Рік після викриття: що відомо про кримінальну справу проти очільника Антимонопольного комітету та колишнього голови Донеччини Павла Кириленка

Кар'єрі Павла Кириленка може позаздрити будь-який український чиновник. Починаючи з 2008 року, він працював у прокуратурі Донецької області, Криму, а згодом — у Генеральній прокуратурі. У 2019-му — отримав призначення на одну з ключових посад у регіоні: очолив Донецьку обласну державну адміністрацію.

Донеччина під керівництвом Кириленка стала однією з флагманських областей у реалізації президентської програми «Велике будівництво». Мільярди гривень були спрямовані на капітальні ремонти та зведення десятків соціальних об'єктів — шкіл, лікарень, стадіонів, спортивних комплексів і доріг.

«У межах програми на території області реалізується 39 проєктів, — звітував Кириленко наприкінці 2021 року. — 14 вже завершені, ще 12 — планується добудувати до кінця року. Загальна кошторисна вартість — 2,5 мільярди гривень».

У 2022 році чиновника нагороджують орденом Богдана Хмельницького — за внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності. А вже у вересні 2023 року Павло Кириленко обіймає ще одну впливову посаду — стає головою Антимонопольного комітету України.

Здавалося б, типова історія успішного державного управлінця — від прокурора до одного з ключових фігур у системі виконавчої влади. Але за офіційною біографією зовсім інша історія — про розкіш, незадеклароване майно та статки, які не пояснити зарплатнею держслужбовця.

Багатство без підстав

Рік тому журналісти програми «Схеми: корупція в деталях«виявили, що під час керування Донецькою ОВА Павло Кириленко «обзавівся» нерухомістю — щоправда, не на себе, а на родичів. Попри відсутність бізнесу та офіційних доходів, його тесть, теща і навіть бабуся дружини стали власниками майна на десятки мільйонів гривень.

У 2020 році тесть Кириленка Олександр Матієнко придбав ділянку на 20 га із будинком у котеджному містечку під Києвом. За документами вартість майна — 4 млн грн, але ринкова ціна — щонайменше 10 млн. Згодом він купив ще одну ділянку, дві квартири в елітному ЖК в Ужгороді та паркомісця в Obolon Plaza.

Теща Наталія Матієнко також поповнила колекцію нерухомості: квартира на 78 м² за 670 тис. грн (реальна ціна — близько 6 млн), дві квартири в Obolon Plaza загальною площею 180 м² за 9,5 млн грн і авто BMW X3. Тесть — власник Volkswagen Tiguan.

Нерухомість — не єдині питання. У декларації 2019 року Кириленко вказав, що орендує квартиру на 136 м² у Києві. Але, як з’ясували «Схеми», фактично родина проживала в набагато просторішому помешканні — 200-метровій квартирі бабусі.

Родина Кириленка намагалася пояснити походження статків доходами від бізнесу з вирощування та продажу малини, а також грошима, отриманими від продажу акцій заводу «Стирол» у Горлівці. За словами тестя, Олександра Матієнка, він заробив 300 тисяч доларів на ягодах і вклав їх у нерухомість в Ужгороді. Дружина посадовця Алла Кириленко заявила, що її бабуся отримала значну суму за акції підприємства, де працювала.

Паралельно слідство виявило спроби спотворити докази. За словами прокурорки САП, родина Кириленка отримувала інструкції, як приховати обставини набуття елітного майна: змінити телефони, видалити пошту, знайти формальних «позикодавців» і підготувати версії для свідчень. Як повідомляє розслідування «Схем», ці інструкції надходили від адвоката Василя Федитника — юриста, пов’язаного із заступником голови Офісу президента Олегом Татаровим. Під час обшуків детективи знайшли у родичів Кириленка нові телефони, а також рукописні заготівки зі свідченнями.

Кримінальна справа

Майже одразу, після виходу розслідування журналістів 22 березня 2024 року НАБУ та САП відкрили провадження за ст. 368−5 (незаконне збагачення) та ч. 2 ст. 366−2 (недостовірне декларування) КК України.

Через чотири місяці після початку розслідування Павлу Кириленку оголосили підозру в незаконному збагаченні на 56,2 млн грн та декларуванні недостовірних відомостей. Детективи НАБУ вимагали взяття під варту посадовця, однак суд призначив заставу в 30,28 млн грн.

Цю суму сплатила компанія ТОВ «Керамет», співвласником якої є бізнесмен Едуард Мкртчан. Цікаво, що одна з компаній Мкртчана була фігурантом антимонопольного розслідування, що викликало питання потенційного конфлікту інтересів: АМКУ, який очолює Кириленко, саме й контролює дотримання антимонопольного законодавства, зокрема — у сфері державних закупівель.

