Секс поруч з лінією фронту: як працює індустрія бажання у прифронтових містах Донеччини

Стриптиз, еротичний масаж, щонайменше три різновиди статевого акту та навіть «сценарні» варіанти. Все перераховане — те, що на Донеччині не просто має попит, а регулярно «замовляється» навіть у Костянтинівці. В місті, яке окупанти щодня розносять дронами та авіабомбами, потреба в задоволенні сексуального потягу не менша, ніж у більш мирних містах. Принаймні так вважає Вікторія — дівчина, яка понад три роки працює у цій сфері. Офіційної статистики чи даних про кількість секс-працівниць в Україні не існує - зокрема, через те, що це криміналізовано та незаконно. Однак колег по Донеччині, каже секс-працівниця, у неї сотні.

«Я з Хмельницького, зараз живу в Києві й приїжджаю сюди. Кожні два місяці буваю тут по 2−3 тижні, потім їду додому і повертаюсь знову. Буває, що доводиться вириватись позапланово. Хлопці питають, шукають нас. Тому ми приїжджаємо. Так багато хто робить — живе в іншому місці, а тут працює. Грошей вистачає, клієнтів також. Є й постійні, бувають разові. Моя знайома взагалі має трьох „постійників“, які покривають всі її витрати. Тобто варіантів, як працювати, багато», — пояснює журналістам «Вчасно» Вікторія.

Зазвичай, каже дівчина, вона та ще кілька дівчат дістаються потягами або автівками в Донецьку область. Уже тут хтось їде в Слов’янськ, хтось лишається в Краматорську чи їде у Добропілля. Міста, в яких лишаються дівчата, переважно умовно безпечні - там вони мають квартири, перевірених подруг, які можуть відслідкувати безпеку секс-працівниць. Однак працювати, зізнається, інколи лячно — враховуючи, що на початку року поліція затримала кількох сутенерів, які влаштували бізнес у містах Донеччини. Тож до побоювань за порядність клієнтів і власну безпеку через обстріли додається й страх бути затриманою та «заплямованою» поліцією.

«У мене жодного разу не ставалося, щоб затримали чи у чомусь запідозрили. Тим паче те, як я працюю — це не формат якогось борделю, а мій вибір, мої зв’язки. Тим паче потреба завжди є - хлопці так і кажуть: «Ми не знаємо, що б робили, якби вас не було», — каже Вікторія.

«Секс-працівниць від продавчинь або перукарів ви не відрізните»: умови «роботи»

Сьогодні візуально виокремити секс-працівниць з-поміж жінок будь-якої іншої професії неможливо, каже Наталія Зеленіна з Краматорська, параюристка групи «Позитивні жінки» та фасилітаторка ГО «Крила». Окрім того, що вони мають здебільшого достатній заробіток, жінки слідкують за своїм здоров’ям, регулярно відвідують косметологів — і для того, аби підтримувати свою зовнішність, і щоб не запускати організм, зважаючи на ризики, пов’язані з наданням відповідних послуг. І здебільшого всі працівниці знають, які послуги надають (або категорично відмовляють у їх наданні), оскільки на сьогодні ці моменти заздалегідь обговорюються.

«Коли дівчину запрошують — всі моменти відразу проговорюють: оплату, контрацепцію, вид сексу, який хоче отримати клієнт. І випадків, коли дівчат „переламували“ чи змушували, не було. Ми працюємо з дівчатами, запитуємо у них, надаємо юридичні послуги. І от таких проблем у них не буває - зокрема й тому, що подібні проблеми не потрібні самим чоловікам. Якщо він може замовити такі послуги, то навіщо їм відразу заплямовувати свій номер і себе?» — розповідає параюристка.

Вона додає, що на сьогодні для більшого убезпечення дівчат і жінок із секс-послуг існують домовленості з правоохоронними органами — про те, що ті не ігноруватимуть заяви, а реагуватимуть на них. Зокрема, якщо на працівницю стався напад.

«Я думаю, що значно гірша ситуація — з дівчатами, які працюють на трасі. Тобто шукають клієнтів, які проїжджають повз. У них справді подекуди навіть номера телефону не лишається. Притягнути до відповідальності кривдників таких працівниць буде важко. Хоч ми відразу ж йдемо в поліцію, пишемо заяву й починається пошук цього чоловіка. Але таких секс-працівниць по всій Донецькій області - одиниці. Майже всі дівчата працюють через сайт чи особисті сторінки. І, звісно, вони завжди на зв’язку з тими людьми, які слідкують, де ця дівчина, хто з нею, аби все було безпечно», — розповідає Наталія Зеленіна.

