На Донеччині риють широкі й високі траншеї, які слугуватимуть оборонним пунктом при стриманні ворога.
Укріпрайони в основному будують з деревини/ Фото: АрміяInform
Стримання навали російського ворога залежить не тільки від тактичного ведення війни, а й від добре укріплених районів. Нині фортифікаційні споруди будують на Донеччині, передає АрміяInform.
Над взводним опорним пунктом працюють лише військові інженерні частини. Зокрема траншеї роблять ширше і вище, щоб можна було спокійно розминутися в спорядженні, пронести пораненого на ношах.
«Якщо за часів Другої світової були норми глибини й ширини траншей — 1.5 метри на 80 сантиметрів, то зараз ми робимо глибину 2 метри, близько 1 метра ширину. І зверху насипається ще півметровий бруствер. Водночас ширше робити не можна, бо окопи стануть вразливіші до обстрілів. У будівництві використовуємо геотекстиль, сітку, дошку, бруси», — розповідає офіцер інженерних військ Леонід.
Через те, що траншея йде зигзагом, кути укріплюються додатковими стовпцями, розпірками. Вогневі комірки обшиті деревʼяною дошкою. Також обладнують виходи з плавними переходами висоти, щоб уникнути травмування при швидких переміщеннях.
Висота перекритої ділянки приблизно 2,3 м. Над нею потужний каркас, поперечні повздовжні балки, перекриття — два накати: накат — пів метра землі, другий накат — так само. Все це маскується. В разі обстрілу можна швидко перейти в такі зони з вогневих комірок. На кожному вході-виході копається колодязь для збору води, щоб вона не затікала у перекриту ділянку.
«Плюс роботи з деревом — швидкість, мінус — недовговічність. Над неперекритою частиною знизу і зверху робимо розпірки, для міцності конструкції та монтування антидронового захисту. В нашому підході ми врахували поради бойових піхотних командирів», — розповіли військові інженери.
За тиждень після захоплення Авдіївки російські війська змогли просунутись й захопити три села на захід від міста. Нині точаться бої за решту прилеглих населених пунктів.
Просування рф пояснюється недостатньо зміцненими укріпрайонами України. Про це наголошують американські офіційні особи, пише The New York Times.
У виданні заявляють, що Україна вела оборону Авдіївки з 2014 року і часу на підготовку фортифікаційних споруд було достатньо. Але часто окопи являти собою «рудиментарні» земляні укріплення.
Причин відсутності потужних оборонних укріплень може бути багато. Україна, можливо, була занадто зосереджена на наступальних операціях, а виділення грошей на фортифікацію потребувало б додаткових коштів.
Американські чиновники також вказують на психологічний елемент. Потужні оборонні укріплення могли б стати мовчазним визнанням того, що вони навряд планують великий наступ в цьому районі. Проте зараз ситуація змінилась. Є фінансування, але на заваді фортифікації стоїть дефіцит інженерних підрозділів і фахівців-будівельників.
Про дійсні причини та проблеми української оборони розповів військовий інженер передає DeepState. Зокрема військовий стверджує, що на недостатню кількість придатних окопів впливає відсутність знань, досвіду і навичок планування вибудови інженерно-фортифікаційних споруд.
«Розпорядником суцільної лінії оборони є піхотна частина, що займає район оборони, а виконувачем Сили підтримки, що відповідно до запиту інженерних бригад здійснюють облаштування лінії оборони, — каже інженер. — Начальники інженерних служб бригад не вміють планувати наперед і не вчасно подають запити. Коли я приїжджаю на місце — не маю ні карти, ні належного обґрунтування. Як правило кажуть: „Треба викопати від того пенька і до посадки“. Але це так не працює. Оборона має бути суцільна».
«Деревиною забезпечує інженерна служба ОТУ, бетоном та технікою ОСУВ. Деревиною має бути обшита друга лінія оборони, бетоном третя. Чого цього нема, бо знову ж, у бригад немає сили волі наполягати на цьому, а у ОТУ немає грошей. Що стосується бетону, то доповідаю — жодна інженерна частина не забезпечена відповідною технікою», — каже військовий.
«У нас немає ні процесу домовленості, ні процесу примусового вилучення, ні закупівлі техніки для бійців, — додає військовий. — Водночас, будь-якими способами, зазвичай, шляхом просто вилучення це робить русня. І поки ми шукаємо „демократичних“ шляхів, московити копають, будують і вбивають нас».
«Забезпечення — це питання, яке порушується 24/7, перевірка і контроль — це питання 24\7, підготовка до оборони — це не процес, який робиться в критичний момент після втрати Авдіївки, силами самих бійців, які змушені відходити на нові позиції. Від коментарів „відійшли на підготовлені позиції“ оборона сама не побудується, а ціна, на жаль, найвища — життя наших бійців», — каже військовий.
Разом з цим він додав, що нині пішла хороша тенденція виділення коштів від уряду на вибудову оборони. Але цей процес дуже тривалий — кошти передають на обласні ради, а там відповідно тендера, договори та інша бюрократія, яка затягує час, якого немає.
«А ще питання, як ці кошти мають реалізовуватися у прифронтових зонах? Тим часом інженери в складі ЗСУ виконують свою роботу без техніки та інших ресурсів, безпосередньо в зоні бойових дій. Тим часом самі бійці змушені вибудовувати в ході боїв «підготовлені рубежі оборони», — підсумував військовий.
Оперативну інформацію про події Донбасу публікуємо у телеграм-каналі t.me/vchasnoua. Приєднуйтеся!