ринку», — каже посадовиця.

Працівники МВА, які тимчасово не мають роботи через війну, переведені працювати в інші сфери. Зокрема, працівники освіти та культури працюють у гуманітарних штабах, видають гумдопомогу місцевому населенню тощо. Але головне, що попри небезпеку, місцева влада знаходиться на місці та працює, підтримуючи життя Курахового.

«Збитків — мінімум на мільярд»: як виживає курахівська освіта за 10 кілометрів від окупантів

Станом на березень 2024 року, у Кураховому не лишилося жодного вцілілого навчального закладу, який би не пошкодила росія. Об'єктами агресії були й дитсадки, і школи, училище. Всі заклади пустіли, коли ставався приліт чи їх чіпляли уламки ракет і бомб.

«У місті вже не лишилося непошкоджених шкіл. Всі п’ять мають ушкодження: вибиті вікна, двері тощо. Одна з цих шкіл зруйнована повністю. Садочків теж п’ять, і один також повністю зруйнований. У тих закладах, які повністю зруйновані, комунікації відновити вже неможливо — там доведеться хіба що заново відбудовувати будівлю. А у решті закладів ще можливо замінити якийсь відрізок комунікацій, і школи й дитсадки будуть придатні до функціювання. Єдине — потрібно ще робити укриття в них, оскільки цього в нас майже немає. Якщо десь і є підвальчик — то лише щоб поставити інструменти», — розповідає Тетяна Філіпенко, начальниця управління освіти Курахівської міськради.

За підрахунками освітян, орієнтовна вартість відбудови школи чи дитсадка — від 300 мільйонів. Тож лише у Кураховому, поруйнувавши заклади освіти, росіяни нанесли близько мільярда гривень збитків.

Освітянка зауважує: її колеги вірять, що Курахове не захоплять. Тому щоразу після обстрілу, коли руйнується чи пошкоджується школа або дитсадок, на місце їде команда «зашивати» вибиті вікна та двері й прибирати територію й заклад від уламків.

«Діти у нас навчаються онлайн, і цього року ми вирішили, що будемо працювати навіть із дошкільнятами (бо два роки до цього не працювали). Тому тепер щодня по 15 хвилин, згідно з санітарними нормами, вони займаються: є час із психологом, із фізичним інструктором, музичний працівник, логопед тощо», — каже Тетяна Філіпенко.

Щоразу після прильотів вибито все більше вікон, труби витримують все менше навантаження: як працюють комунальники у Кураховому

Крайній серйозний обстріл, який пережили мешканці Курахового, стався 3 березня. Тоді росіяни обстріляли місто КАБами — 500-кілограмовими керованими авіабомбами, поціливши у багатоповерхівку. Тоді загинув один місцевий, ще дев’ятеро — постраждали. З них — четверо дітей.

Комунальники пригадують: цей обстріл став «рекордним» за кількістю вибитих вікон та дверей у Кураховому. Якщо в попередні рази доводилося забивати дошками близько 900 вікон, то після обстрілу КАБами постраждало 769 квартир і 1564 вікна.

«Після прильоту, у перші дні, ми кинули максимум сил на те, щоб забити вікна на перших поверхах. Тому що боїмося мародерів. Якщо люди у тих квартирах не живуть — все одно забивали вікна, щоб не лопнули труби й батареї, коли буде мороз уночі. Просто доводилося під'їжджати до вікна на вишці, а не заходити всередину квартири. Потім уже черга дійшла до дверей — забивали дошками ті, які вибило ударною хвилею», — розповідає майстер дільниці Людмила.

Проте лишається й інша проблема, яка поки що «не на часі», але потребує окремої уваги. Це — комунікації у місті, система каналізації та водовідведення. За словами директора КП «Міська служба єдиного замовника» Курахівської міськради Андрія Наумова, часто найменш проблемні ділянки — всередині будівель та під землею. Проте найнагальніші комунікації - надземні (від насосної станції - й до очисних споруд). І якраз вони страждають під час обстрілів найчастіше.

«Надземні комунікації - це труба діаметром 530 міліметрів, і уламками від прильотів її часто пробиває. Протягом останніх трьох місяців ми вже замінили близько 40 метрів цієї труби. Тобто все функціонує і працює, але є ділянка, які найчастіше зазнає пошкоджень. Вона проходить поблизу електростанції, тож і ремонтні роботи на тому відрізку проводити не дуже безпечно», — пояснює очільник комунального підприємства.

Окрім ремонту труб, комунальники проводять аварійні ремонти на комунікаціях. Жодних планових — хоча і є ті ділянки труб, які бажано б замінити. Проте наразі, під обстрілами, це неможливо. Та все ж найнагальніша проблема зараз — брак працівників у комунальному підприємстві, оскільки з виїздом людей із Курахового стався й відтік працівників підприємства.

«Часто рук не вистачає, у нас постійна течія: одні виїжджають — інших набираємо. Але нестача є. На сьогодні в нас працює 185 людей, але багатьох ми взяли саме на ліквідацію обстрілів, тобто до війни у нас був менший штат. А на час війни комунальників треба більше. Останній приліт це дуже чітко показав, коли ми збирали для ліквідації наслідків обстрілу людей з усіх дільниць. Тож в ідеалі нам потрібно було б ще 100 чи більше людей», — зауважує Андрій Наумов.