Військовослужбовиця Лада також зауважує: за всі роки служби у прифронтовому регіоні вона не зустрічала дівчат зі сфери, яких примушували до роботи. І додає: інколи подібні зустрічі допомагають її побратимам «не акцентуватись» на дівчатах, які служать поруч із ними.

«Хтось писав, що в прифронтовій зоні жінки від безнадії проституцією займаються. Тому або в мене інший Донбас, або там мова про інші прифронтові зони. Бо тут є чим зайнятися, щонайменше — здавати кухню, собачу буду, хату чи кімнату. Це коштує тут дурних грошей. Там де жила я, за ці роки бачила багато. Але безнадії та примусу дівчат до сексу — ні. Ескортниць, які приїжджають на дорогих машинах, дорого вдягнені, з макіяжем тощо — безліч. І, до речі, клієнтуру вони не всю беруть, а дуже перебирають», — каже жінка.

Разом з тим Наталія Зеленіна додає: в усіх жінок зі сфери секс-послуг, з якими вона спілкувалася, завжди є вибір працевлаштування. Переважна більшість дівчат має вищу освіту, працевлаштуватися на Донеччині чи в іншому регіоні для них — не проблематично. І попри це вони вирішують лишитися у тій професії, яку обрали.

Однак слід зауважити, що існують десятки хвороб, які передаються статевим шляхом. Серед них — і ті, від яких можуть не застерегти презервативи. Наприклад, у випадку, якщо той пошкодиться. Зокрема, мова про сифіліс, гонорею, хламідіоз, трихомоніаз, генітальний герпес, вірус папіломи людини (ВПЛ), ВІЛ-інфекцію, гепатити B і С, м’який шанкр, венеричну лімфогранулему, пахову гранульому тощо. Крім того, лікарі додають до цього переліку й коросту, контагіозний молюск та педикульоз. А венерологи зауважують, що більшість статевих інфекцій протікають без симптомів (особливо у жінок), тому швидко і легко поширюються. До того ж якщо жінка вже має ЗПСШ, то її організм схильний до співінфікування, тобто легко може «підчепити» ще одну інфекцію. Це робить секс-працівниць та їх клієнтів ще більш вразливими у сфері секс-послуг.

Прайс та доплати «за ризик» у вибухових Костянтинівці й Добропіллі: за скільки на Донеччині можна отримати секс-послуги?

На сьогодні в Донецькій області, як і будь-де, немає єдиного погодженого прайсу на секс-послуги, розповідають журналістам «Вчасно» секс-працівниці з Києва Наталія та Катерина. Жінки на сході працюють разом, підтримуючи одна одну та піклуючись про безпеку, однак і з десятками інших колег вони також знайомі. Тож наголошують, що сума, яку назве жінка клієнту, може залежати буквально від міста, часу чи ситуації на фронті.

Зокрема, середня вартість оральних секс-послуг — від 1000 до 3000 гривень і більше, так званої «класики» — від 4−5 тисяч. Разом з тим, якщо оплата погодинна, то вартість такого задоволення може сягати від 15 до 20 тисяч за годину. Однак існують як дорожчі, так і «бюджетніші» послуги — наприклад, якщо працівниця надає послуги умовно в автівці, у себе вдома чи то виїжджає до клієнтів. Інші послуги чи забаганки (зокрема, переодягання чи побажання по одягу, використання окремих девайсів тощо) оплачуються окремо.

«Окремо нічого не купується під клієнта — він це може зробити сам. Якщо на такі послуги є запит — то звісно, що наручники чи кляп у дівчат будуть. Ми таке не практикуємо — це не гігієнічно, подібні речі мають бути індивідуальними. Тому коли в мене щось таке запитують — я раджу хлопцю купити набір або окрему річ самому й залишити на „потім“. Так само й щодо презервативів — у мене є набір з найбільш популярних. Перевірені фірми, надійні виробники. Якщо, наприклад, хтось хоче „світлячка“ (кондом, який світиться), то це самі купують. Але я завжди перевіряю, щоб на ньому не було ніяких пошкоджень чи проколів, щоб не був протермінований. Якщо не впевнена в цьому — я відмовлюсь», — каже Катерина.

Наталія та Катерина зауважують, що поширений стереотип щодо того, що вони нікому не можуть відмовити, відійшов у небуття разом з 90-ми роками. Нині ж, окрім надання секс-послуг, жінки отримують і задоволення, хоч і не завжди. Проте насилля не допускають ніколи — для цього у них є й перцеві балончики, й встановлений екстрений номер — або подруги, або поліції, аби ті відразу відреагували, якби щось подібне сталося.

«Ми — не секс-ляльки. Наші бажання теж враховуються. Тим паче чоловікам навпаки цікавіше, коли вони знають, що мені приємно, а не я терплю якісь дії. Комусь можна просто підказати, хтось навпаки сам цікавиться, як зробити приємно й мені», — зауважує Наталія.