Окремо слід згадати, що Едуард — син колишнього мільярдера Олега Мкртчана, ексдиректора «Індустріального союзу Донбасу», який із 2019 року відбуває покарання в росії за шахрайство в особливо великих розмірах.

Мкртчан-молодший успадкував частину активів батька й співволодіє кількома компаніями, які, за даними YouControl, входять до неформальної «групи братів Мкртчан». Її основні напрями — альтернативна енергетика, вітрогенерація, логістика та переробка металобрухту. Деякі з компаній групи беруть участь у тендерах Укрзалізниці та Нафтогазу України — і вже привертали увагу через можливі порушення антимонопольного законодавства.

Кириленко заявив, що не знав, хто саме вніс заставу, хоча й визнав знайомство з Мкртчаном. Бізнесмен пояснив внесення коштів давньою дружбою та запевнив, що не звертався до голови АМКУ з бізнес-питаннями.

Після внесення застави Кириленку призначили низку обмежень:

• прибувати на вимогу детективів;

• не залишати Київ без дозволу;

• повідомляти про зміну місця проживання;

• не контактувати зі свідками;

• здати закордонний паспорт;

• носити електронний браслет.

У грудні 2024 року досудове розслідування завершили. Одночасно сторону захисту повідомили про зміну підозри: тепер Кириленка звинувачують у незаконному збагаченні вже на 72,1 млн грн.

Зі свого боку захист подав клопотання про пом’якшення запобіжного заходу. Суд частково його задовольнив: дозволив виїжджати за межі Києва (але не з України) та скасував обов’язок носити електронний засіб контролю.

На запит журналістів «Вчасно» в НАБУ підтвердили про завершення досудового розслідування без будь-яких деталей по справі. Нових документів у Єдиному державному реєстрі судових рішень наразі не з’явилося.

Що далі зі справою?

Станом на зараз кримінальна справа перебуває на стадії ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. На цьому етапі сторона захисту має право вивчити всі надані слідством документи та докази.

Юридичний парадокс у тому, що для ознайомлення з матеріалами не передбачено термінів, тож на практиці цей процес може затягнутися на місяці або навіть роки — особливо у політично чутливих справах.

Лише після завершення ознайомлення прокурор зможе скласти обвинувальний акт і передати справу до суду. Якщо документ відповідатиме вимогам закону, суд призначить підготовче засідання. І тільки після цього справа перейде до повноцінного судового розгляду з дослідженням доказів і допитом свідків.

Очікується, що в найближчі місяці провадження щодо Павла Кириленка можуть передати до суду, проте строки наразі напряму залежать від сторони захисту.

Що зараз декларує Кириленко?

У декларації за 2024 рік Павло Кириленко більше не вказує жодної нерухомості дружини на території Донецької області. Натомість він задекларував 1 млн 743 тис. грн, отриманих від продажу майна дружиною Валерію Віннікову.

Як відомо, до родини чиновника входить і 77-річна бабуся дружини — Альбіна Віннікова, у квартирі якої фактично проживає Кириленко з родиною. Саме вона раніше подарувала матері дружини квартиру в столичному ЖК Obolon Plaza — житловому комплексі бізнес-класу. Тому, скоріше за все, нерухомість продали одному із родичів.

У декларації Кириленко зазначив, що разом із дружиною володіє єдиною квартирою — у Львові, площею 65,4 м², придбаною у 2019 році. Іншого житла чи транспортних засобів, раніше зафіксованих у журналістських розслідуваннях, у документі не з’явилося.

Серед доходів чиновника — заробітна плата на посаді голови АМКУ, яка за 2024 рік склала 2 млн 104 тис. грн. У середньому це понад 175 тис. грн на місяць до оподаткування.

На відміну від попереднього року, жодних доходів від підприємницької діяльності дружини у декларації не вказано. Водночас за даними реєстру юросіб, Алла Кириленко з лютого 2023 року була зареєстрована як підприємиця — надавала послуги салонам краси та працювала у сфері «забезпечення фізичного комфорту». Проте у лютому 2024-го свій ФОП вона закрила.

Справа Павла Кириленка — це показовий приклад того, як журналістське розслідування може дати поштовх реальним кримінальним провадженням, навіть щодо посадовців найвищого рівня. Але, попри оголошену підозру, десятки мільйонів незрозумілих доходів і задокументовані спроби впливу на слідство, фігурант не лише лишається на посаді, а й продовжує очолювати один із ключових органів, що має забезпечувати чесну конкуренцію.

Чи стане ця справа прецедентом притягнення до відповідальності високопосадовця — покаже суд. Якщо, звісно, провадження таки дійде до реального розгляду, а не «зависне» у стадії ознайомлення з матеріалами, як це вже траплялося з іншими гучними антикорупційними розслідуваннями.