Колишній сержант, нині офіцер кулеметного взводу Бригади швидкого реагування Національної гвардії України з позивним «Вуду»
Колишній сержант, нині офіцер кулеметного взводу Бригади швидкого реагування Національної гвардії України з позивним «Вуду» розповів про бої в Рубіжному, відмінну роботу гостомельських гвардійців та своє поранення. Розповіддю поділилася військова частина, в якій проходить службу воїн.
«На одного нашого припадало близько дев’яти “орків”, а вцілому проти нашої батальйонно-тактичної групи за весь час воювало десь сім російських. Це було достатньо складно з тактичної точки зору, але морально це було не так важко, адже ми були на своїй землі і робили свою роботу.
Нас намагалися знищити російські спецназівці, бойовики так званої “лнр”, а також кадирівці. Наше завдання було утримувати визначений рубіж оборони та у випадку відходу, завдати ворогу максимальних втрат. Приміром зараз для успішного наступу нашому війську необхідна достатня кількість техніки, якої нам повною мірою не вистачає, тому нашим завданням було поволі відтягуватися назад, завдаючи ворогу втрати. На мою думку, з цим завданням ми впоралися на “відмінно”.
Момент свого поранення пам’ятаю погано — повністю прийшов до тями вже у шпиталі. Як виявилося згодом, в Рубіжному орки обстріляли нас з танку. Так вийшло, що танк стріляв з закритої позиції, російські танкісти часто це практикують, але наша артилерія досить прицільно знищувала російські танки — це можна побачити на численних відео нашої Бригади.
Була досить складна евакуація, бо я постійно втрачав свідомість. Оговтався вже у Лисичанську. Реабілітація зайняла близько трьох місяців, і процес лікування досі триває. Приміром, коли ти знаходишся під сильним стресом, то втрачаєш апетит. Якщо ти погано їси, то втрачаєш сили, і можеш, наприклад, замість ящика набоїв, принести побратимам лише цинк. Тому я змушував себе їсти через силу.
Якийсь час доведеться ще полікуватися, бо я маю пошкодження опорно-рухового апарату, але після одужання буду продовжувати працювати. Бо ми ще не все закінчили.
Хочу звернутися до всіх, хто підтримує нас за кордоном. Тут в Україні ми захищаємо не лише свою землю, але і весь цивілізований світ. Коли орки приїхали сюди і побачили як ми живемо, то почали все навколо знищувати. Ми — це форпост цивілізації, який в першій лінії захищає решту світу. Тому нам потрібна підтримка не лише системами HIMARS, але й іншим важким озброєнням. Щоб ми могли встояти і повернути нашу землю. Якщо ми не втримаємося в Україні, то ця чума піде далі в Європу».
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!