Наталія додає, що частина жінок зі сфери досі лишаються у близьких до фронту містах — тій самій Костянтинівці, яку окупанти щодня засипають сотнями кілограмів тротилу. Попри це, попит на секс-послуги там не менший, аніж, наприклад, у Слов’янську. Однак за ціновою категорією прайс не найвищий в області.

«Там небагато дівчат лишається. Багато з них переїхали у Краматорськ і Слов’янськ, але інколи повертаються. Хоча все ж частіше приїжджають до них, бо умови там — не романтичні», — зітхає секс-працівниця.

За її словами, заради поодиноких викликів або клієнтів жінки зазвичай не приїжджають — це невиправданий ризик. Але приїдуть, якщо є кілька, або ж оплата подвійна чи збільшена на витрати (послуги «таксі» чи оренду безпечнішої квартири). Разом з тим, каже Наталія, секс-працівниць уже немає в Покровську — принаймні серед тих, хто туди їздив або час від часу жив під час «роботи».

Добровільне задоволення або насилля?

Михайло Шумлянський, правозахисник та експерт у медіасфері, додає: окрім перерахованих нюансів роботи (зокрема, вільного вибору клієнтів та оплати) секс-індустрія досі кримінальна та небезпечна. І мова не лише про фізичну безпеку жінок, що надають послуги, а й про моральний та психологічний аспект. Оскільки в багатьох випадках очікувати допомоги від поліції дівчат із такою зайнятістю доводиться не часто.

«Я мав справу з багатьма жінками, яким відмовили у заведенні кримінального чи адміністративного правопорушення за різними статтями. Спроба зґвалтування, пограбування. Фізичне насильство — лише частина того, що вони переживають, поки секс-послуги не декриміналізували. Врешті, навіть економічне насильство вони переживають часто. І окремий момент, про який ніколи не можна забувати — чи добровільно вони цим займаються. Якщо жінки йдуть у цю сферу, аби прогодувати себе чи родину — це вже насильство, бо це важкий і ризиковий спосіб заробітку», — пояснює експерт.

Михайло зауважує: якщо мова про добровільне надання секс-послуг, коли не порушується жодне право жінки — не можна сказати, що це «згвалтування за гроші». Однак наголошує, що доведеться визнати: дозвіл (навіть юридичний) на користування тілом жінки для задоволення сексуальних бажань не є прийнятним.

Ставлення суспільства до надання секс-послуг має різні погляди. Наприклад, про роботу секс-працівниць навіть за власного бажання негативно відгукується Ольга Попадинець, консультантка з гендерної рівності, різноманіття та інклюзії. На її думку, попри «природню потребу чоловіків» сфера сексуальних послуг не має існувати. І наголошує, що так само «задовольнити та полегшити стан» можуть сексуальні іграшки.

«Безумовно, тіло реагує на стрес напруженням, особливо на довготривалий стрес. Зрозуміло, що військові це дуже відчувають на собі, їм потрібні дієві методи справлятися зі стресом. А сексуальна розрядка — окрім того, що це дуже приємно — це ще й дієвий спосіб скинути зайву напругу, перезавантажитися, розслабити м’язи та думки. Врешті, люди — дуже тілесні істоти. Але для розрядки та задоволення існують секс-іграшки. За 5 тисяч гривень (ціна відвідування „масажного“ салону) можна купити нормальну іграшку. І вона послужить не один раз, що дозволить заощадити кошти. Впевнена, що тонус м’язів, напругу та стрес, що накопичилися протягом важкого періоду, такий пристрій зніме як рукою», — пише на своій сторінці у соцмережі Ольга Попадинець.

Консультантка з гендерної рівності також наголошує: в умовах надання секс-послуг жінка фактично перетворюється на цю ж іграшку для чоловіка. Тож сподіватися на те, що процес буде взаємоприємний для обох, не слід.

«Раджу чоловікам придивитися до асортименту секс-іграшок замість транзактного сексуального акту з жінками, які зацікавлені не в сексі з вами, а в грошах», — каже експертка.

Медіаекспертка Тетяна Строй запевняє, що навіть за згоди жінки, яка нібито добровільно йде в цю індустрію, за цим рішенням ховаються глибокі травми, які є першопричиною. Тож засуджувати жінок за секс-роботу — не можна. Однак це слід робити відносно чоловіків, які користуються подібними послугами.

Тетяна Строй каже, що показником добровільності чи вільного вибору роботи не можна вважати навіть наявність вищої освіти у жінок. Оскільки, запевняє, якби ті могли реалізувати себе у патріархальному світі - то навряд чи пішли б працювати в секс-індустрію.