Зауважимо, що на сьогодні газопостачання та опалення у Кураховому немає. Вода частково подається вранці та увечері. Також донедавна ставалися перебої й з електропостачанням, проте останні кілька місяців цих проблем немає.

«Запобіжник» від злочинів — присутність поліції у Кураховому

Одна з причин, чому дорослі (зокрема, й батьки неповнолітніх мешканців Курахового) не їдуть у безпечні міста — російська пропаганда, яка дістає до міста. Тож російські телепрограми та новини також вбивають місцевих.

«Люди дивляться ті обіцянки російських пропагандистів, їхні новини, де вони ні в чому не винні й нікого не обстрілюють — і лишаються. Вони вірять телевізору й радіо, але не ракетам, які щодня прилітають у Курахове. Вони чекають росіян, але беруть у нас із рук їжу, ліки, просять допомоги… А потім нас у чомусь звинувачують», — пояснює поліцейський Василь Піпа.

Сьогодні у Кураховому здебільшого лишаються ті, хто не може чи не хоче виїжджати. Решта містян, які боялися війни, виїхали у попередні два роки повномасштабки. Зокрема, евакуація з міста розпочалася з 4 березня 2022 року й триває досі. Тож правоохоронці не очікують, що в якийсь момент станеться «навала» охочих виїхати з прострілюваного міста. Проте у силах поліції - евакуйовувати у безпечні міста малозабезпечених людей чи соціально незахищених.

«Лежачі, престарілі люди, малозабезпечені тощо — ми намагаємося їх відразу евакуйовувати разом із громадськими організаціями подалі від війни. Логістика й домовленість, куди цих людей відвозять, лежить на нас — поліції й волонтерах», — каже правоохоронець.

З початку повномасштабного вторгнення у поліції Донеччини стало в кілька разів більше напрямів роботи, які вони закривають. Начальник В П № 2 Покровського РУП, полковник поліції Артем Щусь зауважує: це й евакуація людей та тварин з прифронтових зон, документування злочинів російської агресії не в тилу, а по лінії зіткнення, доставка води та гуманітарної допомоги населенню, створені групи парамедиків та бойових медиків, які надають допомогу пораненим з перших секунд після інциденту.

Війна стерла будь-які «межі» між погонами. Тому коли у Кураховому прилетіла фугасна бомба в електростанцію — тоді людей з-під завалів — і живих, і мертвих — діставали не лише рядові поліцейські чи рятувальники, а й вище керівництво, яке було на місці, голова військової адміністрації та його помічники.

Багато злочинів у Кураховому вдається викривати відразу ж після того, як вони стаються. Хоча на правопорушення впливає й те, що на сьогодні у місті перебуває основна частина сил поліції. Тож, наприклад, за період після крайнього прильоту в місті не зафіксували жодного факту мародерства — попри те, що деякі квартири стояли фактично розкриті кілька діб поспіль. Однак у місті з початку вторгнення існує інша проблема — продаж алкоголю, який заборонений по всій Донецькій області. Зокрема, кілька діб тому правоохоронці затримали місцевого жителя, який перевозив 244 літри алкоголю. І такі ситуації відбуваються регулярно.

«Це серйозна проблема, бо багато військових і цивільних перебувають поруч з містом, у місті, і при вживанні алкоголю коїться основна частина злочинів, які ми документуємо», — пояснює керівник місцевої поліції Артем Щусь.

Бути в Україні й для України, щоб вичавити з неї росіян

На сьогодні Курахове лишається одним з найближчих міст на Донеччині до позицій росіян. Фактично воно — наступне у планах окупантів. Попри це місцеві сподіваються, що місто встоїть і не буде захоплене. І хоч беруть максимум усе від життя, що може дати місто — не тішать себе ілюзіями, що Курахове вціліє у спробі його захопити.

«Кожен, хто прийшов сюди, в нашу Україну, зі зброєю — злочинець. Мені все одно, що росіяни роблять у своїй країні, мені не цікаво. Але в нас своя держава, своя культура, власна держава. Нащо нам ці балалайки, які лізуть зараз? Вони просто чинять геноцид народу. Чим ми таке заслужили, що вони приходять, вбивають наших людей, стирають Донецьку область?» — каже Василь Піпа.

Він додає: він вірить, що Україна вистоїть попри навалу орків. Навіть Курахове, в якому щотижня через обстріли гинуть люди.

«Ми вистоїмо, якщо об'єднаємося, будемо стояти один за одного. Бо ми всі втомилися, чесно. І якщо ми всі плюнемо на Україну, роз'їдемося кудись, кинемо це все — то вони не скажуть: „Ну, ми також навоювалися“. Вони захоплять нас. І тільки якщо ми встоїмо — вони справді вистоять всі репарації, збитки, нестимуть покарання. Бо особисто для мене вони вже програли, коли отримали від нас по носі. І з власної слабкості вони продовжують вбивати нас і наших дітей. Тому щоб вони відступили, програли повністю — для цього треба бути в Україні й для України», — каже місцевий мешканець, майор поліції Василь Піпа.

Відео наслідків постійних обстрілів міста Курахове на Донеччині: